вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3352/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Білої К.В., розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204» про ухвалення додаткового рішення
у справі:
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204», 51914, м.Кам'янське, вул. Тритузна, буд. 174, код ЄДРПОУ 02904013
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОНОР», 51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул.Панаса Мирного, 13, код ЄДРПОУ 41422735
про стягнення заборгованості в розмірі 1 744 291,93грн. за договором оренди майна
Представники сторін:
від позивача: Кандрашин Костянтин Валентинович, ордер №1396684 від 16.06.2025р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНОР", в якій просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНОР" (код ЄДРПОУ - 41422735, 51900, місто Кам'янське, вул. Панаса Мирного, буд. 13) повернути ТОВАРИСТВУ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 11204" (код ЄДРПОУ - 02904013, 51914, м. Кам'янське, вул. Тритузна, буд. 174) нежитлове приміщення, виробничий корпус (літ А-2): частина приміщення 1-17 площею 553,6кв.м.; майданчик загальною площею 1275 кв.м.; приміщення (літ Б-1) загальною площею 527,4 кв.м., розташовані за адресою м. Кам'янське, вул. Тритузна, 174 та підписати акт приймання-передачі майна;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНОР" на користь ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 11204" суму збитків у розмірі 1 744 291,93 грн., яка складається з заборгованості по орендній платі в сумі 80 000,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 24 493,30 грн., пені в розмірі 39 798,63 грн., заборгованості по неустойки у розмірі 1 600 000,00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНОР" на користь ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 11204" судові витрати у розмірі 46 164,40 грн., які складаються з суми судового збору в розмірі 26 164,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №20/05-3 від 20.05.2022р., в частині своєчасної та повної орендної оплати.
Ухвалою суду від 25.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.07.2025р. о 09:30год.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. позовні вимоги задоволено частково.
12.09.2025р. через систему "Електронний суд" від Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025р. прийнято заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 22.09.2025р. о 11:45год.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду від 15.09.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.
За викладених обставин, суд розглядає заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
У судовому засіданні 22.09.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, господарський суд, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНОР" задоволено частково.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У відповідності до вказаних положень, 12.09.2025р. позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00грн.
В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, надано:
- копію договору №5013-И про надання юридичних послуг від 08.04.2025р. (а.с.22-23);
- копію платіжної інструкції №1054 від 02.05.2025р. на суму 20 000,00грн.(а.с.24);
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1204 від 13.01.2004р. (а.с.25);
- копію ордеру серії АЕ №1396684 від 16.06.2025р. (а.с.8);
- копію акт здачі-прийомки послуг від 10.09.2025р.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Матеріалам справи встановлено, що 08.04.2025р. між ТДВ "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКЕ АТП 11204" (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Верігас"" (далі - Виконавець) був укладений договір №5013-И про надання юридичних послуг.
Відповідно до п.1.1. договору Виконавець зобов'язується надати Клієнту правові послуги (надалі - Послуги) по захисту його прав і інтересів у формі підготовки процесуальних документів та представництві інтересів у господарських судах усіх інстанцій по спору з ТОВ "ДНІПРОНОР" (далі - Відповідач) про стягнення з останнього заборгованості та неустойки за час користування приміщеннями за адресою: 51914, м. Кам'янське, вул. ТРИТУЗНА, буд. 174 за договором оренди № 20/05-3 від 20.05.2022. Клієнт приймає на себе зобов'язання прийняти і оплатити ці Послуги в розмірі, терміни і в порядку, які передбачені умовами цього договору.
Згідно з п.2.1. та 2.2. вартість Послуг, передбачених договором, оплачується за тарифом 2000 (дві тисячі) гривень (без ПДВ) за годину часу, витраченого юристами на їх надання, та визначається на підставі даних про витрати часу за цим договором, врахованим Виконавцем. Оплаті підлягає час, витрачений на надання цих Послуг як юристами Виконавця, так і юристами третіх осіб, які надавали Послуги за дорученням Виконавця згідно з п.4.2.4. Вартість послуг не змінюється незалежно від результатів їх надання.
У п.3.1. сторони визначили, що протягом п'яти банківських днів з дня укладання цього договору Клієнт здійснює авансовий платіж у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень (без ПДВ), що дорівнює вартості 10 годин витраченого часу Виконавця. Незалежно від фактично відпрацьованого часу, зазначений аванс поверненню не підлягає. За використання Виконавцем грошових коштів, отриманих як аванс, відсотки не нараховуються.
Відповідно до п.5.3. протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту приймання-здачі послуг Клієнт зобов'язаний підписати його і направити Виконавцеві.
Згідно з п.8.1. Договір набуває чинності від дня його підписання та діє протягом одного року від дня його підписання.
На виконання положень договору клієнт сплатив виконавцю 20 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1054 від 02.05.2025р.
10.09.2025р. сторони підписали акт здачі-прийомки послуг, відповідно до якого виконавцем надані, а замовником прийняті:
- правові послуги вивчення документів - 0,5час;
- підготовка позову - 5,83час;
- участь в судовому засіданні 26.06.2025 - 1,2 час;
- участь в судовому засіданні 26.06.2025 - 1,2 час;
- участь в судовому засіданні 26.06.2025 - 1,2 час.
Загальна сума - 19 860,00грн.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатським об'єднанням послуг, перелік яких наведений у Акті здачі-прийомки послуг, та встановлено, що послуги викладені у вище зазначеному акті не відповідають дійсності, враховуючи наступне. У справі №904/3352/25 відбулось 3 судових засідань:
- 24.07.2025р., яке йшло з 09:48год. по 09:53год. - 5 хвилин;
- 21.08.2025р., яке йшло з 14:02год. по 14:06год. - 4 хвилини;
- 09.09.2025р., яке йшло з 12:34год. по 12:52год. - 18 хвилин.
Отже, всього витрачено часу у судових засіданнях було 27 хвилин.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 13 660,00грн.
Враховуючи викладене, а також відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 660,00грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 239, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНОР", 51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул.Панаса Мирного, 13, код ЄДРПОУ 41422735 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинське автотранспортне підприємство-11204", 51914, м.Кам'янське, вул. Тритузна, буд. 174, код ЄДРПОУ 02904013 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 660,00грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят гривень 00коп.).
У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 29.09.2025.
Суддя С.П. Панна