вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/818/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 1: Спільного малого підприємства «Вояж», м Ужгород
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго», м. Ужгород
про стягнення 108 979,81 грн безпідставно збережених коштів
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Спільного малого підприємства «Вояж» 103 530,82 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго» 5448,99 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0789 га, кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 за період з 03.04.2024 до 24.06.2025 без укладеного договору оренди землі в порушення норм Земельного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/818/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідачі не скористалися наданим їм правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Відповідач 1 - СМП «Вояж» повідомлявся про розгляд справи в суді шляхом надіслання ухвали від 25.07.2025 до електронного кабінету Спільного малого підприємства «Вояж», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.07.2025 року.
При цьому, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.07.2025, які надсилалися судом на офіційну юридичну адресу відповідача 2 (88000, м. Ужгород, вул. Промислова, буд. 5) повернута без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго» із зазначенням причини невручення «Адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання від 13.08.2025 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0601174772146.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи в суді та мали достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи доказами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються використанням відповідачами земельної ділянки комунальної власності площею 0,0789 га на площі Петефі Шандора, 2 в м. Ужгород, кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 без належної правової підстави, у зв'язку з чим, за переконанням позивача, Спільне мале підприємство «Вояж» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго» безпідставно зберегли грошові кошти, які мали сплатити за використання земельної ділянки за період з 03.04.2024 року (дата формування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376) по 24.06.2025 року (дата укладення договору оренди земельної ділянки відповідачем 1).
На переконання позивача відповідачі, як власники нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці та фактичні її користувачі, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України зобов'язані сплатити безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 в період з 03.04.2024 по 24.06.2025, пропорційно площі належного їм майна, що за підрахунками позивача становить 103 530,82 грн для Спільного малого підприємства «Вояж» та 5448,99 грн для Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго».
Заперечення (відзив) відповідачів.
Відзив на позов відповідачами не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Рішенням ХХ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2022 за №742 Спільному малому підприємству «Вояж» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на площі Шандора Петефі, 2 в межах нерухомого майна.
Згідно з рішенням LXV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 20.02.2025 за №2160 Спільному малому підприємству «Вояж» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, місце розташування: м. Ужгород, площа Петефі Шандора, 2 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та передано означену земельну ділянку в оренду строком на 10 років.
03 квітня 2024 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, місце розташування: м. Ужгород, площа Петефі Шандора, 2, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: 02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, що підтверджується долученим до позовної заяви витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2025 за №НВ-0000489922025.
Надана позивачем Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №43565234 від 16.07.2025 року свідчить, що 30 червня 2025 року державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гаврилівом А.С. проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади Ужгородської міської ради на земельну кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 3166236921101 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2025, індексний номер 79731863).
Також, судом встановлено, що 25 червня 2025 року між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як Орендодавцем та Спільним малим підприємством «Вояж», як Орендарем укладено Договір оренди землі №2587 за змістом п.п. 1, 2 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в м. Ужгороді, пл. Петефі Шандора, 2, кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га.
Згідно з Актом прийняття-передачі земельної ділянки від 25.06.2025 на виконання умов Договору земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га передана в оренду відповідачу 1.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №389812957 від 06.08.2024 року вбачається реєстрація 30.06.2025 права оренди земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га за Спільним малим підприємством «Вояж» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №79731863 від 03.07.2025).
Відповідно до п. 3 Договору оренди землі №2587 від 25.06.2025 на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: у відповідності до графічних матеріалів - 3-х поверхова будівля, 2-х поверхова будівля, 1-о поверхова будівля. Листом від 11.02.2025 за №4 СМП «Вояж» долучено копії правовстановлюючих документів на квартири в будинку, в т.ч. на11/100 частину будинку (приміщення магазину) площею 123,00 м.кв.
Наданими позивачем листом СМП «Вояж» від 10.02.2025 за №4, листом ТОВ «Ужгородтеплоенерго» від 10.02.2025 за №1, Свідоцтвами про право власності на нерухоме майна від 14.10.2014 №28090944, від 07.09.2012, серії САС №161587 від 07.09.2012, серії САС №161586 від 07.09.2012, серії САС №181588 від 07.09.2012, Витягами з Державного реєстру речових прав про реєстрацію прав №196851098 від 20.01.2020, №156457168 від 15.02.2019, №196859220 від 20.01.2020, №156500764 від 15.02.2019, №196855362 від 20.01.2020, №307846910 від 19.08.2022, №156449524 від 15.02.2019, протоколом засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 14.05.2025 підтверджується, що на час формування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га на ній розташовувалося нерухоме майно права власності на яке було зареєстроване за СМП «Вояж» (квартири 1, 2, 2А, 5, 7 , 8 , 9 , 11 , 14, 15, 16, приміщення магазину) загальною площею 742,5 м.кв. та за ТОВ «Ужгородтеплоенерго» (квартира 6), площею 40,4 м.кв.
З урахуванням наведеного, позивач стверджує, що відповідачі 03.04.2024 року (з дати формування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376) і по 24.06.2025 року (переддень укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 відповідачем 1) використовували земельну ділянку комунальної форми власності кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури - без належної на те правової підстави.
Відповідачами використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 у спірний період не спростовано, навпаки визнано у листі СМП «Вояж» від 10.02.2025 за №4 (про надання підтверджуючих правовстановлюючих документів для набуття права оренди земельної ділянки), листі ТОВ «Ужгородтеплоенерго» від 10.02.2025 за №1 (незаперечення проти укладення відповідачем 1 договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне відповідачу 2 нерухоме майно).
З листа від 12.06.2025 за №18-7-0.4-2842/2-25 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вбачається, що відповідно до даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0376 на 2024 рік становить 2642,63 грн (2 085 035,07 грн за 0,0789 га - 789 м.кв.), а відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0376 № НВ-9950931112025 від 06.03.2025 - її розмір у 2025 році становить 1 844 749,20 грн.
Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за визначеною рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 за №1651 «Про порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради» (з урахуванням змін, що внесені рішенням №1862 від 11.07.2024) ставками 3% (у 2024 році) та 7% (у 2025 році) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з зазначеної в листі від 12.06.2025 за №18-7-0.4-2842/2-25 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0376 № НВ-9950931112025 від 06.03.2025 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачами земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, у вигляді орендної плати за землю за період з 03.04.2024 по 24.06.2025, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 108 979,81 грн.
Таким чином, розмір нарахованої відповідачам безпідставно збереженої в період з 03.04.2024 по 24.06.2025 орендної плати становить 108 979,81 грн, з вимогами про стягнення якої пропорційно площі належного відповідачам нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці (СМП «Вояж» - 95% - 103 530,82 грн та ТОВ «Ужгородтеплоенерго» - 5% - 5448,99 грн) позивачем подано цей позов до Господарського суду.
Надіслана на адресу відповідачів вимога від 16.06.2025 за №24.01-12/1630 про повернення безпідставно збережених коштів (фіскальний чек від 16.06.2025, список згрупованих поштових відправлень за 16.06.2025) залишена СМП «Вояж» та ТОВ «Ужгородтеплоенерго» без відповіді та задоволення.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).
Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідачі у спірний період не були власником або постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, за адресою м. Ужгород, площа Петефі Шандора, 2, а тому не вважалися суб'єктами плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для них, як землекористувачів, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.
Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2025 за №НВ-0000489922025, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №43565234 від 16.07.2025 підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності, площею 0,0789 га є сформованою в розумінні чинного законодавства з 03.04.2024, їй присвоєно кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, а підставою її формування слугував затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 20.02.2025 за №2160 проект землеустрою щодо відведення, виготовлений відповідачем 1 з метою передачі в оренду на підставі дозволу відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 31.05.2022 за №742.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, з листа СМП «Вояж» від 10.02.2025 за №4, листа ТОВ «Ужгородтеплоенерго» від 10.02.2025 за №1, Свідоцтв про право власності на нерухоме майна від 14.10.2014 №28090944, від 07.09.2012, серії САС №161587 від 07.09.2012, серії САС №161586 від 07.09.2012, серії САС №181588 від 07.09.2012, Витягів з Державного реєстру речових прав про реєстрацію прав №196851098 від 20.01.2020, №156457168 від 15.02.2019, №196859220 від 20.01.2020, №156500764 від 15.02.2019, №196855362 від 20.01.2020, №307846910 від 19.08.2022, №156449524 від 15.02.2019, протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території від 14.05.2025) вбачається, що відповідачі на час формування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376 (03.04.2024) були власниками нерухомого майна, яке на ній розташовувалося, зокрема СМП «Вояж»: квартири 1, 2, 2А, 5, 7 , 8 , 9 , 11 , 14, 15, 16, приміщення магазину загальною площею 742,5 м.кв. та ТОВ «Ужгородтеплоенерго»: квартира 6, площею 40,4 м.кв.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення відповідачами у справі, як власниками об'єктів нерухомості, права користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, у спірний період користування (з 03.04.2024 по 24.06.2025), зокрема, укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою (її структурними підрозділами) та державної реєстрації такого права, позаяк надані суду рішення Ужгородської міської ради від 20.02.2025 за №2160, від 31.05.2022 за №742, лист СМП «Вояж» від 10.02.2025 за №4, листа ТОВ «Ужгородтеплоенерго» від 10.02.2025 за №1 свідчать, що в цей час сторони у справі вчиняли юридично значимі дії, спрямовані на виникнення орендних правовідносин, проте відповідний Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га був укладений лише 25 червня 2025 року.
З урахуванням наведеного, суд висновує, що відповідачі з дати державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га в ДЗК (03.04.2024) і до 24.06.2025 (переддень дати укладення договору оренди земельної ділянки) користувалися такою земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм об'єкти нерухомості без достатньої правової підстави.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
З аналізу наявних в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0376 № НВ-9950931112025 від 06.03.2025, листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 12.06.2025 за №18-7-0.4-2842/2-25, які відповідачами не спростовані належними та допустимими доказами, з огляду на категорію та функціональне використання спірної земельної ділянки, суд вважає правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% у 2024 році та 7% у 2025 році від нормативної грошової оцінки землі (яка встановлена в п. 2.4. Порядку встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 за №1651 (з урахуванням змін, що внесені рішенням №1862 від 11.07.2024)), а відтак, виходячи зі встановлених ставок, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становив 62 551,05 грн у 2024 році та 129 132,44 грн у 2025 році.
Водночас, відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Положеннями п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку, який, у свою чергу, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.
Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).
При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Таким чином, сукупний розмір плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 03.04.2024 по 24.06.2025 включно становить 108 979,81 грн, а проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за цей період містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що в сукупності, за період з 03 квітня 2024 року по 24 червня 2025 року включно відповідачі мали сплатити позивачу 108 979,81 грн плати за користування земельною ділянкою (в тому числі 46 565,78 грн у 2024 році (з 03.04.2024 по 31.12.2024) та 62 414,03 грн у 2025 році (з 01.01.2025 по 24.06.2025).
З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.
Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідачі зберегли (заощадили) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачами належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Поряд з наведеним, вбачається, що відповідачі зберегли майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачами (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачами коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідачів за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів та подальшого укладення відповідачем 1 Договору оренди (25.06.2025), сам факт несплати ними за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Відповідно до частини 4 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Таким чином, за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини (якщо на спірній земельній ділянці знаходяться окремі об'єкти нерухомості, які перебувають у власності різних осіб), обґрунтованим та правомірним до застосування у спірних правовідносинах є приписи пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для відповідачів пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо, а розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що за встановленими у справі обставинами площа належних відповідачам об'єктів нерухомості, які в спірний період знаходилися на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га становить 742,5 м.кв. (відповідач 1) та 40,4 м.кв. (відповідач 2) позовні вимоги про стягнення з СМП «Вояж» та з ТОВ «Ужгородтеплоенерго» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 108 979,81 грн за використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0376, площею 0,0789 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: 02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка розташована в м. Ужгород, площа Петефі Шандора, 2 в період з 03.04.2024 по 24.06.2025 включно пропорційно площі належного їм майна в розмірі 103 530,82 грн та 5448,99 грн відповідно, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами та не заперечені відповідачами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів у справі пропорційно до розміру заявлених до них позивачем вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Спільного малого підприємства «Вояж» (88000, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 2Б, кв. 1, код ЄДРПОУ 13598938) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) 103 530,82 грн (сто три тисячі п'ятсот тридцять гривень 82 копійок) безпідставно збережених коштів та 2876,60 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 60 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородтеплоенерго» (88000, м. Ужгород, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35561459) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) 5448,99 грн (п'ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 99 копійок) безпідставно збережених коштів та 151,40 грн (сто п'ятдесят одну гривню 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 29 вересня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.