65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1857/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Шпарук А.О., розглянувши справу № 916/1857/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Грабівської Віти Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Спільного підприємства "Контакт" (Товариства з обмеженою відповідальністю) в особі філії "Контакт-2" Спільного підприємства "Контакт"(03058, м.Київ, вул.Гарматна, буд. 55, код ЄДРПОУ 25772904)
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від позивача:
Від відповідача:
12.05.2025р. Позивач Фізична особа-підприємець Грабівська Віта Миколаївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Спільного підприємства "Контакт" (Товариства з обмеженою відповідальністю) в особі філії "Контакт-2" Спільного підприємства "Контакт" та просить Суд прийняти рішення, яким " Замінити поставлений ФОП Грабівській Віті Миколаївні товар неналежної якості - фризер для м'ягкого морозива (артикул 3380001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4, фірма - виробник Ocean Power) на інший аналогічний товар належної якості - фризер для м'ягкого морозива Oceanpower OP 130."
Ухвалою від 19.05.2025р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Грабівської Віти Миколаївни було залишено без руху.
22.05.2025р. до суду надійшла заява (вх. № 16418/25) від ФОП Грабівської В.М. про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2025р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2025 р.
Ухвалою від 23.06.2025р. суд підготовче засідання відклав на 14.07.2025р., повідомлення для Відповідача про розгляд даної справи розміщено на сайті судової влади.
Суд зобов"язав Спільне підприємство "Контакт" (Товариства з обмеженою відповідальністю) та філію "Контакт-2" Спільного підприємства "Контакт"зареєструвати та надати суду докази реєстрації електронних кабінетів у системі Електронний суд.
04.07.2025р. від представника Спільного підприємства "Контакт" (Товариства з обмеженою відповідальністю) в особі філії "Контакт-2" Спільного підприємства "Контакт" адвоката Чалян Н.А. (м.Одеса) надійшла заява про вступ у справу як представника.
Суд залучив адвоката Чалян Н.А. в якості представника Відповідача; надав доступ до електронної справи № 916/1857/25 в підсистемі «Електронний суд», надав можливість представнику Відповідача ознайомитись з матеріалами справи.
Ухвалою від 14.07.2025р. відкладено підготовче засідання на 22.07.2025р.
В день судового засідання 22.07.2025р. від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами розгляду Висновку про технологічний стан обладнання (фризер для м'якого морозива, марки Oceanpower OР130 SN: 1623042062A4) Відповідач зазначив, що Спільне підприємства "Контакт" (Товариства з обмеженою відповідальністю) в особі філії "Контакт-2" Спільного підприємства "Контакт" є офіційним дистриб'ютором марки Oceanpower в України та має статус офіційного сервіса марки Oceanpower в України.
Отже, не було виявлено жодних дефектів чи порушень функціонування, Обладнання працює відповідно до технічної документації, це підтверджується в Акті приймання виконаних робіт б/н від 07.06.2024р. від Відповідача, який має відповідну компетенцію у сфері обслуговування такого обладнання. Також, було отримано офіційний лист від виробника марки Oceanрower, в якому рямо зазначено, що обладнання працює в межах технічних норм і не має відхилень.
Напроти, фахівці Позивача які надали Висновок про технологічний стан обладнання, не мають офіційного статусу сервіса марки Oceanpower в України, а їх висновнок є суб'єктивною оцінкою не підтвердженою виробником марки Oceanpower і обгрунтовується тільки на висловлюванні «Ми маємо великий досвід роботи», яке зазначено у Висновку про технологічний стан обладнання.
Окрім цього зазначене дослідження проводилось без участі Відповідача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін; . Експерт, який здійснив дослідження, не має статусу судового експерта, тому його висновок не є судовою експертизою в розумінні законодавства; Кваліфікація, об'єктивність, неупередженість експерта не доведені належними доказами.
Позивач, незважаючи на надану йому можливість безоплатної діагностики та консультації, самостійно організував дослідження без погодження з Відповідачем, що може свідчити про намір створити доказову базу в односторонньому порядку для тиску на продавця.
Відповідно до ч.6,7 ст.98 Господарскьо-процесуального кодексу України (в подальшому ГПК України), у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Всупереч вищезазнаечним вимогам, Висновок про технологічний стан обладнання Позивача, не містить наступне: де була проведена експертиза; Спеціальність експерта; Хто був пристуній при проведенні експертизи; Питання, що були поставлені експертові; Які матеріали експерт використав. Крім того, погана якість копії наданих дипломів не дозволяє прочитати освіту експерта.
На підставі викладеного Відповідач вважає, що Висновок про технологічний стан обладнання не може бути визнаний належним та допустимим доказом у цій справі.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст.161 ГПК України, Відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
До відзиву додано Свідоцтво адвоката, ордер, АКТ СП КОНТАКТ, Переклад листування з Виробником, письмо производителю, підтвердження наявності кабінетів в ел.суду, відповідь Виробника, квитанція про надсилання відзиву з додатками стороні ФОП Грабівська В.М.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.113,114,ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Водночас приписами п.6 ч.2 ст.42, ч.1-4 ст.116, ч.1 ст.118 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов'язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на системний аналіз ГПК України, під процесуальними строками розуміють встановлений законом та / або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та / або завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
З початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
В розрізі наведеного суд вважає за доцільне зауважити, що з огляду на змістовне наповнення відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень та відповіді на відзив з боку Позивача, відзив слід долучити до справи.
Дії суду, в силу приписів п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, мають сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Тобто, занадто вузьке тлумачення вимоги про надання відзиву у 15-денний строк породжує надмірний формалізм та негативно впливає на реалізацію прав Відповіача на захист.
Варто зауважити, що Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Тож, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати ни у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992); при цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді клопотання заявника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Фріда» проти України» від 08.12.2016).
Керуючись ст.ст.120,177,185,234,235 ГПК України, Суд ухвалою від 22.07.2025р. закрив підготовче провадження у справі № 916/1857/25 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.08.2025р.
До суду надійшло клопотання представника Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції представника відповідача Клопотання судом задоволено.
Проте в судове засідання, призначене на 19.08.2025р., представник відповідача не з'явився, до відеоконференції не приєднався.
Станом на 19.08.2025р. та протягом строку розгляду справи по суті, Позивач не надав відповіді на відзив Відповідача або додаткових пояснень.
В ч.1 ст.216 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. З огляду на викладене, приймаючи до уваги неявку у судове засідання представника відповідача, Суд відклав розгляд справи з урахуванням вищенаведених положень ГПК України.
Керуючись ст.ст.202,216,234, 235 ГПК України, Суд розгляд справи по суті відклав та призначив на 16.09.2025р., явку учасників справи у судове засідання визнав обов'язковою.
У судовому засіданні 16.09.2025р., за участю представника позивача Гончар О.І.(зал) та представника відповідача Чалян Н.А.(поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів) Суд розглянув справу по суті та оголосив перерву до 29.09.2025р., для виготовлення та проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що при розгляді справи керується принципом верховенства права. . Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.11 ГПК України).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ст.13 ГПК України ).
За приписами ст.14 ГПК України (Диспозитивність господарського судочинства), Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних
судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.15 ГПК України Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як визначено ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст.74 ГПК України - Обов'язок доказування і подання доказів)
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).
Як чітко зазначено у ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст.78 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України)
Згідно ст.80 ГПК України., учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Відповідно до ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України ).
Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, між Відповідачем (Постачальником, філією «Контакт-2» СП Контакт» (ТОВ) в особі директора Борщ Костянтина Євгеновича) та Позивачем (Покупцем, фізичною особою - підприємцем Грабівською Вітою Миколаївною) був укладений Договір поставки від 20 березня 2024 року № 184-03/24 та згідно рахунку-фактури № СФ-0002314 від 20 березня 2024 року, видаткової накладної № PH-0000354 від 26 березня 2024 року та гарантійного талону від 26 березня 2024 року з гарантійним строком 12 місяців, тобто до 26 березня 2025 року, Постачальник поставив Покупцю Фризер для м'ягкого морозива (артикул 33 80001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4, фірма - виробник Ocean Power), загальною вартістю 149500 грн., в тому числі ПДВ 24916,67 грн.
До позовної заяви додано копія платіжної інструкції № 1 від 21 березня 2024 року про оплату ФОП Грабівської В.М. отримувачу Спільному підприємству "Контакт" код 25772904 суми 149500,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата зг. Рах. №2314 від 20.03.2024 фризер для м 'якого морозива т.ч. ПДВ 24916,87"
В порядку, та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов"язався продати (передати у власність) Покупцеві обладнання, кількість, асортимент та технічні характеристики якого вказані у рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.1.1 Договору).
Відповідно п.6.1. Договору встановлено, що « 6.1. Гарантійний термін на Обладнання, яке поставляється за цим Договором, становить 12 ('дванадцять) місяців з дня поставки Обладнання Покупцю.»
Дані обставини визнаються та не оспорюються обома сторонами.
Суд зазначає, що у тексті укладеного Договору поставки від 20 березня 2024 року № 184-03/24, рахунку-фактурі № СФ-0002314 від 20 березня 2024 року, видатковій накладній № PH-0000354 від 26 березня 2024 року та гарантійного талону від 26 березня 2024 року не зазначено, скільки порцій морозива та у які проміжки часу має виробляти поставлений Фризер для м'ягкого морозива (артикул 33 80001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4, фірма - виробник Ocean Power).
Позивач не надав до позову та протягом строку розгляду справи технічного паспорту на дане обладнання, інструкції тощо.
Як стверджує Позивач у позовній заяві, після встановлення цього Обладнання в місці продажі Покупцем з'ясовано неправильна робота обладнання, про що було повідомлено постачальника та направлено обладнання Постачальнику для з'ясування причини невірної роботи обладнання.
Актом прийомки виконаних робіт (початок проведення робіт 27.05.24р., закінчення 07.06.24р.) Постачальник зазначив, що діагностика робочих параметрів фризера Проблеми у роботі обладнання не виявлено.
Після перевірки та діагностики Постачальником Обладнання в місці продажі Обладнання Постачальником, Позивач стверджує, що ним знову з'ясовано, що Обладнання працює неправильно.
Покупець (Позивач) заявляє, що був вимушений звернутись за тестуванням до "фахівців за відповідним напрямком, що мають великий досвід технічного обслуговування фризерів для м'якого морозива".
Згідно наданого Позивачем разом з позовом Висновку про технологічний стан обладнання сервісного центру Ногеса-Service ТОВ Алексконкорд № 00198 від 28.08.2024 року зазначається наступний висновок тестування фризера Ocean power OP 130: «Апарат працює з порушенням технологічного циклу і потребує діагностики та наступного сервісного обслуговування, для відновлення правильних параметрів технологічного процесу.»
У висновку зазначається, що фризер працює з порушенням технологічного процесу та що робота в такому режимі протирічить задачі, яку повинен виконувати фризер, а саме видавати 400 порцій в годину, в той час як враховуючи час приготування від 3 хв. після кожної порції та фризер буде постійно працювати уже при 20 - ти порціях за годину.
Позивач у позові зазначає, що відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі.
Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його і вимогу.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи ; загальних критеріїв якості.
Разом з тим, будь-яких стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, яка встановлює вимоги до їх якості, будь-яких документів, у порівнянні з якими може бути встановлено порушення (розбіжності) технологічного процесу, задач роботи Фризера для м'ягкого морозива (артикул 33 80001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4) - Позивач суду не надавав.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені, зокрема ч.2 ст. 678 ЦК України.
Відповідно до ч.З ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Всупереч обов'язку доказування, Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджуввали, що поставлений йому товар Фризер для м'ягкого морозива (артикул 33 80001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4) є неякісним товаром, не відповідає технічним умовам, паспортним технічним характеристикам тощо.
Загалом Позивачем додано до позовної заяви :
1. Оригінал документу про сплату судового збору
2. Копія Договору поставки від 20.03.2024р. № 184-03/24
3. Копія рахунку-фактури № СФ-0002314 від 20.03.2024р.;
1. Копія платіжної інструкції № 1 від 21.03.2024р. про оплату ФОП Грабівської 149500,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата зг. Рах. № 2314 від 20.03.2024 фразер для м 'якого морозива т.ч. ПДВ 24916,87"
2. Копія видаткової накладної філії «Контакт-2» СП Контакт» № РН-0000354 від 26.03.2024р.
3. Копія гарантійного талону від 26.03.2024р.
4. Копія Висновку про технологічний стан обладнання сервісного центру Ногеса - Service ТОВ Алексконкорд № 00198 від 28.08.2024 року до Додатку фотофіксація процесу
5. Копія Заяви ФОП Грабівської В.М. та адвоката Гончара О.І. від 15.12.2024р. в порядку досудового врегулювання спору з вимогою: «Замінити поставлений ФОП Грабівській Віті Миколаївні фризер для м'ягкого морозива (артикул 3380001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4, фірма виробник Ocean Power) на інший аналогічний фризер для м 'ягкого морозива Oceanpower OP 130.»
До позовної заяви також додано копія Опису цінного листа з підтвердженням направлення Заяви ФОП Грабівської В.М. та адвоката Гончара Олександра Івановича від 15.12.2024р. в порядку досудового врегулювання спору ; копії квитанцій поштових відправлень: відправлення цінного листа з штрихкодовим ідентифікатором 2270001856175, накладної рекомендованого повідомлення про вручення відправлення; рекомендованого листа з штрихкодовим ідентифікатором 2270001852560; копія Трекінгу Укрпошти з підтвердженням відправки та вручення поштового відправлення цінного листа з штрихкодовим ідентифікатором 2270001856175; копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань стосовно фізичної особи - підприємця Грабівської Віти Миколаївни ; копія Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації Грабівської Віти Миколаївни ; Відповідь № 8768220 від 06.04.2025 року про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС Фізична особа: РНОКПП: НОМЕР_2 ПІБ: Гончар Олександр Іванович має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 25.11.2023 11:14 Сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом: ПІБ: Гончар Олександр Іванович; Відповідь № 8768288 від 06.04.2025 року про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС Фізична особа: РНОКПП: НОМЕР_1 ПІБ: Грабівська Віта Миколаївна має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 06.04.2025 15:53 Сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом: ПІБ: Грабівська Віта Миколаївна - 1 аркуш; Відповідь № 8768289 від 06.04.2025р. про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС Юридична особа: ЄДРПОУ: 25046658 не має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом: ПІБ: Грабівська Віта Миколаївна;
До позову також додано копія Свідоцтва про право Гончара Олександра Івановича на заняття адвокатською діяльністю, Оригінал Ордеру від 07.05.2025р. адвоката Гончара Олександра Івановича на представництво Клієнтки, якою є ФОП Грабівська В.М. в господарському суді Одеської області , оригінали доказів надіслання позовної Заяви разом з Додатками для іншої сторони справи - СП «Контакт» (товариства з обмеженою відповідальністю), оригінали доказів надіслання позовної Заяви разом з Додатками для іншої сторони справи - філії «Контакт-2» спільного підприємства «Контакт» (ТОВ).
Згідно приписів ст.164 ГПК України (Документи, що додаються до позовної заяви) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують позовні вимоги.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Окрім вищезазначеного переліку додатків до позову, Позивач не надавав інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог, клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо також не подавав.
В розрізі викладеного суд звертає увагу позивача, що:
- згідно приписів ст.ст.14, 74, 164 ГПК України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та, відповідно, надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст.ст.73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
Згідно із ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п'ятою статті 174 ГПК України.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оцінюючи Висновок про технологічний стан обладнання сервісного центру Ногеса - Service ТОВ Алексконкорд № 00198 від 28.08.2024 року до Додатку фотофіксація процесукопя якого надана Позивачем разом з позовом Суд вважає необхідним зазначити наступне.
Частиною 1 ст.101 ГПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Позивач не був позбавлений права самостійно звернутися до експерта з метою отримання висновку експерта, який як передбачено положеннями п. 6 ст. 101 ГПК України має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Позивач не надавав власний висновок експерта у встановлений законом строк, а клопотання про призначення експертизи не заявляв.
Статтею 98 ГПК України визначено вимоги до висновку експерта.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань..
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Наданий Позивачем Висновок про технологічний стан обладнання сервісного центру Ногеса - Service ТОВ Алексконкорд № 00198 від 28.08.2024 року не є висновком експерта у розумінні ст.ст.98-101 ГПК України, тому оцінюється Судом критично.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України.
Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
З урахуванням вищенаведеного, Судом не приймаються твердження Позивача про його порушене право, позовні вимоги позивача не підтверджуються наданими доказами.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР" є необґрунтовані, не підтверджуються належними та допустимими доказами та не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на Позивача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Повністю відмовити у позові Фізичної особи-підприємця Грабівської Віти Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача Спільного підприємства "Контакт" (Товариства з обмеженою відповідальністю) в особі філії "Контакт-2" Спільного підприємства "Контакт"(03058, м.Київ, вул.Гарматна, буд. 55, код ЄДРПОУ 25772904) про заміну поставленого фризера для м'ягкого морозива (артикул 3380001, модель ОР-130, серійний номер 1623042062а4, фірма - виробник Ocean Power) на інший аналогічний товар.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення буде складено та підписано 29 вересня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна
.