вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
29 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/415/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", с. Ботар Виноградівського району Закарпатської області
про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості в сумі 908 750,57 грн
Представники сторін не викликались
Берегівська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" про розірвання договору оренди земельної ділянки № 12/57-20-ДО від 16.09.2020, зобов'язання повернути Берегівській міській раді земельну ділянку площею 40,0782 га кадастровий номер 2120484400:05:000:0005 та стягнення заборгованості в сумі 908 750,57 грн за невиконання зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/415/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025.
Відповідно до частини 1 статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Отже, з огляду на категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи те, що справа не відноситься до визначеного частиною 4 статті 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, та з огляду на предмет позову (ціну позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), суд дійшов висновку про визнання справи № 907/415/25 малозначною та розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.04.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, визнати справу №907/415/25 малозначною та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вказана ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2025 надіслана відповідачу до його електронного кабінету, та, як вбачається з довідки про доставку електронного листа, таку доставлено 11.04.2025 (10.04.2025 о 23:14 год.).
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом.
Згідно з частиною 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України України).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в особі заступника начальника відділу у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, з однієї сторони, та переможець земельних торгів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", 16.09.2020 уклали договір оренди землі № 12/57-20-ДО (далі - договір).
Згідно з підпунктом 1.1 договору орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Бенянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
Вказаний договір укладено строком на 7 років та визначена орендна плата у розмірі 170 263,07 грн в рік, що становить 12,92 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 4.3 договору визначено, що річна орендна плата сплачується орендарем на рахунок Бенянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у розмірі 12,92 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №712-Р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області" Берегівська міська рада ухвалила рішення № 35 від 14.12.2020 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської". Відповідно до вказаного рішення було розпочато процедуру реорганізації Бенянської сільської ради шляхом приєднання до Берегівської міської ради, а також встановлено, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Бенянської сільської ради.
Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до наказу від 25.01.2021 № 25-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" було передано із державної власності, а Берегівською міською радою прийнято у комунальну власність земельну ділянку, площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Бенянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області. Відтак, Берегівська міська рада, будучи правонаступником Бенянської сільської ради та власником земельної ділянки, щодо якої було укладено договір, після переходу права власності набула статусу орендодавця за діючим договором.
Згідно з довідкою щодо розрахунку заборгованості з орендної плати за земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" за прострочені платежі за договором оренди землі від 16.09.2020 № 12/57-20-ДО, виданої в.о. начальника управління земельних відносин Берегівської міської ради, станом на 01.03.2025 заборгованість за період з 01.11.2021 до 01.03.2025 у загальному розмірі складає 908 750,57 грн.
Позивач стверджує, що відповідач систематично порушує умови договору оренди, а також, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, використовує орендовану земельну ділянку без внесення орендної плати.
За твердженням позивача, неведені обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку власникові та стягнення заборгованості за договором.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
Судом встановлено, що 16.09.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (діє, як орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" (далі - орендар) було укладено договір оренди землі № 12/57-20-ДО.
Відповідно до пункту 1.1 договору оренди землі, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.09.2020 № 1 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Бенянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, територія Бенянської сільської ради за межами населеного пункту).
Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 40,0782 га, у т.ч. 40,0782 га рілля.
Кадастровий номер земельної ділянки - 2120484400:05:000:0005 (пункт 2.2 договору оренди).
На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна і об'єкти інфраструктури.
Відповідно до пункту 2.4 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 на дату укладення договору становить 1 317 825 грн і підлягає щорічній індексації.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.1 договору, він укладений на строк 7 років. Право оренди землі виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (пункту 3.2 договору оренди землі).
Згідно з пунктом 4.1 договору оренди землі оренда плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 170 263,07 грн в рік, що становить 12,92 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Плата за перший рік користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом проведення земельних торгів від 16.09.2020 № 1 у розмірі річної орендної плати, за виключенням гарантійного внеску, що становить 138 635,25 грн підлягає сплаті орендарем не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди землі.
Орендна плата вноситься у такі строки: за земельну ділянку державної власності площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005, набуту в оренду за результатами земельних торгів; за перший рік - не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України (пункт 4.2 договору оренди).
Відповідно до пункту 4.3 договору оренди річна оренда плата за наступні роки сплачується орендарем на рахунок Бенянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у розмірі 12,92 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 4.4 договору).
Згідно з приписами пункту 4.5 договору оренди річна орендна плата протягом дії договору без внесення змін до нього щорічно самостійно визначається орендарем із діючої нормативної грошової оцінки, яка індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, що визначається відповідно до статті 289 Податкового кодексу України. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зокрема: зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміни в законодавстві, якими регулюється порядок нарахування та сплати орендної плати за землю (пункт 4.6 договору оренди).
Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі невикористання земельної ділянки (пункт 4.8 договору оренди).
Пунктом 4.10 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 1 відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до пункту 8.1.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного та повного внесення орендної плати.
Додатково пунктом 8.4.1 договору передбачено, що орендар протягом 3 банківських днів з дня укладення даного договору має сплатити річну орендну плату за перший рік користування земельною ділянкою, за виключенням гарантійного внеску, а також суму витрат, здійснених виконавцем земельних торгів на підготовку лота, організацію та проведення земельних торгів.
Пунктом 8.4.8 договору також передбачено обов'язок орендаря самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 1 січня поточного року.
Згідно з пунктом 11.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Перехід права власності (розпорядження) на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 11.6 договору).
За невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного закону та цього договору (пункт 12.1 договору).
Судом встановлено, що після укладення цього договору, 14.12.2020 рішенням 2 сесії 8 скликання Берегівської міської ради Закарпатської області "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради" було вирішено розпочати процедуру реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради Бенянської сільської ради. Встановлено, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Бенянської сільської ради.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 25-ОТГ від 25.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" було передано Берегівській міській раді Закарпатської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 854,9934 га, які розташовані за межами населеного пункту на території, зокрема, Бенянської міської ради Берегівського району Закарпатської області. Додатком до такого наказу у переліку переданих ділянок зазначається, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 площею 40,0782 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, територія Бенянської сільської ради - за межами населеного пункту.
Відповідним рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області 4 сесії 8 скликання від 27.01.2021 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність" прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Берегівської територіальної громади в особі Берегівської міської ради, загальною площею 854,9934 га, які розташовані за межами населених пунктів, згідно з додатком.
Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.01.2021 підтверджується передача із державної власності у комунальну власність Берегівської міської ради Закарпатської області земельних ділянок, згідно з додатком. Додатком до такого акту у переліку переданих ділянок зазначається, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 площею 40,0782 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, територія Бенянської сільської ради - за межами населеного пункту.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів, нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 389879119 від 06.08.2024, підтверджується перебування земельної ділянки 2120484400:05:000:0005 площею 40,0782 га у власності територіальної громади Берегівської міської ради. Також даною інформаційною довідкою підтверджується перебування вказаної ділянки в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО". Додаткові відомості про інші речові права: орендна плата вноситься в грошовій формі в сумі 170 263,07 грн на рік, що становить 12,92 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1 317 825,96 грн і підлягає щорічній індексації.
Судом також встановлено, що 17.04.2024 Берегівська міська рада Закарпатської області зверталась до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" листом № 03-07/304, в якому зазначала про систематичне порушення умов договору в частині внесення орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2120484400:05:000:0005, яка розташована на території Берегівської міської територіальної громади за межами населеного пункту села Бене Берегівського району Закарпатської області. Також позивач у листі зазначив, що станом на 10.04.2024 відповідно до умов вказаного вище договору заборгованість зі сплати орендної плати за землю становить 685 445,42 грн, в т.ч. основна сума заборгованості за договором - 420 010,87 грн; штраф у розмірі 100 % річної орендної плати - 170 263,07 грн; інфляційні збитки - 46 375,68 грн; 3 % за користування грошовими коштами - 15 275,79 грн та пеня у розмірі 33 520,01 грн.
Даний лист був отриманий відповідачем 25.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Довідкою щодо розрахунку заборгованості з орендної плати за земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" за прострочені платежі за договором оренди землі від 16.09.2020 № 12/57-20-ДО підтверджується заборгованість за період з 01.11.2021 до 01.03.2025 у загальному розмірі 908 750,57 грн, з яких: орендна плата за договором оренди землі - 569 132,97 грн; штраф у розмірі 100 % річної орендної плати за земельну ділянку - 170 263,07 грн; штраф у розмірі 3 % річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України - 28 507,69 грн; інфляційні збитки у розмірі 117 081,42 грн та пеня за несвоєчасне внесення орендної плати за землю - 23 765,42 грн, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача в межах даної справи.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Між сторонами існують правовідносини з оренди земель комунальної власності, що регулюються нормами цивільного та земельного законодавства, Законом України "Про оренду землі".
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Приписами статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
У відповідності до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
В силу приписів статті 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 16.09.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" було укладено договір оренди землі № 12/57-20-ДО, відповідно до пункту 1.1 договору оренди землі, орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів від 16.09.2020 № 1 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Бенянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
Судом встановлено, що пізніше, 14.12.2020, рішенням 2 сесії 8 скликання Берегівської міської ради Закарпатської області "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради" розпочато процедуру реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Берегівської міської ради Бенянської сільської ради. Встановлено, що Берегівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Бенянської сільської ради.
Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.01.2021 підтверджується передача із державної власності у комунальну власність Берегівської міської ради Закарпатської області земельних ділянок, згідно з додатком. Додатком до такого акта у переліку переданих ділянок зазначається, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005 площею 40,0782 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, територія Бенянської сільської ради - за межами населеного пункту.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів, нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 389879119 від 06.08.2024, підтверджується перебування земельної ділянки 2120484400:05:000:0005 площею 40,0782 га у власності територіальної громади Берегівської міської ради. Також даною інформаційною довідкою підтверджується перебування вказаної ділянки в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО". Додаткові відомості про інші речові права: орендна плата вноситься в грошовій формі в сумі 170 263,07 грн на рік, що становить 12,92 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1 317 825,96 грн і підлягає щорічній індексації.
Перехід права власності (розпорядження) на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 11.6 договору оренди).
За таких обставин Берегівська міська рада є належним позивачем, право якого на отримання плати за землю підлягає судовому захисту.
Щодо стягнення основної суми боргу.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, у порушення умов договору оренди землі № 12/57-20-ДО від 16.09.2020, неналежно виконувалися взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 569 132,97 грн.
Враховуючи вказані вище обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 569 132,97 грн заборгованості зі сплати орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Водночас судом встановлено, що позивачем заявлено позовну вимогу також щодо стягнення з відповідача 117 081,42 грн інфляційних втрат та 28 507,69 грн 3 % річних.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом проведено арифметичний перерахунок нарахованих інфляційних збитків та 3% річних і встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено вірно, відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум 117 081,42 грн інфляційних втрат та 28 507,69 грн 3 % річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині аналогічно підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені та штрафу.
Додатково позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 23 765,42 грн пені та 170 263,07 грн штрафу за порушення грошових зобов'язань за вказаним вище договором оренди.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 230 Господарського кодексу України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 230 Господарського кодексу України).
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (частина 4 статті 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.10 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 1 відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Судом також здійснено перерахунок суми штрафу і пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано штрафні санкції.
Разом з тим, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу.
Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не можуть становити непомірний тягар для іншої сторони і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024.
Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій в повному обсязі у вигляді 23 765,42 грн пені та 170 263,07 грн штрафу без сумнівів є обтяжливим для нього.
Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання орендодавцю завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.
Суд також враховує той факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна - об'єктивні причини, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому відповідачеві виконати свої грошові зобов'язання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.
Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
У вирішенні цього питання суд також звертається до аналогічних висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
На підставі наведеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу та пені на 50%, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 11 882,71 грн пені та 85 131,54 грн штрафу.
Щодо розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Водночас позивач також просить суд розірвати договір оренди землі № 12/57-20-ДО від 16.09.2020, покликаючись на положення статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України, а також на порушення відповідачем істотних умов укладеного між сторонами договору оренди землі.
Згідно з пунктом 11.3 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтею 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.
Згідно із пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.
Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно із положеннями Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічна норма закріплена у статті 1 Закону України "Про оренду землі". Укладений договір має виконуватися сторонами у відповідності до досягнутих та зафіксованих домовленостей.
Отже, невнесення відповідачем орендної плати за договором є порушенням істотних умов останнього.
Умова про внесення орендної плати пунктом 3 частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" віднесена до істотних умов договору оренди в розумінні частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України. Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для відповідача згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, а порушення її надає підстави для ініціювання питання про розірвання договору відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі".
Аналіз наведених положень законодавства дає можливість зробити висновок про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
Систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 11.04.2023 у справі № 911/2580/21).
Водночас згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних із орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі №923/410/20, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 07.06.2022 у справі № 925/518/18, від 11.04.2023 у справі № 911/2580/21.
Виходячи із наданих позивачем доказів в підтвердження наявності заборгованості зі сплаті орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, законодавець визначає розірвання договору, у зв'язку з чим заявлена позивачем вимога про розірвання договору оренди землі № 12/57-20-ДО від 16.09.2020 підлягає задоволенню.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі № 12/57-20-ДО від 16.09.2020 та зобов'язання відповідача повернути позивачу вказану вище земельну ділянку є обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору на підставі статті 129 ГПК України, враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО", відповідно до приписів частини 9 статті 129 ГПК України щодо вимог, по яким судом прийнято рішення про зменшення розміру нарахованих штрафу та пені покладаються судом на відповідача у справі в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" (90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, код ЄДРПОУ 39492777) на користь Берегівської міської ради (90202, Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7, код ЄДРПОУ 04053683) заборгованість у розмірі 783 228,64 грн (сімсот вісімдесят три тисячі двісті двадцять вісім гривень 64 коп.), з яких 569 132,97 грн (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сто тридцять дві гривні 97 коп.) основного боргу з орендної плати за період з 01.11.2021 до 01.03.2025, 117 081,42 грн (сто сімнадцять тисяч вісімдесят одну гривню 42 коп.) інфляційних втрат, 28 507,69 грн (двадцять вісім тисяч п'ятсот сім гривень 69 коп.) 3 % річних, 85 131,54 грн (вісімдесят п'ять тисяч сто тридцять одну гривню 54 коп.) штрафу, 11 882,71 грн (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 71 коп.) пені, а також 15 749,81 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 81 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
3. Розірвати договір оренди землі № 12/57-20-ДО від 16.09.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадасту у Закарпатській області (Берегівська міська рада як правонаступник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" (90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, код ЄДРПОУ 39492777) щодо оренди земельної ділянки площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСА БІО" (90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, код ЄДРПОУ 39492777) повернути власнику - Берегівській міській раді (90202, Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7, код ЄДРПОУ 04053683) земельну ділянку площею 40,0782 га з кадастровим номером 2120484400:05:000:0005.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 29.09.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко