вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Cправа № 902/610/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
у відсутності представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Консалт" (вул. Чумацький шлях, буд. 64, м. Полтава, Полтавська область, 36034)
до: Приватного підприємства "Нафтіма" (вул. Промислова, 54, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)
про стягнення 418792,45 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Консалт" про стягнення з Приватного підприємства "Нафтіма" 418792,45 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Консалт" стало новим кредитором Приватного підприємства "Нафтіма" у правовідносинах, які виникли на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Нафтогаз Енерджі" та Приватним підприємством "Нафтіма" Договором поставки нафтопродуктів №85 від 16.12.2022, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 418792,45 грн основного боргу.
Ухвалою суду від 13.05.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/610/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.06.2025. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена 13.05.2025 як позивачу, так і відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
За результатами слухання справи 10.06.2025 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.08.2025 о 9:30 год., про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі та відповідним чином повідомлено відповідача.
05.08.2025 року суд в силу вимог ч.4 ст.74 ГПК України дійшов висновку витребувати у позивача додаткові докази та відкласти з цією метою судове засідання на 02.09.2025, про що свідчить відповідна ухвала від 05.08.2025.
Однак, 02.09.2025 судове засідання у справі № 902/610/25 не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у Вінницькій області, що підтверджується службовою запискою секретаря судового засідання №б/н від 02.09.2025. Тому ухвалою суду від 08.09.2025 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.09.2025. При цьому щодо вимоги суду надати відповідні докази позивач у заяві від 02.09.2025 року повідомив суд про відсутність у нього доказів щодо надання відповідачем письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків за договором поставки нафтопродуктів №85 від 16.12.2022 третій особі.
У судове засідання з розгляду справи по суті сторони не з'явилися. Водночас представник позивача у попередніх своїх письмових заявах просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі та розгляд справи проводити за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Нафтогаз Енерджі" та Приватним підприємством "Нафтіма" укладено договір поставки нафтопродуктів №85 від 16.12.2022 (а.с.4 на звороті, 5).
Умовами вказаного договору передбачено предмет, асортимент, ціну, кількість та якість товару, порядок та термін розрахунків, відповідальність сторін тощо.
Відповідно до п.11.2 Договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони за даним Договором.
На виконання умов Договору ТОВ "Альянс Нафтогаз Енерджі" поставив ПП "Нафтіма" паливо на загальну суму 16 315 312,04 грн. Дані обставини підтверджуються відповідними видатковими накладними (а.с.77-14) та товарно-транспортними накладними (а.с.15-22).
В матеріалах справи наявні платіжні документи (платіжні інструкції та інформаційні повідомлення про зарахування коштів), які підтверджують сплату ПП "Нафтіма" на користь ТОВ "Альянс Нафтогаз Енерджі" коштів на загальну суму 21 652 208,7 (а.с.23-46).
30.01.2025 між ТОВ "Альянс Нафтогаз Енерджі" (первісний кредитор) та ТОВ "Конкур-Консалт" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2-01/25.
За цим Договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника реального та належного виконання обов'язку по сплаті грошових коштів за поставлені згідно із Договором поставки нафтопродуктів №85 від 16.12.2022 нафтопродукти, а також сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційний втрат відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України (п.2 Договору).
З огляду на встановлені обставини справи, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує таке.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки це не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.
Враховуючи, що норма cтатті 516 ЦК України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні або ж взагалі обумовити заборону на відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити, а правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні.
Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина третя статті 510 ЦК України).
Як уже встановлено судом і зазначалося вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Нафтогаз Енерджі" та Приватним підприємством "Нафтіма" укладено договір поставки нафтопродуктів №85 від 16.12.2022.
Відповідно до п.11.2 Договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони за даним Договором.
Таким чином, враховуючи, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, сторони вказаного правочину встановили обов'язковість отримання згоди інших сторін на передання прав та обов'язків за договором іншій особі. Сторонами було досягнуто згоди стосовно можливості заміни сторони, в тому числі, заміни кредитора у зобов'язанні, лише за наявності взаємної згоди та передачу прав та/чи обов'язків третій особі, яка б була оформлена письмово.
30.01.2025 між ТОВ "Альянс Нафтогаз Енерджі" (первісний кредитор) та ТОВ "Конкур-Консалт" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2-01/25.
Разом із тим, судом не встановлено, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту отримання згоди у відповідача на відступлення права вимоги. При цьому таких доказів на ухвалу суду позивачем також не надано.
Таким чином, оскільки умови пункту 11.2 договору поставки нафтопродуктів №85 від 16.12.2022 є результатом волевиявлення сторін договору та в повному обсязі відповідають принципу свободи договору, визначеному нормами цивільного законодавства, суд дійшов висновку про те, що при укладенні договору відступлення права вимоги не було належним чином отримано згоди ПП "Нафтіма" (боржника) на заміну кредитора у зобов'язанні, що суперечить положенням статті 516 ЦК України, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за цим договором не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, слід відмітити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Приписи частини третьої статті 13 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов'язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.
Категорія "добросовісність" є основоположною в розмежуванні належного здійснення цивільних процесуальних прав і зловживання такими правами. Добросовісність слід розглядати як властивість, що передбачає використання цивільних процесуальних прав виключно за їх призначенням та є однією з умов виконання завдань цивільного судочинства, оскільки вона є регулятором суспільних відносин.
У контексті наявного спору, оскільки при укладенні договору відступлення права вимоги не було належним чином отримано згоди ПП "Нафтіма" на заміну кредитора у зобов'язанні, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, залишенню за позивачем підлягає судовий збір в сумі 6281,89 грн (відповідно до ціни позову).
Так, за приписами підп. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Отже, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з даною позовною заявою до суду, повинен був сплачувати судовий збір в сумі 6281,89 грн (418792,45 грн х 1,5%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Натомість позивачем при зверненні до суду не надано доказів сплати судового збору.
Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про стягнення з позивача 6281,89 грн в дохід Державного бюджету України несплаченої суми судового збору при зверненні до суду із позовом.
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Консалт" (вул. Чумацький шлях, буд. 64, м. Полтава, Полтавська область, 36034, код ЄДРПОУ 45015939) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 6281,89 грн судового збору за подання позовної заяви.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 6281,89 грн залишити за позивачем.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 29 вересня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.