ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.09.2025Справа № 910/8833/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", м. Київ
до Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ
про стягнення 36 593,34 грн, -
16.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (відповідач) суми заборгованості по квартирі АДРЕСА_1, а саме з постачання теплової енергії в розмірі 20 300,69 грн, суми заборгованості зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 11 775,71 грн, суми абонентського обслуговування в розмірі 2 178,32 грн, суми 3% річних в розмірі 375,32 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 963,30 грн, за період з 01.02.2020 року по 31.05.2025 року.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8833/25 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 29.07.2025 року.
05.08.2025 року відповідачем подано через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що 20 вересня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк». Разом з тим, Київський апеляційний суд постановою від 09 червня 2022 року №755/18443/20: - скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48864602 від 25 вересня 2019 року, державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ, Гаращенка В. В., на підставі якого було внесено запис про право власності від 20 вересня 2019 року (номер запису про право власност 33410120) за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на квартиру АДРЕСА_1; - скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності від 20 вересня 2019 року (номер запису про право власності 33410120) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»; - припинив право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та поновив право власності на спірну квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району 06 вересня 1993 року.
Таким чином, як зазначає відповідач у відзиві, постанова Київського апеляційного суду по справі № 755/18443/20 від 09.06.2022 року щодо поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за ОСОБА_2 набрала законної сили з 09.06.2022 року і саме з цієї дати квартира не перебуває у власності відповідача. Окрім того, відповідачем зазначено, що позивачем до позову не надано жодного доказу на підтвердження укладення між сторонами договору.
15.08.2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 8 598,03 грн, суми заборгованості зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 5 292,04 грн, суми абонентського обслуговування в розмірі 338,77 грн, суми 3% річних в розмірі 374,47 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 952,49 грн, за період з 01.02.2020 року по 09.06.2022 року. Окрім того, позивачем зазначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі.
Правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 року № 1198-VІІ, з 01.07.2014 року виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва. Вказана інформація є публічною.
Надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 в м. Києві як теплопостачальною організацією здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії, яку долучено до матеріалів справи.
23.07.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті "Хрещатик" № 103(4503) розміщено повідомлення, із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті "Хрещатик" 06.08.2014 (№ 111 (4511).
Згідно із ч. 2 ст. 641 Цивільного кодексу України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Також, 13.10.2021 на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-реконструкція" опубліковані Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва від 26.11.2019 на праві власності належить Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», в подальшому 30.11.2022 року назву АТ «Альфа-Банк» змінено на АТ «Сенс Банк»).
Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно-правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг до ТОВ "Євро-Реконструкція" та мешканцями вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася.
Позивач зазначає, що з лютого 2020 року відповідач не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, за отримані послуги з гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, а саме: заборгованість за послугу з постачання теплової енергії/централізованого опалення в розмірі 8 598,03 грн, заборгованість із сплати послуг з гарячого водопостачання у розмірі 5 292,04 грн та заборгованість з абонентського обслуговування в розмірі 338,77 грн, що виникли в період з 01.02.2020 року по 09.06.2022 року.
До матеріалів справи позивачем на підтвердження факту надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії, що надавались безперервно, в межах опалювального періоду, за спірний період позивачем надано: акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача від 12.01.2017, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 р.р., 2020-2021 р.р., 2021-2022, 2022-2023, наряди на підключення та відключення теплової енергії в опалювальний сезон за спірний період.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду по справі №755/18443/20 від 09.06.2022 року він не є власником квартири, а тому не може оплачувати комунальні послуги. Окрім того, відповідачем зазначено, що позивачем до позову не надано жодного доказу на підтвердження укладення між сторонами договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача, так і на виконавця (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Позивач та відповідач вказують на те, що договір про надання послуг, який передбачений чинним нормативно-правовими актами між позивачем та відповідачем не укладався, а заява - приєднання до умов індивідуальних типових договорів відповідачем не надавалась та на його звернення не підписувалася.
Однак приєднанням споживача до умов індивідуального договору є факт отримання відповідних послуг.
Крім того, 13.10.2021 р. на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" опубліковані Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання.
Згідно з ч. 2 ст. 641 Цивільного кодексу України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (чинних на момент виникнення заборгованості), споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 р., індивідуальним споживачем є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 р. споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Враховуючи положення статей 7, 8, 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Кабінетом Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 та п. 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1182 та враховуючи, що відповідач упродовж певного періоду споживав послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води, на нього покладається обов'язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду від 21.04.2020 р. у справі № 910/7968/19 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка була чинна до 01.05.2022, було затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - Правила).
Відповідно до п. 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктами 24, 25, 26 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 за №982/33953.
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів відключення нежитлового приміщення опалювальною площею 334,4 кв.м, в будинку № 57, по вул. Харківське шосе, в м. Києві від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення в будинку № 57, по вул. Харківське шосе, в м. Києві перебуває на балансовому обліку та закріплено за відповідачем на праві господарського відання.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Згідно зі ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Статтею 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ст. 137 Господарського кодексу України).
Отже, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
За приписами ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 20 вересня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» (10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», а в подальшому 30.11.2022 року назву АТ «Альфа-Банк» змінено на АТ «Сенс Банк»).
Разом з тим, Київський апеляційний суд постановою від 09 червня 2022 року №755/18443/20 ухвалено:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48864602 від 25 вересня 2019 року, державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ, Гаращенка В. В. , на підставі якого було внесено запис про право власності від 20 вересня 2019 року (номер запису про право власност 33410120) за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на квартиру АДРЕСА_1;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності від 20 вересня 2019 року (номер запису про право власності 33410120) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»;
- припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та поновив право власності на спірну квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1923691280000) за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району 06 вересня 1993 року.
Таким чином, згідно наявних в справі доказів, квартира АДРЕСА_1 , перебувала у власності відповідача в спірний період з 01.02.2020 року по 09.06.2022 року.
Отже, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, цілком правомірним та обґрунтованим є покладення на відповідача у цій справі, як особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) була передана квартира АДРЕСА_1 , оплати заборгованості за надані послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як встановлено судом, у період з лютого 2020 року по 09.06.2022 року включно, позивач згідно з наданим останнім розрахунком надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення на суму 8 598,03 грн, послуги з гарячого водопостачання у розмірі 5 292,04 грн та абонентське обслуговування в розмірі 338,77 грн, до квартири АДРЕСА_1 .
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з гарячого водопостачання та абонентського обслуговування за вказаною адресою, свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем відповідних зобов'язань.
Суд зазначає, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
За умовами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Однак, відповідач вартість наданих позивачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії, послуг з гарячого водопостачання та абонентського обслуговування до квартири АДРЕСА_1 за період з лютого 2020 по 09.06.2020 року не оплатив.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Доказів на підтвердження оплати відповідачем отриманих послуг за спірний період, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 8 598,03 грн, заборгованості зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 5 292,04 грн та абонентського обслуговування в розмірі 338,77 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 1 952,49 грн та 3% річних у розмірі 374,47 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.
За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних суд дійшов висновку про його правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 374,47 грн підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про його правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 952,49 грн підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 8 598,03 грн, суми заборгованості зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 5 292,04 грн, суми абонентського обслуговування в розмірі 338,77 грн, суми 3% річних в розмірі 374,47 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 952,49 грн.
Судовий збір, у розмірі 3 028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) суму заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 8 598,03 грн (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 03 копійки), суму заборгованості зі сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 5 292,04 грн (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві гривні 04 копійки), суму заборгованості з абонентського обслуговування в розмірі 338,77 грн (триста тридцять вісім гривень 77 копійок), суму 3% річних в розмірі 374,47 грн (триста сімдесят чотири гривни 47 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1 952,49 грн (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 49 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ