79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.09.2025 Справа № 914/1317/25(914/2649/25)
Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали
позовної заяви: Акціонерного товариства «Галичфарм», м. Львів
до відповідача: Корпорації «Артеріум», м. Київ
про: стягнення 300 713 343,13 грн. заборгованості
у межах справи № 914/3681/23
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент», м. Київ
про: банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293).
суддя Артимович В.М.
секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
Представники сторін:
від позивача: Танцюра В.А.
від відповідача: Чумак К.І. (в режимі відеоконференції)
Ухвалою суду від 14.05.2025 було відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3, ідент. код 43715128) до Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) у розмірі 479 262 055,12 грн, з яких: 479 159 775,12 грн - заборгованості (четверта черга), 102 280,00 грн - судового збору та авансування грошової винагороди арбітражному керуючому (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293); введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013); офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) у встановленому законодавством порядку, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 27.08.2025 було визначено перелік та розмір визнаних вимог кредиторів Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293), які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника та призначено підсумкове судове засідання на 12.09.2025.
На адресу Господарського суду Львівської області 28.08.2025 надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Галичфарм» до відповідача Корпорації «Артеріум» про стягнення 300 713 343,13 грн. заборгованості за договором № ЕХР - 047/23 від 03.04.2023.
Ухвалою суду від 28.08.2025 справу № 914/1317/25(914/2649/25) за позовом Акціонерного товариства «Галичфарм» до відповідача Корпорації «Артеріум» про стягнення 300 713 343,13 грн. заборгованості за договором № ЕХР - 047/23 від 03.04.2023 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в межах провадження у справі № 914/1317/23 про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм», судове засідання призначено на 17.09.2025.
11.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.
12.09.2025 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву.
15.09.2025 представником позивача подано відповідь на відзив та заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.
15.09.2025 представник позивача подав клопотання про закриття провадження у частині позовних вимог про стягнення 5 458 173,60 грн. основної заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
17.09.2025 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.09.2025 розгляд справи було відкладено на 24.09.2025.
22.09.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
23.09.2025 представником позивача подано заяву про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення 497 850,70 грн. інфляційних нарахувань.
У судове засідання 24.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримала раніше подане клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. Представник позивача проти призначення експертизи заперечив.
Розглядаючи подане клопотання про призначення експертизи судом встановлено таке.
Клопотання відповідача мотивоване тим, що для встановлення дійсної суми заборгованості, а також прострочених сум і кожного відповідного періоду прострочення для нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення оплати, 3% річних й інфляційних втрат у випадках прострочення оплат, такі суми й періоди прострочення необхідно розраховувати по кожній окремій товарній накладній на поставку з урахуванням зменшення суми поставленого товару в зв'язку з поверненням товару, поставленого по такій накладній, або його оплати (часткової оплати). Зважаючи на тривалий період поставки товару (а саме з 23.09.2024 по 24.04.2025), за який позивач заявляє стягнення суми боргу, необхідність співвіднесення таких оплат з конкретними товарними накладними на поставку товару, якого стосуються такі оплати, вказані обставини на думку відповідача зумовлюють значну складність таких розрахунків та вимагають спеціальних знань для визначення дійсної суми заборгованості та сум штрафних санкцій (пені), 3% річних, інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Заперечуючи проти клопотання про призначення експертизи представник позивача наголошував на тому, що фактично, питання, яке відповідач просить суд поставити на вирішення експерту зводиться до перевірки документального підтвердження заявлених позивачем вимог у справі, щодо стягнення заборгованості за договором, пені за порушення строків оплати за поставлений товар, а також 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, що віднесено до компетенції суду в процесі оцінки ним наданих сторонами справи доказів при прийнятті рішення у справі. Окрім того, відповідачем в порушення п. 2 ч.1 ст. 99 ГПК України не було зазначено обставини, які унеможливлювали надання висновку експерта виконаного на його замовлення, що є окремою підставою для відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Відповідно до частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд зазначає, що клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи в частині встановлення розміру заборгованості за договором № ЕХР - 047/23 від 03.04.2023 року встановлюється судом на підставі поданих сторонами справи доказів (первинних
документів) та не потребує спеціальних знань, в той час як обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат також не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що також віднесено до компетенції суду. Вказана позиція викладена в п.п. 8.8., 8.9. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02 липня 2019 року у справі № 925/1641/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82860900) .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовити.
Щодо клопотання позивача про закриття провадження у частині позовних вимог про стягнення 5 458 173,60 грн. основної заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору суд зазначає таке.
Як слідує з поданого клопотання, після подання позову до суду було частково погашено суму заборгованості відповідача за договором № EXP - 047/23 від 03.04.2023 року в сумі 5458173,60 грн, внаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, за договором про надання послуг з відповідального зберігання №09/4-1/05.05.2023 від 01.11.2023 Корпорацією «АРТЕРІУМ» було надано АТ «Галичфарм» послуги з відповідального зберігання лікарських засобів, дієтичних добавок, ветеринарних препаратів, медичних виробів, виробів медичного призначення та інших матеріалів. При цьому, Корпорація «АРТЕРІУМ» є кредитором, а АТ «Галичфарм» є боржником при виконанні грошового зобов'язання, строк виконання якого настав, за вказаним договором на загальну суму 15541053,60 грн., з якої заборгованість в сумі 5 458 173,6 грн. виникла за період з 21.06.2025 по 01.09.2025, тобто після винесення Господарським судом Львівської області ухвали від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Галичфарм».
Факт існування вказаної заборгованості АТ "Галичфарм" перед Корпорацією "Артеріум" підтверджується Актами наданих послуг від 31 травня 2025 року, 30 червня 2025 року та 31 липня 2025 року за договором про надання послуг з відповідального зберігання №09/4-1/05.05.2023 від 01.11.2023.
02 вересня 2025 року на адресу Корпорації "Артеріум" було направлено заяву АТ "Галичфарм" про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі укладених між сторонами договорів № EXP - 047/23 від 03.04.2023 та № 09/4-1/05.05.2023 від 01.11.2023 про надання послуг з відповідального зберігання в розмірі 5458173,60 грн.
Факт часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог також підтверджується відповідачем та долученою ним заявою про зарахування до відзиву.
Згідно ч.1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст. 601 ЦК України).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи те, що після подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором № EXP - 047/23 від 03.04.2023 року зменшилась на суму 5 458 173,60 грн., наявні підстави для закриття провадження у справі №914/1317/25(914/2649/25) в частині позовних вимог АТ "Галичфарм" до Корпорації "Артеріум" про стягнення 5 458 173,60 грн. основної заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо заяви про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Як стверджує позивач, при розрахунку інфляційних нарахувань ним не було враховано період, у якому мала місце дефляція (липень 2025). Відтак, сума інфляції, що підлягає стягненню, є меншою на 497 850,70 грн, ніж заявлена позивачем, та становить 7 780 308,96 грн (8 278 159,66 - 497 850,70). Тому, в цій частині позовних вимог позивач заявив про відмову від позову.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку заяву позивача про відмову від частини позовних вимог задовольнити та в цій частині провадження у справі закрити.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд розглядає справу за позовними вимогами про стягнення 257 896 296,56 грн. основного боргу, 26 335 447,02 грн. пені, 2 745 266,29 грн. 3% річних та 7 780 308,96 грн. інфляційних втрат.
Розглянувши позовні вимоги, дослідивши подані сторонами докази та заперечення судом встановлено наступне.
Між Акціонерним товариством «Галичфарм» (позивачем) та Корпорацією «Артеріум» (відповідачем) було укладено договір № EXP - 047/23 від 03.04.2023, відповідно до умов якого
підприємство поставляє (передає у власність) покупцю лікарські засоби, а покупець забезпечує своєчасне виконання платежів за товар згідно з розділом 4 договору (п.2.2.3 договору).
Відповідно до п.3.3 договору, асортимент, кількість, ціна, умови поставки та термін оплати товару, що є погодженими між сторонами, та загальна вартість кожної окремої поставки вказується в товарних накладних.
Згідно п. 3.6. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарної накладної уповноваженим представником покупця.
Оплата за товар проводиться в національній валюті України. Товар відпускається покупцю по цінам, які визначаються підприємством згідно генеральної специфікації. Покупець оплачує повну вартість отриманого товару шляхом прямих банківських переказів з відстрочкою платежу 100 (сто) календарних днів від дати підписання товарної накладної (п.п.3.2, 4.1 договору).
19 червня 2025 року між підприємством та покупцем було укладено додаткову угоду №12 до договору, якою сторони домовились, змінити п. 4.1 договору викласти його в наступній редакції: «Покупець оплачує повну вартість отриманого товару шляхом прямих банківських переказів з відстрочкою платежу 80 (вісімдесят) календарних днів від дати підписання товарної накладної».
На виконання положень договору АТ «Галичфарм» в період з 23.09.2024 по 17.07.2025 поставило Корпорації "Артеріум" товар на загальну суму 374 363 301,55 грн.
Товарні накладні, по яких у відповідача існує заборгованість, як первинні документи (підстава для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факт продажу товару згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») за період з 23.09.2024 по 24.04.2025 року за якими виникла прострочка платежу на суму 263 354 470,16 додано позивачем до позовної заяви.
Факт поставки товару у вказаний період часу також підтверджується актами звірки взаєморозрахунків за 2024 рік, та за період з 01.01.2025 року по 10.06.2025 року, які були підписані між позивачем та відповідачем без застережень та зауважень.
Так, 10.06.2025 між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 377 034 570,55 грн. з якої 257 584 217,68 грн. прострочена заборгованість.
Після підписання вказаного акту розмір простроченої заборгованості відповідача збільшився на суму товарних накладних, по яким відбулася поставка товару в період з 04.03.2025 року по 24.04.2025 року на суму 61 567 045,02 грн., враховуючи відтермінування платежів на 100 (сто) днів).
В той же час, після 10.06.2025 року відповідач сплатив позивачу грошові кошти за договором № EXP - 047/23 від 03.04.2023 року в розмірі 55 796 792,54 грн., що підтверджується банківською випискою по контрагенту з рахунку АТ "Галичфарм" в АТ "ОТП Банк" за період з 01.01.2025 року по 15.08.2025 (додається до позовної заяви), зокрема:
- 11 червня 2025 року сплатив 117 342,76 грн.;
- 12 червня 2025 року сплатив 800 000,00 грн.;
- 17 червня 2025 року сплатив 507 025,62 грн.;
- 18 червня 2025 року сплатив 606 944,20 грн.;
- 19 червня 2025 року сплатив 1 400 000,00 грн.;
- 20 червня 2025 року сплатив 700 000,00 грн.;
- 23 червня 2025 року сплатив 19 900 000,00 грн.;
- 24 червня 2025 року сплатив 2 900 000,00 грн.;
- 25 червня 2025 року сплатив 4 000 000,00 грн.;
- 26 червня 2025 року сплатив 4 700 000,00 грн.;
- 07 липня 2025 року сплатив 1 702 966,15 грн.;
- 07 липня 2025 року сплатив 7 101 880,97 грн.;
- 08 липня 2025 року сплатив 4 819 571,03 грн.;
- 10 липня 2025 року сплатив 76 018,43 грн.;
- 11 липня 2025 року сплатив 77 568,00 грн.;
- 14 липня 2025 року сплатив 1 387 475,38 грн.;
- 22 липня 2025 року сплатив 5 000 000,00 грн.
Таким чином, після підписання акту звірки від 10.06.2025 року, в якому підтверджено факт наявності простроченої заборгованості відповідача на суму 257 584 217,68 грн. розмір вказаної заборгованості збільшився на 61 568 045,02 грн. (настав строк оплати) та зменшився на суму сплачених коштів в цей період в розмірі 55 796 792,54 грн. та становив на дату подання позову 263 354 470,16 грн.
Позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 16-1172 від 23.06.2025, в якій було вказано про порушення відповідачем умов договору, вказано суму заборгованості, надано розрахунок суми боргу та пені за прострочення оплати.
На претензію позивача відповідач надав відповідь вих. № 02-05/911 від 10.07.2025, якою визнав факт господарських правовідносин з позивачем, факт поставки підприємством товару та наявність кредиторської заборгованості перед позивачем.
Позиція позивача.
За твердженням позивача, станом на дату подачі позовної заяви сума протермінованої заборгованості становила 263 354 470,16 грн.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України та п. 4.2 договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 26 335 447,02 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 7780308,96 грн. (з урахуванням заяви про часткову відмову від позову) та 3% річних в розмірі 2 745 266,29 грн., розрахунки яких додано до позовної заяви.
Позиція відповідача.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що акти звірки взаємних розрахунків за 2024, за період 01.01.2025-10.06.2025 містять інформацію про поставку товару за договором та про оплати у відповідні періоди, однак в них не визначається, за які саме товари (поставлені по яким саме накладним) за договором здійснювались такі оплати. В таких актах не міститься інформації про суму саме простроченої заборгованості та за товар по яким конкретним накладним така має місце на дату подачі позову. Також такі акти охоплюють період 2024, 01.01.2025-10.06.2025 року, разом з цим позов подано до суду 27.08.2025, відповідно, в таких актах не враховано інформацію про взаєморозрахунки сторін, які мали місце після 10.06.2025. В свою чергу, позивач в позовній заяві та з урахуванням доданої до позову банківської виписки визнає, що відповідачем здійснювались оплати за товар по договору після 10.06.2025. Тому вказані акти звірки взаємних розрахунків не можуть слугувати підтвердженням суми простроченої заборгованості відповідача за договором, заявленої до стягнення позивачем.
Окрім цього, як вважає відповідач, за своєю правовою природою акт звірки взаємних розрахунків у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської(их) операції(й), є технічним документом, що має лише інформаційний характер. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, зокрема поставки товарів, та не є належним доказом, який підтверджує суму простроченої заборгованості відповідача.
Також відповідач заперечував щодо визнання ним свого боргу у відповіді на заявлену позивачем претензію вих. № 02-05/911 від 10.07.2025.
Окрім цього, як вбачається з розрахунку інфляційного збільшення позивачем нараховано таке збільшення за відповідні визначені останнім періоди по 07.08.2025. При цьому, в такому розрахунку позивача не враховано індекс інфляції за липень 2025 року, який згідно з офіційними
даними Державної служби статистики України склав 99,80 %, та за наявності у відповідача простроченої заборгованості в цей період має впливати на зменшення загальної суми інфляційних втрат позивача.
Щодо заперечень відповідача в частині неправильного розрахунку позивачем інфляційних нарахувань, то суд їх не бере до уваги, оскільки в ході розгляду справи позивачем такі заперечення було враховано та у зв'язку з цим подано заяву про часткову відмову від позовних вимог, що була судом задоволена.
Оцінка суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки. Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має бути виконане належним чином і в установлений строк, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, спір між сторонами виник у зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки № EXP - 047/23 від 03.04.2023.
Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що в період з 23.09.2024 по 17.07.2025 позивач поставив покупцю, а останній прийняв товар на загальну суму 374 363 301,55 грн. Вказані обставини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, копії яких долучено до матеріалів позовної заяви, а саме специфікаціями та товарними накладними.
Крім того, матеріали справи також містять акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 10.06.2025, з якого вбачається, що за даними Корпорації «Артеріум» станом на 10.06.2025 заборгованість на користь АТ «Галичфарм» становить 377 034 570,55 грн., в тому числі прострочена заборгованість 257 584 217,68 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно неналежності та недопустимості у якості доказу в даній справі акту звірки взаєморозрахунків, оскільки такий не є первинним бухгалтерським документом, суд зауважує на наступному.
Згідно п. 1-2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (п.1. ст.79 ГПК України).
З огляду на наведене акт звірки взаєморозрахунків є письмовим доказом і оскільки він складений за результатом проведення ряду господарських операцій, його зміст може вказувати на наявність заборгованості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначає:
«Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо».
Крім того, у постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що: «Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.».
Відповідач також покликався на те, що ні у позовній заяві, ні у доданих документах не міститься інформація про взаєморозрахунки сторін, які мали місце після 10.06.2025. Проте, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки позивачем до позову долучено виписку по контрагенту з рахунку АТ «Галичфарм» в АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2025 по 15.08.2025.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу відповідача у розмірі 257 584 217,68 грн. є підтверджена належними та допустимими доказами.
Щодо нарахування відповідачу господарських санкцій, суд зазначає таке.
Згідно ч.1.ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1. ст.549 ЦК України)
Відповідно до п. 4.2. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець, за вимогою підприємства, виплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочки. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10% від вартості неоплаченого товару.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
З урахуванням вказаних положень договору та норм діючого законодавства позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 26 335 447,02 грн. пені, 2 745 266,29 грн. 3% річних та 7 780 308,96 грн. інфляційних втрат. Здійснивши перевірку наведених вище сум, суд констатує їх правильність та обгрунтованість, а відтак, такі підлягають до задоволення у заявленому розмірі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином обгрунтував свої позовні вимоги, а відповідач не надав переконливих доказів в їх заперечення, а тому вимоги підлягають до задоволення частково в сумі стягнення з відповідача на користь позивача 257 896 296,56 грн. основного боргу, 26 335 447,02 грн. пені, 2 745 266,29 грн. 3% річних та 7 780 308,96 грн. інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 28.08.2025 було задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору за подання позову у розмірі 847 840,00 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відтак, враховуючи, що за наслідками розгляду спору суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то судовий збір, сплату якого було відстрочено до ухвалення рішення у справі у розмірі 847 840,00 грн. покладається на відповідача та підлягає сплаті в дохід Державного бюджету України.
Суд також наголошує, що не проводить пропорційного розподілу судових витрат між сторонами у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, оскільки за наслідками розгляду спору суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в загальній сумі 294 757 318,83 грн., за які згідно Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір у максимальному розмірі 847 840,00 грн. Такий же розмір судового збору мав бути сплачений і при заявлені первісних позовних вимог у розмірі 300 713 343,13 грн. Тобто, часткове закриття судом провадження у справі у частині позовних вимог не вплинуло на розмір максимального судового збору, який підлягає сплаті за такі вимоги майнового характеру.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 48 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити клопотання позивача від 12.09.2025 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5 458 173,60 грн. основної заборгованості.
2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 5 458 173,60 грн основної заборгованості.
3. Задовольнити заяву позивача від 23.09.2025 про відмову від частини позовних вимог.
4. Закрити провадження в частині позовних вимог АТ "Галичфарм" про стягнення з Корпорації "Артеріум" 497 850,70 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.
5. Позовні вимоги АТ "Галичфарм" задовольнити частково.
6. Стягнути з Корпорації «Артеріум» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ідентифікаційний код 33406813) на користь Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) 257 896 296,56 грн. основного боргу, 26 335 447,02 грн. пені, 2 745 266,29 грн. 3% річних та 7 780 308,96 грн. інфляційних втрат.
7. Стягнути з Корпорації «Артеріум» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ідентифікаційний код 33406813) 847 840,00 грн. витрат по сплаті судового збору в дохід Державного бюджету України.
8. Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.09.2025.
Суддя Артимович В.М.