вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4231/25
За позовом: Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, м. Дніпро
До: Фізичної особи-підприємця Єремєєвої Ганни Давидівни, м. Дніпро
Про: стягнення 108 204,01грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
КП «Теплоенерго» ДМР (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Єремєєвої Г.Д. (відповідач) про стягнення 108 204,01грн. ( в т.ч. : 63 710, 38 грн. - основний борг, 7 459, 28 грн. - 3% річних, 35 149, 50 грн. - інфляційні збитки та 1 884,85 грн. пеня ) заборгованості за договором № 080804 від 27.11.20 р. про надання послуг з постачання теплової енергії
Ухвалою суду від 06.08.25р. відкрите провадження у справі №904/4231/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ФОП Єремєєва Г.Д. ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечувала , у відзиві на позов вказала про те, що нарахування здійснено за договором теплопостачання, який фактично не діяв; у періоди, які вказав позивач, не функціонувало опалення, а приміщення перебувало без фактичного споживання теплової енергії; акти звіряння не підписані у зв'язку з невідповідністю фактичним даним; у 2020 році був укладений новий договір; з лютого 2022 р. опалення взагалі було відключене; позивач застосовує показники інфляції на рівні 50%, тоді як офіційні данні становлять близько 10% , тощо.
КП «Теплоенерго» ДМР (позивач) у відповідь на відзив вказав, що твердження відповідача про відсутність договору не підтверджені жодними доказами, в той же час обставини, на які посилається позивач , підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Також зазначає, що на теперішній час відповідач у належному йому приміщенні отримує послуги з постачання теплової енергії від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а докази встановлення в передбаченому законом порядку автономного (альтернативного) джерела опалення відсутні та відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву не були надані.
ФОП Єремєєва Г.Д. ( відповідач ) надіслала до суду заяву про застосування строків позовної давності , в якій зазначила, що сума основного боргу стягується за період з січня 2021р. по березень 2022р., тобто за межами трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
01.10.20р. між ФО Рублевським В.В. (орендодавець) та ФОП Єремєєвою Г.Д. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 2, нежитлове приміщення під магазин продуктів та кафетерій. (п. 1.1.). Орендар поміж іншим зобов'язаний експлуатаційні витрати, рахунки за центральне опалення, електричну енергію, водопостачання та й інші комунальні послуги оплакувати окремо в строк до першого числа кожного місяця. (п. 4.2.). Цей договір важаться укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 01.09.2023р. (п. 5.1-5.2 договору). Таким чином, з 01.10.20р. відповідач є орендарем нежитлового приміщення за адресою поставки теплової енергії, що відповідно до договору оренди зобов'язує її утримувати зазначене майно з цієї дати.
КП «Теплоенерго» ДМР є теплопостачальною організацією у розумінні ЗУ «Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
27.11.20р. між КП «Теплоенерго» (виконавець) та ФОП Єремєєвою Г.Д. (споживач) укладено договір №080804 про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до умов якого споживач теплової енергії поміж іншим зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Відповідно до п.5 та п.12 вищевказаного договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку .Відповідно до п. 23 договору, розрахунковий період співпадає з назвою календарного місяця, на який припадає останній день розрахункового періоду. Умови п.24 договору передбачають, що позивач формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2х примірниках) по формі додатку № 4 до договору. Рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому - передачі надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за вказаним договором щомісяця після одержання акту прийому - передачі та рахунку від позивача продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 25 договору). Умови п. 26 договору передбачають, що за бажанням споживача оплата послуги може здійснюватися в розрахунковому періоді шляхом внесення авансових платежів у розмірі обсягу послуги передбаченою у Додатку №2 до договору, за власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 27 договору).
На виконання умов договору позивач у період з січня 2021р. по березень 2022р. поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 2; на загальну суму 63710,38грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг № 080804 від 31.01.21р. - на суму 6052,99грн.; №080804 від 28.02.21р. - на суму 7265,57грн.; №080804 від 31.03.21р. - на суму 4640,59грн.; №080804 від 30.04.21р. - на суму 6976,45 грн.; № 080804 від 30.11.21р. - на суму 11415,62грн.; № 080804 від 31.12.21р. - на суму 16370,17грн.; № 080804 від 31.01.22р. - на суму 21893,76грн.; №080804 від 28.02.22р. - на суму 18696,11 грн.; № 080804 від 31.03.22р. - на суму 20349,14 грн.
Відповідно до довідки про розподіл спожитої теплової енергії вбачається, що загальне споживання в Гкал згідно приладу обліку відповідача підтверджується актами споживання теплової енергії з січня 2021 по березень 2022 року.
Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконувались зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем теплової енергії , у зв'язку з чим заборгованість відповідача на час розгляду справи ( з урахуванням часткової оплати ) складає 63 710,38грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Також, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних за період з 26.02.21р. по 31.05.25 р. (по кожному акту окремо) у розмірі 7 459,28грн. та інфляційні збитки за вказаний період у розмірі 35 149,50грн.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України ( який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин ) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Частиною 6 статті 25 цього Закону визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
В установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в повному обсязі не виконав.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 63 710,38грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно.
Щодо застосування наслідків спливу позовної давності.
Так, виходячи з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Наведене узгоджується зі змістом п. 7 Прикінцевих положень ГК України.
Відповідно до постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) № 1236 від 09.12.2020, в Україні встановлений карантин з 12.03.20р.
Постановою КМУ № 651 від 27.06.23р. на всій території України відмінений карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.23р., установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22р. на усій території України введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.22р., який неодноразово був продовжений та, який триває і на момент ухвалення судового рішення в справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 19, за яким, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025р. «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набув чинності 04.09.2025р., виключив норму з Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , яка зупиняла перебіг позовної давності на період дії воєнного стану.
Виходячи з наведених вище норм закону, загальний строк позовної давності продовжений на час дії карантину (в період з 12.03.20р. по 30.06.23р.) та відповідно продовжений, а потім зупинений, на строк дії правового режиму воєнного стану (починаючи з 24.02.22р. до 03.09.25р.). Відтак, позивач звернувся за захистом в межах визначеного законом строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України.
Враховуючи обставини щодо часткової оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг, суд критично оцінює твердження відповідача щодо недійсності цього договору. Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо відключення належного їй приміщення від системи централізованого опалення будинку та встановлення автономного опалення.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням установлених обставин та наведених вище висновків, позов КП «Теплоенерго» ДМР підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Єремєєвої Ганни Давидівни ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача - Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148): 63 710,38грн. - заборгованості, 7459,28грн. - 3% річних, 35 149,50грн. - інфляційних витрат та 2422,40грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 29.09.25р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.