номер провадження справи 9/105/25
29.09.2025 Справа № 908/2331/25
м.Запоріжжя
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789
про стягнення суми 12095,50 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 12095,50 грн страхового відшкодування.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.07.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2331/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2331/25 (номер провадження 9/105/25), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 25.08.2025.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду від 04.08.2025 про відкриття провадження у даній справі була направлена до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» та згідно з повідомлення про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 04.08.2025.
Зі змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які заявлені з наступних підстав. Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №370007/4605/0001371 від 23.07.2024, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов'язаного з Об'єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором. Об'єктом страхування є транспортний засіб BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 . 05.04.2025 об 11 год. 00 хв. по автодорозі Р-04 в м.Фастові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу KrASZ A12SFP д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримати механічні пошкодження з матеріальними збитками. Згідно постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2025 у справі №381/1832/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 , ч.3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно рахунку СТО вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 склала 15295,50 грн. 29.04.2025 ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт №27641130787, в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування та виплатив страхове відшкодування у розмірі 15295,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 033611 від 30.04.2025. Таким чином Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору. Цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу KrASZ A12SFP, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом № 220918240 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ТДВ «СК «КРЕДО» як страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність водія KrASZ A12SFP, д.н.з. НОМЕР_2 , має відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, які зменшуються на суму франшизи. Таким чином, сума страхового відшкодування, належного до сплати відповідачем позивачу, становить 12095,50 грн. Позов обґрунтований ст. 108 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993 Цивільного кодексу України.
18.09.2025 до суду від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що у рахунку № 120 від 19.05.2025 та акті надання послуг № 120 від 28.07.2025, копії яких були додані до позову на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, була допущена технічна помилка, а саме - невірно зазначено номер страхового акту. Просив долучити до матеріалів справи виправлені рахунок № 120 від 19.05.2025 та акт наданих послуг № 120 від 28.07.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (Страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №370007/4605/0001371 від 23.07.2024, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов'язаного з Об'єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором. Об'єкт страхування - транспортний засіб BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 24.07.2024 до 24 год. 00 хв. 23.07.2025 (п.п. 1-5, 12 Договору).
05.04.2025 в м. Фастові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів KrASZ A12SFP, державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ) та BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), внаслідок якої автомобілі отримати механічні пошкодження, що підтверджується довідкою (відповіддю) Національної поліції України про ДТП та схемою місця ДТП, яка сталася 05.04.2025 (додаток до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291377).
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2025 у справі №381/1832/25 за наслідками розгляду матеріалів, які надійшли від Фастівського районного управління поліції ГУ НП у Київській області, було встановлено, що 05.04.2025 ОСОБА_2 , будучи учасником дорожнього руху по автодорозі Р-04 в м. Фастові Київської області, на перехресті, керуючи транспортним засобом (автомобілем) KrASZ A12SFP, д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом (автомобілем) BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу KrASZ A12SFP, державний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі) згідно з полісом серії № ЕР 220918240, діючим станом на 05.04.2025; ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн.
Страхувальник ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою на виплату страхового відшкодування № 27641130787 у зв'язку із пошкодженням автомобіля BMW X5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок події (ДТП), що сталася 05.04.2025.
24.04.2025 оцінювачем був складений Акт огляду автомобіля BMW X5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому зафіксовано опис пошкоджень зазначеного застрахованого транспортного засобу, відображені пошкодження, які відносяться до ДТП.
ФОП Гуменюк О.А. виставлений рахунок № х0000019520 від 29.04.2025 на оплату ремонтних робіт та матеріалів для відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, на суму 15295,50 грн.
ПрАТ «СК «УНІКА» складено Страховий акт 27641130787 від 29.04.2025, здійснено розрахунок суми страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 у зв'язку із пошкодженням автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок настання страхової події (ДТП 05.04.2025), на підставі рахунку СТО, загальний розмір якого склав 15295,50 грн. За висновком акту, за умовами Договору страхування вирішено виплатити Страхувальнику ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування у вказаному розмірі, шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП Гуменюк О.А .
За платіжною інструкцією № 033611 від 30.04.2025 сума 15295,50 грн страхового відшкодування була перерахована на рахунок ФОП Гуменюк О.А .
З положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
В ч. 1 ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом … (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №370007/4605/0001371 від 23.07.2024 здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 15295,50 грн.
Таким чином, згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з полісом № ЕР 220918240, діючим станом на 05.04.2025, за яким ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу KrASZ A12SFP, державний номер НОМЕР_2 , встановлена франшиза - 3200,00 грн.
Отже, за вирахуванням суми франшизи, сума страхового відшкодування, яка належить до сплати відповідачем на користь позивача, становить 12095,50 грн (15295,50 грн - 3200,00 грн).
Відповідач заявлені позивачем позовні вимоги не спростував, доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 12095,50 грн страхового відшкодування не надав.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 12095,50 грн страхового відшкодування є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати з сплати судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою завою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З положень частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України зокрема визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7000,00 грн, позивачем надано в матеріали справи копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020; Додаткової угоди № 4 від 07.01.2025, згідно з якою сторони - Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт» та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (Клієнт) домовились, що дія вказаного Договору припиняється 31.12.2025; Додатку № 1 від 19.05.2025 до Договору, Ордеру на надання правової допомоги Серія АА № 1278640 від 02.02.2023, рахунку № 120 від 19.05.2025 (копія додана до заяви, що надійшла до суду 18.09.2025), Акту надання послуг № 120 від 28.07.2025 (копія додана до заяви, що надійшла до суду 18.09.2025), платіжної інструкції № 452 від 21.05.2025.
У Додатку № 1 від 19.05.2025 до Договору визначений перелік справ, за якими Клієнт доручає АБ «Лисов2856 «Еквіт» надати послуги щодо проведення дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта за цивільним або господарським судочинством, до якого в т.ч. включно справу щодо страхового відшкодування в сумі 15295,50 грн, дата випадку 05.04.2025, страховий акт №27641130787, дата страхового відшкодування 30.04.2025, страхувальник ОСОБА_1. Встановлено, що за надання правової (правничої) допомоги Клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку; фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку, оплата здійснюється протягом 5 робочих днів на рахунок Адвокатського бюро АБ «Лисов2856 «Еквіт» у безготівковій формі.
У підписаному сторонами Акті надання послуг №120 від 28.07.2025 (копія додана до заяви, що надійшла до суду 18.09.2025) зазначені наступні послуги: надання правової допомоги згідно договору № 1/20ю від 31.12.2020 та додатку до нього від 19.05.2025 по страховій справі № 037596 (страховий акт №27641130787) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до ТДВ «СК «КРЕДО» в фіксованій сумі гонорару - 7000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21: «119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19». «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18».
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
У вищевказаній постанові Велика Палата Верхового Суду також зазначила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункти 144, 145 постанови).
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії справи №908/2331/25, яка є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; ціни позову (12095,50 грн); критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України; враховуючи також немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є обмеження розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн від попередньо заявленої суми (7000,00 грн). Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) суму 12095 (дванадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн 50 коп. страхового відшкодування.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 29.09.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва