ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.09.2025Справа № 910/6194/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України (49074, місто Дніпро, вулиця Запасна, будинок 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіан 24" (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 5/1, офіс 1182)
про стягнення 596 573 грн 63 коп.
Представники сторін: не викликались
16.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіан 24" про стягнення 596 573 грн 63 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання платних послуг № 109/2 від 27.06.2023 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 345 324 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 148 050 грн 91 коп. пені, 27 625 грн 92 коп. штрафу, 15 695 грн 69 коп. 3 % річних та 59 877 грн 11 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/6194/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
17.06.2025 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0610259194035, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 5/1, офіс 1182), було направлено ухвалу від 05.06.2025, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20 від 13.06.2025).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 вручена відповідачу 13.06.2025
Станом на 29.09.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 05.06.2025, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
З огляду на вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланіан 24" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
27.06.2023 між Державним підприємством "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України (зберігач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новол" (поклажодавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір про надання платних послуг № 109/2, відповідно до умлов якого зберігач зобов'язується надати у майбутньому відповідно до поданого листа на укладання договору разом із додатками до нього, та який оформлений встановленому порядку, що подається потенційним поклажодавцем на адресу Державного підприємства "Комбінат "Салют", платні послуги, зокрема: зберігання товарно-матеріальних цінностей та перевезення вантажів, проведення вантажних робіт.
Відповідно до пункту 2.1. договору, за надання послуг зі зберігання товару поклажодавець здійснює щомісячно 100 % передоплату згідно з пунктом 2 додатку № 01 до договору та підпункту 2.2.1. договору, виходячи з затвердженої вартості платних послуг.
Відповідно до пункту 2.2.3. договору, факт надання послуг, що є предметом цього договору, за результатами кожного календарного місяця підтверджується та фіксується підписанням сторонами акту про надані послуги (далі - Акт).
Відповідно до пункту 2.2.4. договору, акт надається зберігачем поклажодавцю протягом 5 робочих днів з дня складання, за місяць, в якому фактично надавалися послуги.
Відповідно умов договору про надання платних послуг № 109/2 від 27.06.2023 з червня 2023 по грудень 2023 року, господарські зобов'язання зберігача виконанні в повному обсязі без претензій зі сторони поклажодавця.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не сплачені кошти за надані послуги по збереженню товарно-матеріальних цінностей по договору про надання платних послуг № 109/2 від 27.06.2023 за актом № 1271 від 30.11.2023 у сумі 345 324 грн.
Згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб за ідентифікаційним кодом юридичної особи 44707495 зареєстроване від 05.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланівн 24", яке виходячи з розуміння статті 104 Цивільного кодексу України є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Новол".
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 345 324 грн 00 коп., що підтверджується підписаним між сторонами актом наданих послуг № 1271 від 30.11.2023.
Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем за виконані роботи у розмірі 345 324 грн 00 коп. що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг у розмірі 345 324 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання платних послуг № 109/2 від 27.06.2023 та факту наявності заборгованості у розмірі 345 324 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 345 324 грн 00 коп.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 10.11.2023 по 16.05.2025, нараховано 148 050 грн 91 коп. пені, 27 625 грн 92 коп. штрафу, 15 695 грн 69 коп. 3 % річних та 59 877 грн 11 коп. інфляційних втрат.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 2.3. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне та/або неповне проведення попередньої оплати поклажодавцем, зберігач має право стягувати пеню на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
Відповідно до пункту 2.3.1. договору, у разі прострочення оплати рахунку понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 8 відсотків суми заборгованості.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 2.3. договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України (чинного станом на момент виникнення спірних правідносин та на день звернення позивача з вимогами до) період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Проте, як встановлено судом, позивачем при визначенні періоду нарахування пені не враховані вищезазначені приписи чинного законодавства.
За таких обставин зберігач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 11.11.2023 по 11.05.2024.
Як встановлено судом, за результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом періоду нарахування відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, становить 51 632 грн 34 коп., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 51 632 грн 34 коп.
Також за результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних перерахованих судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 625 грн 92 коп. штрафу, 15 695 грн 69 коп. 3 % річних та 59 877 грн 11 коп. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіан 24" (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 5/1, офіс 1182, ідентифікаційний код 44707495) на користь Державного підприємства "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України (49074, місто Дніпро, вулиця Запасна, будинок 7, ідентифікаційний код 14373220) заборгованість у розмірі 345 324 (триста сорок п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 00 коп., 27 625 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять пять) грн 92 коп. штрафу, 51 632 (пятдесят одна тисяча шістсот тридцять дві) грн 34 коп. пені, 15 695 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн 69 коп. 3 % річних, 59 877 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 11 коп. інфляційних втрат, та судовий збір у розмірі 7 502 (сім тисяч п'ятсот дві) грн 49 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька