ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/800/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"
до відповідача: Дочірнього підприємства " Нафтова компанія "Фактор"
про стягнення заборгованості в сумі 16 586 грн 94 коп.
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Нафтова компанія "Фактор" про стягнення заборгованості у сумі 16 586 грн 94 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
08.07.2025 суд постановив позовну заяву від 03.07.2025 вх.№5853/25 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати опис вкладення до цінного листа, який підтверджує направлення відповідачу на його юридичну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
На виконання вимог ухвали суду від 08.07.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 16.07.2025 вх.№11800/25), до якої додав опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та поштову накладну від 15.07.2025, які підтверджують направлення відповідачу - Дочірньому підприємству "Нафтова компанія "Фактор" на його юридичну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
22.07.2025 суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Копію ухвали від 22.07.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, підприємство поштового зв'язку АТ "Укрпошта" повернуло із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у цьому випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/800/25 від 22.07.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд цієї справи.
22.07.2025 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення №5330 від 21.09.2020 в частині здійснення розрахунків за надані послуги. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 525, 530 , 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
21.09.2025 Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" (виробник) та Дочірнє підприємство "Нафтова компанія "Фактор" (споживач) уклали договір № 5330 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення.
Зазначений вище Договір укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, погоджені всі умови договору та досягнута згода щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п. 1.1. Договору, "Виробник" зобов'язується надавати "Споживачу" послуги централізованого водопостачання і водовідведення у обсягах зазначених в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору, а "Споживач" зобов'язується своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим Договором.
Згідно з Додатком №1 до договору, послуги централізованого водопостачання і водовідведення надаються безпосередньо по місцю дислокації об'єкта, Споживача за адресою, вул. Марковецька, буд. 4, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської територіальної громади.
В пункті 3.2.4. Договору сторони погодили щомісячно в 14-й робочий день місяця, направляти свого представника у відділ обліку та реалізації послуг Виробника для подання додатку №4 "Звіт про обсяги переданої Споживачу питної води і прийнятих від нього стічних вод" та одержання відповідних рахунків на оплату.
Відповідно до п.3.2.5 Договору, Споживач зобов'язується здійснювати оплату послуг централізованого водопостачання і водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку та вносити авансовий платіж до 1-го числа місяця, за який проводиться передоплата, в розмірі вартості наданих послуг у минулому періоді.
Згідно з пунктом 3.3.2. Договору, Виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від Споживача.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2020. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік , якщо протягом останнього місяця терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення або перегляд умов (п.9.1.).
На виконання умов договору позивач в період з січня 2021 року до січня 2022 року надав відповідачу послуги централізованого водопостачання і водовідведення на суму 16 586 грн 94 коп., що підтверджується рахунками - фактурами та Актами про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод, які підписані уповноваженою особою відповідача, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору надані послуги не оплатив. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 16 586 грн 94 коп., у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Положеннями частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей необхідно зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання ст. 614 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 16 586 грн 94 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкція №28542 від 03 липня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позов, судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Дочірнього підприємства " Нафтова компанія "Фактор" про стягнення заборгованості в сумі 16 586 грн 94 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Нафтова компанія "Фактор", вул. Жилянська, буд. 9-11, м. Київ, 01033 (код 36555818) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, буд. 2, м. Івано-Франківськ, 76011) (код 32360815) 16 586 (шістнадцять тисяч п"ятсот вісімдесят шість) грн 94 коп. заборгованості, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.09.2025
Суддя Т. В. Максимів