номер провадження справи 9/124/25
29.09.2025 Справа № 908/2369/25
м.Запоріжжя
За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А»
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича
про стягнення суми 149702,00 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А» про стягнення з відповідача: Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича заборгованості по оплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 149702,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.08.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2369/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 06.08.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2369/25, присвоєно номер провадження справи 9/124/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича про розгляд справи № 908/2369/25 в порядку загального позовного провадження.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено порушення ФОП Гарабзєєвим А.В., який є власником нежитлового приміщення першого поверху літ. А-9, А1, загальною площею 289,00 кв.м, що знаходиться в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд 26 А, приміщення 35, зобов'язань зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, визначених загальними зборами ОСББ, внаслідок чого з квітня 2019 по травень 2025 у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 149702,00 грн. Також у позові наведені доводи в обґрунтування того, що позивач не пропустив строк позовної давності по вимогам до відповідача. Позов обґрунтований, зокрема, ст. ст. 10, 12, 13, 14, 15, 18, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», ст.ст. 11, 14, 256, 257, 509, 319, 322, 360, 525, 526, 530 ЦК України. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 8000,00 грн. Вказано, що остаточний розрахунок та відповідні докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані відповідно до ст. 129 ГПК України.
20.08.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, що також відображено в ухвалі суду від 27.08.2025. У відзиві відповідачем зазначено, зокрема, про наступне. Позивач був обізнаний про порушення нібито його права з квітня 2019 року, натомість подав позов лише через шість років. Строк позовної давності закінчився 07.08.2022 року, а позов подано 01.08.2025 року. Отже суми, що вказані позивачем у позовній заяві у розмірі 149702,00 грн, що включають в себе нарахування 99127,00 грн, поза межами строку (49 місяців х 2023,00 грн) позовної давності не підлягають задоволенню, таким чином нібито заборгованість у період до 01.08.2022, заявлена поза межами строку позовної давності. Наявне порушення процесуального строку позовної давності, щодо якого позивачем не доведено поважності причин його пропуску, є підставою для відмови у позовних вимогах. При цьому, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Просив застосувати наслідки пропущення строку позовної давності. Також у відзиві зазначено, що при розгляді позовних вимог про стягнення коштів за надання будь-яких послуг, саме надання цих послуг підлягає доведенню позивачем. Однак, наразі невідомо які саме конкретні послуги були надані позивачем відповідачу та на якій підставі. Відповідач неодноразово звертався до позивача з метою укладення договору про надання послуг, проте такий договір між сторонами не укладався. У відповідача наявні окремі договори з усіма іншими надавачами послуг (про надання послуг з централізованого опалення, постачання води та водовідведення, електропостачання та інші) стосовно їх отримання у нежитловому приміщенні (магазин), де він здійснює підприємницьку діяльність. ФОП Гарабзєєв А.В., здійснюючи підприємницьку діяльність у нежитловому приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 26-а, жодних послуг від позивача у приміщенні за вказаною адресою не отримував. Доказів того, що позивач дійсно здійснює утримання нежитлового приміщення відповідача, позивач також не надав. Окрім цього, позивач також не надав й доказів розрахунку внесків в розрізі позадоговірних послуг, що нібито надаються ним фактично за відсутності договору з відповідачем (не вказано: вид та об'єм послуг, не погоджено сторонами переліку робіт (послуг) та витрат які включаються до складу розрахунку, не вказано виконавця послуг, відсутні підписані акти між сторонами щодо надання/отримання послуг, не зазначено підстави нарахування, вихідних даних). Внаслідок чого вбачається, що між позивачем та відповідачем відсутні як договірні відносини, так й фактичні відносини, адже відповідач самостійно утримує своє нежитлове приміщення, й жодних послуг від позивача по утриманню нежитлового приміщення магазину не отримує від позивача. Надана позивачем копія документу, а саме - архівна довідка щодо заборгованості за надані послуги та розрахунок суми позову не є належними та допустимими доказами, оскільки вони не є первинними документами в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказаний документ (архівна довідка) не відповідає вимогам належності та достатності та не є таким, що може підтвердити будь-які фактичні дані, адже: документи, що є архівними, надаються за заявою фізичних та юридичних осіб для підтвердження різних фактів або подій, які мали місце в минулому; щоб отримати архівну довідку для суду, необхідно подати запит до архівної установи, такої як державний чи обласний архів. Надання архівних довідок, що згідно закону є підтвердженням певних юридичних фактів та відомостей, що відбулися в минулому, уповноважені саме архівні установи. Також наголошено, що лише посилання позивача на те, що було створено ОСББ у будинку в якому відповідач здійснює господарську діяльність у приміщенні, що належить йому на праві приватної власності, не є слушним, адже він (відповідач), як суб'єкт господарювання самостійно несе всі витрати з утримання приміщення, його ремонту, ремонту й утримання відокремлених мереж теплопостачання, електропостачання, каналізації та інше, отримує послуги від відповідних установ на підставі укладених договорів. Відповідач здійснює господарську діяльність у нежитловому приміщенні, що має відгалужені мережі, має окремий вхід та знаходиться на першому поверсі будинку, тому не користується ані ліфтом, ані під'їздом, ані сходами, не використовує електрику у під'їзді при веденні підприємницької діяльності. Нежитлове приміщення відповідача - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна. Відповідач, що є ФОП, самостійно сплачує податки та здійснює бухгалтерські операції відносно нерухомого майна в якому він проводить підприємницьку діяльність та сплачує всі податки за цією податковою адресою. Включивши в розрахунки послуги, що не надавалися відповідачу, послуги, які технічно не можливо надати, та інші витрати як то податки, які відповідач і так сплачує, розрахунки здійснено позивачем безпідставно та неправомірно. Отже позовні вимоги є необґрунтованими, не доведені належними та достатніми доказами і не відповідають фактичним обставинам. Щодо зазначеного позивачем орієнтовного розміру витрат на правову допомогу у сумі 8000,00 грн, вважає, що вказаний розмір є необґрунтованим. Просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог позивача; відмовити повністю Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А» у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача: Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича суми 149702,00 грн.
28.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка направлена позивачем засобами поштового зв'язку (подана до відділення поштового зв'язку 26.08.2025) та у якій зазначено в т.ч. про наступне. Те, яким чином відповідач використовує належно йому майно, зокрема в підприємницькій діяльності тощо, жодним чином не перешкоджає його обов'язку як співвласника сплачувати належні внески і платежі, як це визначає ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Зазначеним Законом не передбачається укладання договору між власниками квартир, власниками нежитлових приміщень та об'єднанням. Усі взаємовідносини регулюються Статутом ОСББ. Відповідач як власник нежитлового приміщення повинен сплачувати внески, які передбачені рішенням загальних зборів ОСББ, проте не виконує своїх обов'язків. У відповідача відсутні жодні преференції щодо несплати внесків або того, що він має право утримувати майно, що йому належить, коштом інших співвласників. Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності продовжено, оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України Кабінетом Міністрів України офіційно був установлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 8 листопада 2023 № 3450-ІХ, відповідний строк був продовжений, а потім (з урахуванням відповідних змін) - зупинений на строк дії воєнного стану в Україні. Таким чином позивач не пропустив строк позовної давності. Зазначені відповідачем у відзиві доводи жодним чином не спростовують його обов'язку як співвласника утримувати спільне майно, в тому числі сплачувати відповідні внески.
03.09.2025 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач повторно наголосив зокрема: про пропущення позивачем строку позовної давності; про утримання відповідачем одноособово приміщення магазину, як то ремонт, оплата комунальних платежів та податків, і про не отримання послуг від ОСББ; про недоведеність надання позивачем відповідачу будь-яких послуг; про недоведеність розрахунку заявленої до стягнення суми. Також зазначив, що відповідач є власником не тільки нежитлового приміщення, але й квартири у вказаному будинку, де він як фізична особа та громадянин сплачує внески до ОСББ, і отримуючи від відповідача, як власника квартири, кошти як внески до ОСББ, позивач повністю задовольняє власні потреби та жодних його прав не порушується.
11.09.2025 до суду від відповідача надійшло письмове пояснення по справі.
12.09.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.09.2025).
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.06.2016 до Єдиного державного реєстру було внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А», код ЄДРПОУ 40569093 (позивач у даній справі), місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, проспект Ювілейний, буд. 26 А.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А», оформленим Протоколом № 3 від 16.03.2019, було зокрема прийнято рішення щодо розміру внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та визначено їх у розмірі 7 грн за 1 кв.м з 01 квітня 2019 року (питання друге порядку денного).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (копія довідки додана до позову), Гарабзєєв Артур Вікторович є власником нежитлового приміщення першого поверху літ. А-9, А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 289,0 кв.м (дата внесення запису 07.11.2008).
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Гарабзєєв Артур Вікторович зареєстрований як фізична особа - підприємець, дата державної реєстрації 13.12.1997 (дата запису 09.10.2008); основний вид діяльності: інші види роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах.
Невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати внесків на утримання багатоквартирного та прибудинкової території стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2369/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З положень ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними спільним майном.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (далі - Закон № 417-VIII).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» 29 листопада 2001 року № 2866-IIІ (далі - Закон № 2866-IIІ).
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (Закон № 417-VIII) встановлює загальні правила щодо права власності на квартири та спільне майно в багатоквартирному будинку та визначає способи управління ним (через рішення співвласників або передачу функцій управителю), тоді як Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (Закон № 2866-IIІ) деталізує механізм створення та діяльності саме об'єднань співвласників (ОСББ) як однієї з форм управління.
Закон № 417-VIII є базовим для всіх багатоквартирних будинків, а Закон № 2866-IIІ є спеціальним для тих багатоквартирних будинків, де створено ОСББ, що робить його конкретизацією та доповненням до загальних правил управління будинком.
У статті 1 Закону № 2866-IIІ зокрема визначено:
- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
- співвласники багатоквартирного будинку (співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 4 Закону № 2866-IIІ об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється, як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
З положень ч.ч. 1, 2 ст. 21, ст. 22 Закону № 2866-IIІ зокрема слідує, що кошти об'єднання складаються в т.ч. з внесків і платежів співвласників. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону № 2866-IIІ, внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
У статті 15 Закону № 2866-IIІ встановлено перелік обов'язків співвласника, до яких в т.ч. входять обов'язки: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч. 3 ст. 12 Закону № 417-VIII).
З аналізу наведених положень чинного законодавства України, в їх системному взаємозв'язку, слідує, що кожний власник квартири чи нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території; усі співвласники (власники квартир та нежитлових приміщень) багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язані сплачувати внески на утримання спільного майна в розмірах, встановлених загальними зборами об'єднання, пропорційно до загальної площі належного їм нерухомого майна.
Спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем, як власником нежитлового приміщення, в якому він здійснює підприємницьку діяльність, внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Як зазначалось вище, рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А», оформленим Протоколом № 3 від 16.03.2019, був затверджений розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 7 грн за 1 кв.м з 01 квітня 2019 року.
Вказане рішення загальних зборів ОСББ в силу ч. 5 ст. 10 Закону № 2866-IIІ є обов'язковим для всіх співвласників.
Отже відповідач у даній справі - ФОП Гарабзєєв А.В., який, як встановлено судом вище, є власником нежитлового приміщення першого поверху літ. А-9, А1, загальною площею 289,00 кв.м, яке знаходиться у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , як співвласник спільного майна цього будинку має виконувати обов'язок зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку у розмірі, затвердженому вказаним рішенням загальних зборів співвласників на рівних умовах з усіма співвласниками.
Відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача від сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та не впливає на його обов'язок з їх своєчасної та повної оплати, який виникає в силу вищенаведених приписів законодавства та рішення загальних зборів ОСББ «Ювілейний 26 А», оформленого Протоколом № 3 від 16.03.2019.
Щодо посилання відповідача на окремі договори, які укладені ним з надавачами послуг (послуг з централізованого опалення, постачання води та водовідведення, електропостачання тощо) щодо отримання послуг у нежитловому приміщенні (магазині), де він здійснює підприємницьку діяльність, та самостійне утримання ним належного йому на праві власності нежитлового приміщення, є безпідставними в контексті заявлених позовних вимог, оскільки предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, тобто внесків на утримання багатоквартирного будинку (спільного майна багатоквартирного будинку) в цілому, а не конкретного належного відповідачу на праві власності нежитлового приміщення в цьому будинку.
Зі змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.
У статті 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначені права об'єднання щодо забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків.
Так, об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі.
Зі змісту ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону № 2866-IIІ слідує, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання спільного майна об'єднання має право звернутися до суду.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Згідно з доданою до позовної заяви архівної довідки по особовому рахунку (арк.с. 14) за управління будинком ОСББ «Ювілейний 26 А», в період з квітня 2019 року по травень 2025 року відповідачу щомісячно нараховано до сплати суму 2023,00 грн, пропорційно до загальної площі належного йому на праві власності нерухомого майна (289,00 кв.м х 7 грн - розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку за 1 кв.м згідно рішення загальних зборів ОСББ), всього на суму 149702,00 грн.
Щодо доводів відповідача про неналежність вищезазначеного розрахунку як доказу, з посиланням на його найменування («Архівна довідка…»), суд зазначає, що в даному випадку має значення зміст даного документа, а не його назва, розрахунок містить всі вихідні дані, які необхідні для підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості.
Вказаний розрахунок, який підписаний головою правління ОСББ, судом перевірено та встановлено, що він здійснений позивачем правильно.
Інші доводи відповідача, зокрема про те, що невідомо, які саме конкретні послуги були надані позивачем, та щодо відсутності розрахунку внесків в розрізі позадоговірних послуг, не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).
У справі «Серявін проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення від 10.02.2010). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Докази виконання ФОП Гарабзєєвим А.В. зобов'язання зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у спірний період, в тому числі часткового, в матеріалах справи відсутні.
На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 149702,00 грн заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу наведених відповідачем доводів щодо пропуску позивачем строку позовної давності, наслідки спливу якого він просить застосувати, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 на всій території України був установлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався.
Відповідно до Закону України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон набрав чинності 02.04.2020), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023.
Також, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває на даний час.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 (набрання чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Відповідно до Закону України № 3450-IX від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України виключено на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-IX від 14.05.2025. Цей Закон офіційно опубліковано в газеті «Голос України» 03.06.2025 року та 04.09.2025 Закон набрав чинності, і саме з цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Відповідно до положень ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків, яка виникла за період з квітня 2019 по травень 2025 року, заявлені в межах строків позовної давності встановлених статтею 257 ЦК України та продовжених/зупинених згідно з пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Отже на дату звернення позивача до суду з позовом, який був направлений засобами поштового зв'язку 30.07.2025, строк позовної давності не пропущений.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, ухвалі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 924/939/21, постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13 є безпідставними, оскільки стосуються застосування норм КАС України та ГПК України щодо поновлення процесуальних строків, в т.ч. процесуальних строків звернення до адміністративного суду, апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, подання заяви про розподіл судових витрат. Тобто вказані посилання відповідача стосуються питань поновлення процесуальних строків, а не строків позовної давності, яка регулюється нормами матеріального права.
Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А», код ЄДРПОУ 40569093 (69076, м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 26 А) суму 149702 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот дві) грн 00 коп. заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А», код ЄДРПОУ 40569093 (69076, м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 26 А) суму 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 29.09.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва