вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.09.2025м. ДніпроСправа № 904/5142/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013 у розмірі 3 558 727,96 грн.
Представники:
від позивача: Канципа Є.С., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Фірсова С.В., адвокат.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013 у розмірі 3 558 727,96 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 42 704,74 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2024 о 10:30 год.
05.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 задоволено заяву представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підготовче судове засідання, яке призначене на 18.12.2024 о 10 год. 30 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
16.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
18.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у позивача електронний доказ в оригіналі на матеріальному носії - підписання ЕЦП додаткової угоди до кредитного договору № 4Т13826И, якою сторони продовжили строк позовної давності за п. 5.7 Договору до 15 років, керівником відповідача.
У підготовчому судовому засіданні 18.12.2024 оголошено перерву до 22.01.2025 о 10:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
22.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 23.02.2025 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 19.02.2025 о 12:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
18.02.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.
18.02.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просить зупинити провадження у справі № 904/5142/24 до набрання законної сили рішення у справі № 910/272/25, що знаходиться у провадженні Господарського суду міста Києва.
У підготовчому судовому засіданні 19.02.2025 оголошено перерву до 24.02.2025 о 11:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі № 904/5142/24 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/272/25.
30.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/272/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, в задоволенні позову ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» до АТ КБ “ПриватБанк» про визнання недійсними пунктів Кредитного договору відмовлено повністю.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/272/25 набрало законної сили - 10.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 поновлено провадження у справі №904/5142/24 з 29.07.2025 та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 29.07.25 р. о 10:40 год.
08.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 задоволено заяву представника позивача - Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та підготовче судове засідання, яке призначене на 29.07.2025 о 10 год. 40 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
28.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
29.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без руху.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2025 о 10:40 год. та вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
У судовому засіданні 28.08.2025 оголошено перерву до 16.09.2025 о 10:40 год., про що занесено до протоколу судового засідання.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість за винагородою за користування кредитом в розмірі 3 558 727,96 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором №4Т13826И від 18.12.2013, що залишається відповідачем непогашеною на дату звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Позиція відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що сума винагороди в декілька разів перевищує не лише нараховані та кредитним договором відсотки, але і значно перевищує загальну суму платежів та кредитом, з урахуванням тіла кредиту, відсотків, пені. Винагорода в сумі 3 558 727,86 грн. в 1.5 рази перевищує всі платежі за кредитом (після сплати тіла кредиту та процентів, пені на суму 2 261 555,97грн.). Умови договору в частині винагороди не давали позичальнику можливості навіть приблизно розуміти її суму - бо на нарахування впливала маса чинників, політичних, економічних, які в 2013 році були не відомі і не могли бути відомі. Також, відповідач вважає, не є доказом того, що винагорода є компенсаційною виплатою, наданий Банком висновок експерта № 009-21 від 07.12.2021 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як убачається з матеріалів справи, що 18.12.2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОСЕРВІС» (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 4Т13826И (надалі - кредитний договір).
З урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, які вносилися додатковими угодами від 18.12.2014, від жовтня 2015 року, від 26.01.2016, передбачені наступні умови кредитування:
- вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається позичальнику частинами, або повністю до дати, зазначеної в пункті 1.2, в межах ліміту договору, в тому числі після часткового або повного погашення кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору (пункт А.1 кредитного договору);
- ліміт кредитного договору - 1 473 000,00 грн на наступні цілі: фінансування поточної діяльності (пункт А.2 кредитного договору);
Встановлений поточний ліміт:
26.09.2016 - 1 440 000,00 грн;
03.09.2017 - 1 000 000,00 грн;
14.09.2017 - 0,00 грн.
- строк повернення кредиту: дати згідно графіку зменшення поточного ліміту підп. А.2.1 (пункт А.3, 1.2. кредитного договору).
Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі згідно п. А.1, з лімітом і на цілі, зазначені в п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором строки.
Відповідно до п. 2.1.2 кредитного договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів в межах суми, обумовленої п. 1.1.
Згідно з пунктом 2.2.5 кредитного договору позичальник, окрім іншого, зобов'язується сплатити банку винагороду у відповідності з пунктами 4.5, 4.7, 4.15 цього договору.
Як визначено пунктом 4.1 кредитного договору, плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно з пунктами 4.2, 4.3, та винагороди за користування кредитом, згідно з пунктом 4.5.
Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом відповідно до пункту А.10, згідно з яким винагорода за користування кредитом розраховується за неведеною в цьому пункті формулою, в якій:
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
D - базис днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Ki - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Кп - офіційний курс гривні до долара США на день розрахунку;
Pi - сума погашених процентів за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Rj - числове значення фіксованої процентної ставки за договором, що діє на визначену, яка відповідає порядковому номеру дня "i";
Sn - вхідне сальдо на день розрахунку;
V - сума винагороди за користування кредитом;
i - порядковий номер дня в історії кредитного договору;
n - порядковий номер дня в історії кредитного договору, на який здійснюється розрахунок винагороди.
При негативному значенні, сума винагороди "V" сплаті не підлягає.
При достроковому повному погашенні зобов'язань за договором (кредиту відсотків винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається відповідно до зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, "n" і "і" набувають нові первинні значення.
Згідно з пунктом 4.6 кредитного договору сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або в день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою.
Пунктом 4.13 кредитного договору передбачено, що розрахунок та нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1) або в термін дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1).
Відповідно до пункту 5.7 кредитного договору термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені та штрафів за цим договором встановлені сторонами тривалістю у 15 років.
Так, згідно виписок банку між позивачем та відповідачем за період з 18.12.2023 по 23.01.2024 банк надав позивальнику грошові кошти в розмірі 1 592 000, 00 грн, які останнім повернуті в повному обсязі 14.09.2017, а також сплачено 666 552,26 грн відсотків за користування кредитом та 3 003,71 грн пені.
Свої зобов'язання за Кредитним договором Банк виконав та надав Позичальнику узгоджену договором суму кредиту.
14.09.2017 Позичальником були перераховані кошти для погашення кредиту та нарахованих процентів, які були зараховано в погашення основної суми боргу та процентів, що підтверджується випискою з рахунків, платіжними дорученнями та меморіальними ордерами.
Позивач зазначає, що заборгованість за винагородою за користування кредитом в сумі 3 558 727,96 грн Відповідачем не сплачувалася та залишається непогашеною,що й стало причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.
Судом встановлено, що між позивачем як позикодавцем та відповідачем як позичальником було укладено кредитний договір від 18.12.2013 №4Т13826И, в пункті 4.5 якого сторони узгодили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі визначеними пунктом А.10.
У жовтні 2015 року між сторонами була підписана додаткова угода до кредитного договору, якою, зокрема, сторони змінили пункти 4.6, 4.13 розділу “ 4. Порядок розрахунків» та викладено у такій редакції:
Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або в день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою (пункт 4.6 Договору);
Розрахунок та нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1) або в термін дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1) (пункт 4.13 Договору).
Під час розгляду даної справи відповідачем було ініційовано спір про визнання недійсними пунктів А.10, 4.5, 4.6, 4.13 повністю, 5.1, 5.7, 5.8 - в частині винагороди за користування кредитом за кредитним договором №4И13759И від 20.11.2013, із внесеними додатковими угодами змінами, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС». За позовом відповідача Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі №910/272/25.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/272/25, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 залишено без змін, у задоволенні позову ТОВ “ТЕХНОСЕРВІС» відмовлено у повному обсязі.
Таким чином, станом на час ухвалення рішення у даній справі договір є чинним, отже він є обов'язковим до виконання обома сторонами.
Доводи відповідача, що пункти договору А.10, 4.5, 4.6, 4.13 повністю, 5.1, 5.7, 5.8 - в частині винагороди за користування кредитом за кредитним договором №4И13759И від 20.11.2013 є несправедливими до нього, тому не мають бути застосованими суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сутність свободи договору розкривається, насамперед, через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогам цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та не порушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Норми Цивільного кодексу України не містять заборони на встановлення економічно виважених додаткових платежів позичальника на користь кредитодавця. Відповідно, умовами кредитного договору можуть бути передбачені додаткові платежі позичальника на користь кредитодавця, що є відмінними від процентів як плати за правомірне користування кредитом.
Обставини щодо проведення розрахунку та нарахування винагороди за користування кредитом в дату встановлення нульового поточного ліміту або в термін дострокового повернення кредиту відповідачу було відомо та погоджено в день підписання кредитного договору та додаткової угоди, а отже, неодноразово свідомо вчинялись дії щодо схвалення окремих пунктів договорів, у т.ч. пунктів п. 4.6. та 4.13 кредитного договору, а тому доводи позивача в цій частині визнаються необґрунтованими.
Таким чином, сторони (банк та позичальник) погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Суд зауважує, що незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, а також незгода з цими умовами іншої заінтересованої особи, не є підставами для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, в тому числі і під час розгляду заяви кредитора про грошові вимоги до боржника, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18 дійшов висновку, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку (аналогічного висновку дотримувався Верховний Суд Касаційного господарського суду в постанові від 25.05.2022 у справі №904/5314/20).
За умовами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню к цей строк (термін).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до частини першої статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За вимогами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
14.09.2017 Позичальником були перераховані кошти для погашення кредиту та нарахованих процентів, які були зараховано в погашення основної суми боргу та процентів, що підтверджується випискою з рахунків, платіжними дорученнями та меморіальними ордерами.
З огляду на умови п. 4.5, 4.6. договору строк оплати винагороди банку настав саме 14.09.2017.
Відповідач вказує, що після погашення кредиту та відсотків банк не повідомив позичальника про суму винагороди та не пропонував її сплатити.
Суд з цього приводу зазначає, що позивач будучи обізнаний з пунктами 4.6 та 4.13 кредитного договору та його обов'язком зі сплати винагороди за кредитом, в день дострокового повернення кредиту чи в дату встановлення нульового поточного ліміту міг уточнити самостійно в банку розрахунок та нарахування винагороди за користування кредитом, уникнувши прострочення несплати винагороди за користування кредитом, однак цього не зробив, що останнім не заперечується.
За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Тобто правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Суд наголошує, що позичальник (відповідач) під час укладення кредитного договору був ознайомлений з його істотними умовами, проти них не заперечував. При погодженні умов кредитного договору позичальник діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів та на власний розсуд.
Підписавши кредитний договір та додаткові угоди про внесення змін до нього, позичальник узгодив із банком зміст договору без будь-яких заперечень.
Отже, підписання договору сторонами свідчить, що сторони досягли згоди за всіма його істотними умовами.
Таким чином, відповідачем не спростовані доводи позивача, викладені у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Положеннями ст.79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, з огляду на встановлені законом принципи: змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за винагородою банку за користування кредитом у розмірі 3 558 727,96 грн. позивачем належним чином обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами кредитного договору, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо судового збору.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСЕРВІС» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, 2 поверх, оф. 200, код ЄДРПОУ 32176580) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 558 727,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 42 704,74 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 29.09.2025.
Суддя В.Г. Бєлік