61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
17.09.2025 Справа №905/501/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Сомовій Л.С., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства “Східно-український банк "Грант"
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма
"Харківагроснаб"
про стягнення заборгованості у розмірі 4100411,15 грн
За участю представників:
від позивача: Здоровко С.Ф.;
від відповідача: не з'явився.
Предмет та підстави позовної заяви
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Східно-український банк «Грант» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» про стягнення заборгованості у розмірі 4100411,15 грн з яких: 2500000,00 грн - кредиту; 1600411,15 грн - процентів за користування кредитом за період з квітня 2022 по 30.04.2025 включно, за кредитним договором №187/отд-19 від 04 березня 2020 року і додатковою угодою №2 від 05 липня 2021 року.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконані грошові зобов'язання за кредитним договором №187/отд-19 від 04.03.2020, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Заперечення учасників судового процесу
Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» на позовну заяву
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» своїм правом на подання відзиву відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України не скористалось. Будь - яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Хід розгляду справи та процесуальні дії суду
Ухвалою суду від 20.05.2025 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/501/25; справу №905/501/25 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.06.2025; зобов'язати відповідача зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відповідно до вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» є: вул. Приймаченко Марії, буд.4а, м.Краматорськ, Донецька обл., 84331.
Направлення ухвали суду від 20.05.2025 здійснювалось до електронного кабінету позивача та засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» (вул. Приймаченко Марії, буд.4а, м.Краматорськ, Донецька обл., 84331).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінет - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про перебування відповідача за іншою адресою ніж та, що зазначалась вище.
Крім того, згідно бази даних Автоматизованої системи Діловодства спеціалізованого суду судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» відсутній електронний кабінет в Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
29.05.2025, на адресу суду повернувся конверт Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», на якому містить довідка Акціонерного товариства “Укрпошта», про відсутність адресата за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 03.06.2025 відкладено підготовче засідання на 17.07.2025.
Направлення ухвали суду від 03.06.2025 здійснювалось до електронного кабінету позивача та засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб».
16.06.2025, на адресу суду повернувся конверт Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», на якому містить довідка Акціонерного товариства “Укрпошта» про відсутність адресата за вказаною адресою.
09.07.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства “Східно-український банк "Грант" б/н від 09.07.2025 (вх.№01-41/6776/25).
Листом Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 по справі №905/501/25 повідомлено учасників справи про те, що призначене підготовче засідання на 17.07.2025 не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Огороднік Д.М. у відпустці. Дату та час судового засідання буде визначено після виходу судді Огороднік Д.М. з відпустки.
Направлення листа від 14.07.2025 здійснювалось до електронного кабінету позивача та засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб».
24.07.2025, на адресу суду повернувся конверт Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» на якому містить довідка Акціонерного товариства “Укрпошта» про відсутність адресата за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 05.08.2025 визначено дату підготовчого засідання на 18.08.2025.
Направлення ухвали суду від 05.08.2025 здійснювалось до електронного кабінету позивача та засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб».
15.08.2025, на адресу суду повернувся конверт Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» на якому містить довідка Акціонерного товариства “Укрпошта» про відсутність адресата за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкладено підготовче засідання на 25.08.2025.
25.08.2025, через канцелярію суду надійшла заява Акціонерного товариства “Східно-український банк "Грант" б/н від 25.08.2025 (вх.№5423/25) про надання для дослідження суду оригіналів письмових доказів.
Ухвалою суду від 25.08.2025 постановлено: закрити підготовче провадження та призначити справу №905/501/25 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 17.09.2025.
Направлення ухвали суду від 25.08.2025 здійснювалось до електронного кабінету позивача та засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб».
У судове засідання 17.09.2025 з'явився представник позивача, відповідач явку своїх представників не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання було повідомлено належним чином.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
14.03.2020, між Акціонерним товариством “Східно-Український банк “ГРАНТ» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Харківагроснаб» (далі - відповідач, позичальник) підписаний кредитний договір №187/отд19.
Відповідно до умов договору банк на умовах цього договору зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі 2500000,00 грн на термін по 03.03.2023 включно, на поточні господарські потреби, зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредитних коштів - 40% річних. Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання за цим договором (п.1.1 договору).
Згідно п.1.2 договору кредит надається за письмовою згодою позичальника після набуття чинності цього договору та за умови укладання відповідних договорів, вказаних в п.2.1 цього договору, щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим договором. Кредит надається шляхом перерахування грошових коштів з рахунку банку, вказаного в п.1.5 цього договору, на відповідний поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, в межах суми, зазначеної в п.1.1 цього договору.
Днем надання кредиту вважається день перерахування позичальнику грошових коштів на відповідний рахунок позичальника відкритий в банку.
Відповідно до п.1.3. кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позичальника на відповідний рахунок банку, вказаний у п. 1.5 цього договору, та на інших умовах, визначених цим договором, у такі розміри та строки: 2500000,00 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.)
Кінцевий строк повернення кредиту - 03 березня 2023 року.
Згідно з п. 1.4. кредитного договору в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору №187/отд-19 від 04.03.2020 позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця на відповідний рахунок, вказаний в п.1.5 цього договору. При несплаті процентів в такий строк, вони вважаються простроченими з першого дня наступного календарного місяця.
Період нарахування процентів складає календарне число днів. Нарахування процентів за кредитом здійснюється в передостанній робочий день місяця за кожний календарний день, виходячи з 360 (триста шістдесяти) днів у році, за фактичний період користування кредитом.
Відповідно до п. 4.4. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути банку у строк по 03 березня 2023 року повну суму фактично отриманого кредиту. Сплатити проценти за користування кредитом по день фактичного повернення всієї суми кредиту й інші платежі згідно умов договору, які нараховані та належать до сплати.
Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів та інших платежів, передбачених цим договором, на відповідні рахунки банку, зазначені в п. 1.5. цього договору.
Згідно з п.4.5. кредитного договору грошові кошти, які надійшли на погашення заборгованості за цим договором, в першу чергу спрямовуються для сплати процентів за користування кредитом. Сума, що залишилась, спрямовується для погашення кредиту. Вказана черговість погашення заборгованості діє незалежно від того, які цілі платежу вказує позичальник в платіжних документах, проводячи розрахунки з банком за цим договором.
Відповідно до п.4.6. кредитного договору на вимогу банку позичальник зобов'язаний достроково повернути повну суму кредиту та сплатити проценти й інші платежі, в порядку, визначеному п. 5.4 цього договору, у разі порушення п 1.1, 1.3, 1.4, 4.3, 4.4 цього договору та/або інших істотних порушень умов договору.
Цей договір набирає чинності з дати його укладання та підписання сторонами і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Кредитний договір №187/отд-19 від 04.03.2020 підписаний начальником відділення №19 Акціонерного товариства “Східно-Український банк “ГРАНТ» С.М.Чмихало, директором Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Харківагроснаб» О.В.Посаженніковим та скріплено печатками підприємств.
Крім того, між сторонами підписано додаткову угоду №2 до кредитного договору№187/отд-19 від 04.03.2020, якою внесено зміни до п.1.4 договору.
Зі змісту додаткової угоди також вбачається, що в реквізитах сторін позичальником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Креатив Експорт», проте підпис та печатка відповідають Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Харківагроснаб» та його директору.
Представником позивача у підготовчому засіданні було надано пояснення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Креатив Експорт» у реквізитах додаткової угоди №2 до кредитного договору№187/отд-19 від 04.03.2020 зазначено помилково, а сама угода підписана саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Харківагроснаб» та скріплена печаткою товариства.
Заперечень відповідача щодо наведених обставин, матеріали справи не містять.
Відповідачем було підписано заяву б/н від 04.03.2025, в якій останній просить надати кредит у сумі 2500000,00 грн на поточні виробничі потреби на строк до 03.03.2023.
На виконання умов договору, банком надано відповідачу грошові кошти у розмірі 2500000,00 грн з наступним призначенням платежу “видача кредиту на поточний рахунок для здійснення поточної діяльності, зг. дог. №187-отд-19 від 04.03.2020», що підтверджується меморіальним ордером №6154 від 04.03.2020.
Крім того, на підтвердження видачі кредиту, позивачем надано банківські виписки за період з 04.03.2020 по 01.05.2025, з яких вбачається, що 04.03.2020 банком було надано відповідачу кредит у розмірі 2500000,00 грн та 27.03.2025 надану суму кредиту було віднесено на прострочення у зв'язку з неоплаченою заборгованістю.
Також з банківських виписок вбачається, що у період з 04.03.2020 по 31.03.2022 відповідач вчасно сплачував проценти за користування кредитними коштами, в подальшому позивачем нараховані проценти були віднесені на прострочення за період з 31.03.2022 по 29.04.2025.
У період з 11.11.2022 по 13.04.2023 відповідачем частково було здійснено плату за відсотками у загальному розмірі 10700,00 грн, а саме: 11.11.2022 у розмірі 3000,00 грн; 01.12.2022 у розмірі 2000,00 грн; 19.12.2022 у розмірі 2000,00 грн; 16.01.2023 у розмірі 2000,00 грн та 13.04.2023 у розмірі 1700,00 грн.
02.04.2025, банком на адресу відповідача було направлено вимогу №5-1.2-836 про сплату заборгованості за кредитним договором. У вимозі банком повідомлено про те, що 03.03.2023 закінчився кінцевий строк виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та повернення всієї суми заборгованості. Також банком повідомлено відповідача про те, що за період з квітня 2022 по 31.03.2025 у останнього утворилась заборгованість по процентах за користування кредитними коштами. Банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги банку, добровільно у повному обсязі виконати свої зобов'язання за кредитним договором №187/отд-19 від 04.03.2020 і додатковою угодою №2 від 05.07.2021 в повному обсязі, тобто сплатити суму кредиту у розмірі 2500000,00 грн та суму процентів за користування кредитом (за період з квітня 2022 по 31.03.2025) у розмірі 1511522,27 грн.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та тих, що підтверджуються наявними матеріалами справи.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором №187/отд-19 від 04.03.2020 у розмірі 4100411,15 грн з яких: 2500000,00 грн - кредиту; 1600411,15 грн - процентів за користування кредитом за період з квітня 2022 по 30.04.2025 включно.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що кредитний договір №187/отд-19 від 04.03.2020 за своїм змістом та правовою природою містить елементи кредитного договору, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань згідно з ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України які є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем 04.03.2025, на виконання умов договору №187/отд-19 від 04.03.2020, надано відповідачу кредит у розмірі 2500000,00 грн на період з 04.03.2020 по 03.03.2023, що підтверджується меморіальним ордером №6154 від 04.03.2020 та банківськими виписками.
Умовами договору визначено, що кінцевий строк повернення кредиту є 03.03.2023.
З банківських виписок вбачається, що відповідачем повернення кредитних коштів у визначений кредитним договором строк не здійснено, у зв'язку з чим банком 27.03.2025 суму у розмірі 2500000,00 грн було віднесено на прострочення у зв'язку з неоплаченою заборгованістю. На запитання суду щодо підстав для віднесення банком суми кредиту у розмірі 2500000,00 грн на прострочення тільки 27.03.2025, поряд з тим, що строк повернення кредиту сторонами визначений як 03.03.2023, представником позивача надані пояснення, що це внутрішнє рішення кредитної комісії. Тобто, судом було з'ясовано, що іншої дати остаточного повернення кредиту як дата встановлена в договорі, сторонами не погоджено.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписки/особового рахунку відповідача за період з 04.03.2020 по 01.05.2025, судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 2500000,00 грн.
Доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2500000,00 грн, матеріали справи не містять.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 2500000,00 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 1600411,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, має визначатися окремим зобов'язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.
Крім того, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на підставі п.1.1 договору нараховано у розмірі передбаченому цим пунктом та заявлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом.
Дослідивши умови договору щодо періоду, підстав та розміру нарахування процентів за користування кредитом, судом встановлено, що сторонами погоджено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 20% річних та при простроченні повернення кредитних коштів - 40% річних.
Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості станом на 01.05.2025, позивач здійснює нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 20,0% за період з 31.03.2022 по 26.03.2025 у загальному розмірі 1505966,71 грн та за ставкою 40% за період з 27.03.2025 по 29.04.2025 у розмірі 94444,44 грн.
Проте, суд не погоджується з розрахунком процентів за користуванням кредиту за період з 04.03.2023 по 29.04.2025 оскільки, як встановлено судом вище, строк користування кредитом закінчився 03.03.2023. Отже, після закінчення строку кредитування, позивач має право на нарахування процентів відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України.
За таких обставин, судом встановлено, що з 04.03.2023 почалось прострочення грошового зобов?язання з повернення грошових коштів.
В даних правовідносинах між сторонами погоджено умови та розмір нарахування процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами, а саме за ставкою 40% річних, з розрахунку заборгованості вбачається що після 03.03.2023 (строк закінчення користування кредитом) позивач нараховує проценти як за ставкою 20% річних так і за ставкою 40% річних.
Разом з цим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.
Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23 зазначено, що з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022; з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022; з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022; з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022; з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022; з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023; з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023; з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023; з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023; з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 49/2024 від 05.02.2024; з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 271/2024 від 06.05.2024; з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 469/2024 від 23.07.2024 та з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №740/2024 від 07.11.2024.
Як вже встановлено судом вище, починаючи з 04.03.2023 почалося прострочення грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь банку процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним кредитним договором, які нараховуються відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану на всій території України, такі проценти підлягають списанню.
Отже, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково у розмірі 458694,47 грн.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства “Східно-український банк "Грант" підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді сплачено судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРIШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" (код ЄДРПОУ 25190036, вул. Приймаченко Марії, буд.4а, м.Краматорськ, Донецька обл. 84331) на користь Акціонерного товариства “Східно-український банк "Грант" (код ЄДРПОУ 14070197, вул.Данилевського, буд.19, м.Харків, Харківська обл., 61001) суму заборгованості в розмірі 2958694 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 47 коп, з якої 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн 00 коп - тіло кредиту та 458694 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 47 коп - проценти, та судовий збір у розмірі 35504 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн 34 коп.
3.В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 17.09.2025 оголошено та підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 29.09.2025.
Суддя Д.М. Огороднік