Справа № 909/468/18 (909/1151/25)
29.09.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М. розглянувши у справі про банкрутство ТОВ "Полісся-Молоко" заяву ТОВ "Полісся-Молоко" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, буд. 26; код ЄДРПОУ 31835038), про забезпечення позову шляхом накладення арешту із встановленням заборони будь-яким способом відчужувати на користь третіх осіб нерухоме майно - нежитлову будівлю, магазин «Меблі», загальною площею 912,3 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, місто Славутич, пл. Привокзальна, будинок 6,
встановив, що у справі про банкрутство ТОВ "Полісся-Молоко" 24.09.2025,ТОВ "Полісся-Молоко" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову до суду, шляхом накладення арешту із встановленням заборони будь-яким способом відчужувати на користь третіх осіб нерухоме майно - нежитлову будівлю, магазин «Меблі», загальною площею 912,3 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, місто Славутич, пл. Привокзальна, будинок 6.
В обґрунтування вказало на вимоги ст. ст. 136 - 137 ГПК України та на те, що зважаючи на відчуження нерухомого майна після виникнення заборгованості ТОВ «ПОЛІССЯ-МОЛОКО» перед кредитором - ГУ ДФС в Івано-Франківській області, вважає за доцільне та необхідне накласти арешт на вказане нерухоме майно - магазин «Меблі» задля можливості ефективного виконання судового рішення у майбутньому та недопущення подальших зловживань щодо відчуження нерухомого майна після подачі цієї позовної заяви. Викладений спосіб забезпечення позову, не призведе та не може призвести до збитків ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВРОРА-СЛ», оскільки застосування такого заходу не вплине жодним чином на здійснення діяльності товариства, не змінить порядок взаємовідносин між контрагентами і режим використання такого майна, оскільки вказаний захід забезпечення лише обмежить можливість щодо розпорядження (відчуження на користь третіх осіб) нерухомим майном.
Розглянувши вищевказану заяву, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
При цьому суд врахував наступне.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У випадку, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 №921/40/20).
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у своїй постанові від 30.06.2022 у справі №911/3616/21 (911/184/22) (п. 60, 65-67, 69, 70).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України ( далі ГПК України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.
Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявник не долучив до заяви про забезпечення позову документів в підтвердження обставин, які за наведеного вище, є передумовою для задоволення такої заяви.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Водночас заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене та те, що заявник не довів суду істотної необхідності у вжитті обраних ним заходів забезпечення позову і того, що при застосуванні таких заходів забезпечуватиметься збалансованість інтересів сторін, керуючись ст. 136, 137, 138-140, 232-234 Господарсько процесуального кодексу України, суд
відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Полісся-Молоко" в особі ліквідатора- арбітражного керуючого Філатова В.В., про забезпечення позову шляхом накладення арешту із встановленням заборони будь-яким способом відчужувати на користь третіх осіб нерухоме майно - нежитлову будівлю, магазин «Меблі», загальною площею 912,3 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, місто Славутич, пл. Привокзальна, будинок 6 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарсько процесуального кодексу України строк та порядку.
Суддя І. М. Скапровська