пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 вересня 2025 року Справа № 903/734/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)", Рівненська обл., Рівненський район, село Городок
до Державного підприємства “Волиньвугілля», м. Нововолинськ
про стягнення 1396099,73 грн.
за участю представників:
від позивача: Ковальчук І. В. - діє в порядку самопредставництва,
від відповідача: н/з,
21.07.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано Господарським судом Волинської області позовну заяву Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" про стягнення з Державного підприємства “Волиньвугілля» 1396099,73 грн., з них: 1356975,47 грн. заборгованості згідно з договором на використання праці засуджених від 14.05.2024 № 46/Г-102, 4747,48 грн. процентів річних за період з 30.05.2025 по 15.07.2025, 9835,80 грн. збитків, завданих інфляцією, за червень 2025 року та 24538,98 грн. пені за період з 30.05.2025 по 15.07.2025.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 19029 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 28.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.09.2025; постановлено відповідачу до 14.08.2025 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу до 01.09.2025 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
14.08.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 15.08.2025 зареєстровано у Господарським судом Волинської області від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги на суму 1 229 475,47 грн. згідно з актом звірки взаєморозрахунків, підписаного між сторонами 03.06.2025, та позовні вимоги на суму 127 500,00 грн. згідно з актом звірки взаєморозрахунків, підписаного між сторонами 03.06.2025; просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 39 124,26 грн.
03.09.2025 в судове засідання представник позивача не з'явився, позивач відповіді на відзив не подав, ухвала суду від 28.07.2025 була надіслана до електронного кабінету позивача.
03.09.2025 в судовому засіданні представник відповідача висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.09.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2025.
24.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 24.09.2025 представник відповідача не з'явився, про судовий розгляд був повідомлений шляхом надіслання ухвали суду до електронного кабінету..
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, а тому на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
У процесі розгляду справи встановлено, що 14.05.2024 між Державною установою «Городоцький виправний центр (№ 131)» як виконавцем та Державним підприємством «Волиньвугілля» як замовником було укладено договір на використання праці засуджених № 46/Г-102 (а.с. 19-20).
Відповідно до розділу 1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання виконувати згідно замовлень замовника певні види робіт, а замовник зобов'язується приймати такі роботи та здійснювати їх оплату.
Роботи виконуються силами засуджених до обмеження волі, які відбувають покарання у Державній установі «Городоцький виправний центр (№131)».
Під роботами у цьому договорі сторони розуміють, в тому числі, але не виключно такі види робіт: гірничо-прохідницькі роботи; монтаж та демонтаж обладнання, кабельних конструкцій, машин та механізмів; навантажувально - розвантажувальні роботи, як в ручну, так і за допомогою машин/механізмів; кріпильні, відновлювальні та очисні роботи; транспортування вагонеток; будівельні роботи; ремонт обладнання та устаткування; обслуговування виробничого обладнання тощо.
Обсяг та найменування робіт узгоджуються сторонами в додатках до цього договору на підставі замовлень замовника.
Відповідно до п. 5.1. договору вартість виконаних робіт визначається розрахунком погодженим сторонами в письмовій формі та згідно відпрацьованих людино-годин, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.3. договору узгоджено, що загальна сума договору складається із загальної вартості робіт, виконаних під час дії договору, згідно актів виконаних робіт.
На виконання умов договору позивач за період з 31.05.2024 по 29.05.2025 виконав роботи за замовленням відповідача на загальну суму 6 551 991,17 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами про виконання робіт за договором від 14.05.2024 року №46/Г-102 (а.с. 21-34).
Також за період з 21.05.2024 по 29.05.2025 сторонами підписано акти наданих послуг з відшкодування витрат на відрядження (добові) на загальну суму 446 700 грн. (а.с. 35-63).
Всього позивач надав послуг та взяв зобов'язання відшкодувати відрядження на суму 6 998 691,16 грн.
Відповідно до п. 5.2.1., п. 5.2.2. договору за послуги/роботи здійснені у період з 01 по 15 число поточного місяця замовник оплачує до 23 числа поточного місяця включно на підставі акту приймання-передачі наданих послуг договору. За послуги/роботи здійснені у період з 16 по 30-31 число попереднього місяця замовник оплачує включно до 7 числа місяця наступного за звітним, на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 5.4. договору замовник відшкодовує витрати на відрядження персоналу виконавця, що здійснює нагляд за засудженими у розмірі 300 грн. 00 коп. за одну добу щомісячно до 25 числа поточного місяця згідно акту розрахунку.
Відповідач частково оплатив позивачу вартість наданих послуг та відшкодував вартість відряджень на суму 5 641 715,69 грн., з них: 5322515,69 грн. - за надані послуги; 319 200, 00 грн. - в рахунок відшкодування витрат на відрядження, однак сума в розмірі 1356975,47 залишилась не оплачена відповідачем.
Позивач 18.06.2025 надіслав відповідачу вимогу №18/3186 про негайне виконання зобов'язання та перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки виконавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту одержання вимоги.
24.06.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь на претензію №532/1/10/1039, в якій відповідач повністю визнав заборгованість за договором від 14.05.2024 року №46/Г-102.
01.06.2025 сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків, якими підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 356 975,47 грн., з них: 1229475,47 грн. - за виконані роботи; 127 500,00 грн. - відшкодування витрат на відрядження (а.с.134).
Відповідач у процесі розгляду справи заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 1 356 975,47 грн. не спростував, доказів її оплати суду не надав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності із ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зобов'язання і не оплатив у повному обсязі надані позивачем послуги, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 356 975,47 грн., з них: 1229475,47 грн. - за виконані роботи; 127500,00 грн. - як відшкодування витрат на відрядження, обґрунтована і підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.1. договору при затримці розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У зв'язку з порушенням строку оплати наданих послуг, узгоджених у п п. 5.2.1., п. 5.2.2. договору, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 24538,98 грн. пені за період з 30.05.2025 по 15.07.2025 (розрахунки - а.с.4).
Відповідно до ст. 610, ч.1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати, узгодженого у п. п. 5.2.1., п. 5.2.2. договору, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 4749,48 грн. процентів річних за період з 30.05.2025 по 15.07.2025, 9835,80 грн. збитків, завданих інфляцією, за червень 2025 року (розрахунки - а. с. 3).
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву від 14.08.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24 навела висновок, згідно з яким вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання.
Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24.
З огляду на викладене, враховуючи те, що сторонами у договорі не встановлено інший розмір процентів річних, а позивачем використано законодавчо встановлений мінімальний розмір трьох процентів річних, відсутні правові підстави для зменшення розміру процентів річних.
Розмір пені, нарахований позивачем - 24538,98 грн., становить близько 1,8% від суми заборгованості - 1 356 975,47 грн., тобто, розмір пені не є значною частиною від суми заборгованості, відповідач допустив порушення строків оплати, а тому зобов'язаний нести відповідальність за порушення строку оплати наданих послуг у вигляді стягнення пені, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.
Щодо зменшення розміру збитків, завданих інфляцією, то інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому вони не можуть бути зменшені.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідач допустив порушення строків виконання зобов'язання з оплати, а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сума судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Позивачем при подачі позовної заяви через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір в розмірі 19029,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 390 від 17.07.2025 (а. с. 138), хоча у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен був сплатити 20 941,49 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач повинен був сплатити 16753,19 грн., виходячи із розрахунку: 20941,49 грн х 0,8=16753,19 грн.
З огляду на викладене, у зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі у розмірі 16753,19 грн. судового збору.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не позбавлений права заявити клопотання про повернення йому зайво сплаченої суми судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (45400 Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1 ЄДРПОУ 32365965) на користь Державної Установи "Городоцький Виправний Центр (№131)" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, будинок 92А ЄДРПОУ 08575616)
- 1356975 грн. 47 коп. заборгованості;
- 4749 грн. 48 коп. процентів річних;
- 9835 грн. 80 коп. збитків, завданих інфляцією;
- 24538 грн. 98 коп. пені;
- 16753,20 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 29.09.2025
Суддя І. О. Якушева