ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
м. Київ
29.09.2025Справа № 910/11974/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Архитектори» про забезпечення позову до подачі позову у справі
особа, яка може отримати статус учасника справи: Міністерство юстиції України
Представники сторін: не викликались
24.09.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову до подачі позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум Архитектори» (далі за текстом - ТОВ «Форум Архитектори», Заявник) просить суд:
- зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України № 2447/5 від 09.09.2025;
- заборонити Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, виконувати Наказ від 2447/5 від 09.09.2025 р. та будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо: об'єкту нерухомого майна, а саме гідротехнічну споруду «Причал багатофункціональний - 87ПБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 4-Д (РНОНМ 2402557380000).
В обґрунтування поданої заяви Заявник зазначає, що він має намір звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 2447/5 від 09.09.2025 оскільки останній, на переконання ТОВ «Форум Архитектори» є таким, що порушує його права.
Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову та встановлено судом, наказом Міністерства юстиції України № 2447/5 від 09.09.2025 задоволено скаргу АТ «Українська залізниця», визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 18.03.2021 № 57145768, від 01.04.2021 № 57431173, від 12.11.2021 № 61551290 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни; визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 07.07.2021 № 59145853 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни; анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сальваровській Ніні Ігорівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Судом встановлено, рішеннями від 18.03.2021 № 57145768, від 01.04.2021 № 57431173 приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. зареєстровано у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно майнові права на гідротехнічну споруду на підставі листа-повідомлення Дніпровського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 09.03.2021 № 3003/125/50-2021, наказу «Про затвердження Переліку об'єктів будівництва та об'єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна», заяви ТОВ «Українське бюро судноплавства» від 15.03.2021, та внесено зміни до запису, а саме: змінено правонабувача з ТОВ «Українське бюро судноплавства» на ТОВ «Тарифа», видалено лист-повідомлення Дніпровського УП та додано договір купівлі-продажу майнових прав від 01.04.2021, виданий приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3829.
Рішенням від 07.07.2021 № 59145853 приватним нотаріусом Сальваровською Н.І. відкрито розділ та зареєстровано право власності на гідротехнічну споруду за ТОВ «Тарифа» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 24.06.2021 № СП-9-101-4-65-21, виданого Регістром Судноплавства України, довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 24.06.2021 № СР-9-101-4-25-21, виданої Регістром Судноплавства України, наказу, довідки про показники об'єкта нерухомого майна від 05.04.2021 № 2174/2/2021, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «АКРОПРОМ», акта інструментального обстеження гідротехнічної споруди з інженерно-правовим висновком від 06.03.2020 № 0603-50.4173160/30.5927533, виданого ТОВ «Українське бюро судноплавства», акта огляду гідротехнічної споруди № 101-4-15-21 технічного паспорту від 16.06.2021, виданого ТОВ «АКРОПРОМ».
Також внесено зміни до запису про право власності, а саме: додано загальну площу 1 376,5 кв.м. та перенесено зі спеціального розділу Державного реєстру прав до розділу № 2402557380000 майнові прав на гідротехнічну споруду.
Рішенням від 12.11.2021 № 61551290 приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. зареєстровано перехід права власності від ТОВ «Тарифа» до ТОВ «Форум Архитектори» на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю., та зареєстрованого в реєстрі за № 8349.
Заявник стверджує, що фактично наказом від 09.09.2025 № 2447/5 анульовано рішення про державну реєстрацію його права власності на об'єкт нерухомого майна: гідротехнічну споруду «Причал багатофункціональний - 87ПБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 4-Д. 1.20, а наказ № 2447/5 від 09.09.2025 Міністерства юстиції України є таким, що прийнятий з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зазначене на переконання Заявника є підставою для вжиття заходів забезпечення позову в частині виконання наказу від 09.09.2025 року № 2447/5 оскільки у разі повного його виконання задоволення майбутнього позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких Позивач має намір звернутись до суду.
Те саме стосується і необхідності заборони вчинення реєстраційних дій оскільки внаслідок зміни власника належного Заявнику майна на виконання наказу від 09.09.2025 року № 2447/5 ТОВ «Форум Архитектори» втратить можливість ефективно захистити або поновити свої порушені права в межах одного судового провадження за відповідним позовом, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів та можливе виконання судового рішення про задоволення відповідного позову.
Заходи забезпечення позову, які Заявник просить суд вжити на його переконання мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а такі заходи безпосередньо пов'язані з предметом майбутнього позову щодо скасування наказу Міністерства юстиції України № 2447/5 від 09.09.2025.
МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 2 та 10 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.
В силу зазначеного вище та з огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що відсутності підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення.
За змістом статті 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).
Тобто визначений частиною першою статті 137 ГПК України вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/7451/21.
У спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно як до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення пункту 10 частини 1 статті 137 ГПК України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.
Суд зазначає, що Заявник у поданій заяві не вказав, якою саме нормою чинного законодавства закріплено можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу, який сторона має намір оскаржити, що унеможливлює застосування такого заходу.
Що стосується прохання Заявника заборонити проводити нотаріальні та реєстраційні дії щодо виконання наказу № 2447/5 від 09.09.2025 та щодо спірного нерухомого майна суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Згідно із частиною 2 цієї статті Закону судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Відтак, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, як встановлено судом вище, наказ від 09.09.2025 № 2447/5 стосується не лише прав та обов'язку Заявника, а в тому числі і впливає на права та обов'язки колишніх власників нерухомого майна щодо якого наразі виник спір.
В силу зазначеного, заборона виконання органам державної реєстрації вказаного наказу не є адекватним та співмірним заходом забезпечення та за своє суттю є фактичним дублюванням вимоги про зупинення дії наказу, застосування якого не передбачено чинним законодавством та за своє суттю є тотожними задоволенню позовних вимог, що згідно частини 11 статті 137 ГПК України є недопустимим.
Що стосується заборони вчинення нотаріальних та реєстраційних дій, суд зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Відтак, в даному випадку, враховуючи презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України в частині правомірності наказу від 09.09.2025 № 2447/5, заборона вчинення нотаріальних та реєстраційних дій жодним чином не вплине та не забезпечить дотримання прав Замовника щодо спірного нерухомого майна, оскільки знову ж таки, реєстраційна дія є вже похідною дією.
Так, Заявником не доведено, що невжиття запобіжних заходів щодо нерухомого майна призведе до неможливості справедливого та ефективного захисту прав та інтересів Заявника, які на його переконання є порушеними, а тому обрані ним заходи не призведуть до дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що запобіжні заходи не є превентивними заходами в межах здійснення Заявником господарської діяльності, а тому наказ Мінюсту наразі не можуть презюмуватися як протиправними в силу того, що наразі спір по суті не вирішується.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За сукупністю зазначеного судом вище, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою в частині наявності підстав необхідності вжиття запобіжних заходів в силу чого така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Архитектори» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 29.09.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання повного тексту ухвали: 29.09.2025
Суддя Антон ПУКАС