вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Cправа № 902/1035/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Праведників світу, буд. 19, м. Вінниця, Вінницька обл., 21036)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001)
про: стягнення 63111,75 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" про стягнення заборгованості за Договором №59/24 про закупівлю товарів за державні кошти від 05.04.2024 у розмірі 63111,75 грн, з яких 55961,00 грн основного боргу, 447,69 грн інфляційних втрат, 211,58 грн процентів річних, 2574,21 грн пені та 3917,27 грн штрафу.
Ухвалою суду від 28.07.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1035/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
У визначений судом строк відзиву відповідач на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
05.04.2024 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (Продавець, відповідач) укладено Договір №59/24 про закупівлю товарів за державні кошти (Договір), відповідно до п.1.1. та п. 1.2 яких Продавець зобов'язується до 31.12.2024 включно (але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань за цим Договором) за заявкою покупця поставити бензин А-95 (талони/скретч-картки), кількість якого зазначена сторонами в специфікації (Додаток №1 до цього Договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар на умовах договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код 09130000-9- Нафта та дистиляти. Кількість товару по кожній частині його закупівлі вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які складаються продавцем і надаються покупцю за його усною чи письмовою заявкою.
Відповідно до п. 3.1. Договору сума, визначена в договорі 500000,00 грн, у тому числі ПДВ - 83333,33 грн.
Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні (п. 4.2, 4.3 Договору).
Строк поставки товару - з дня укладення договору до 31.12.2024. (п. 5.1 Договору).
П. 5.2. Договору передбачено, що умови поставки товару (у талонах/скретч-картках) за рахунок продавця - протягом 5 календарних днів з дня подання заявки від покупця. Заправка автотранспорту покупця здійснюється на АЗС продавця.
Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку якісного товару. Продовжувати термін дії бланків - дозволів (талонів/скретч-карток) з метою їх використання покупцем в повному обсязі. Забезпечувати заправку автотранспорту Покупця за бланками-дозволами (талонами/скретч-картками), незалежно від календарного року, з метою використання їх покупцем у повному обсязі (пп. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5 п. 6.3 Договору).
Згідно п. 7.1 та 7.3 Договору передбачено, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. У разі порушення продавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.1 Договору).
24.06.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору та викладено специфікацію у новій редакції, згідно з якою зросла ціна за одиницю - літр бензину А-95 - до 52.30 грн та зменшився обсяг закупівлі - з 10000 літрів до 9560, 229 літрів (додаток 2) (п.1 додаткової угоди).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди усі інші умови Договору залишаються без змін, сторони підтверджують свої зобов'язання за цим Договором.
На виконання умов Договору позивачем отримано від відповідача талони на пальне відповідно до погоджених специфікацій, що підтверджується видатковими накладними №0001/0000847 від 26.06.2024, №0001/0000906 від 10.07.2024 та №0001/0001141 від 12.09.2024, вартість яких позивачем сплачена в повному обсязі на суму 499988,00 грн з ПДВ відповідно до платіжних інструкцій №793 від 27.06.2024 на суму 52300,00 грн, №556 від 11.07.2024 на уму 161500,00 грн, №1149 від 16.09.2024 на суму 112127,91 грн та 3 1182 від 19.09.2024 на суму 74060,09 грн.
Як стверджує позивач, повністю здійснити обмін скретч-карток виявилось неможливим у зв'язку з тривалою відсутністю палива на автозаправних станціях. У позивача залишились невикористані скретч-картки отримані за вищезазначеним договором на загальну суму 55961,00 грн.
Листом від 19.05.2025 №Вих-10/4290-25 позивач висловив вимогу в найкоротші терміни забезпечити заправку транспортних засобів бензином А-95 за талонами (скретч-картками), а у разі неможливості заправки - повернути кошти за невикористані талони (скретч-картки).
Реагування відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо повної і своєчасної поставки обумовленого Договором Товару позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" 55961,00 грн - основного боргу. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 447,69 грн інфляційних втрат та 211,58 грн 3 % річних, 2574,21 грн пені, 3917,27 грн штрафу внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договорів здійснена оплата товару на загальну суму 499988,00 грн.
Постачальник видав позивачу скретч-картки по видатковим накладним №0001/0000847 від 26.06.2024, №0001/0000906 від 10.07.2024 та №0001/0001141 від 12.09.2024 на загальну суму 499988,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008).
Отже, факт підписання позивачем видаткових накладних не свідчить про факт передачі Товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості Товару у майбутньому.
Доказів передачі відповідачем позивачу товару на суму 55961,00 грн за талонами матеріали справи не містять, водночас до позовної заяви додано копії паливних талонів відповідного номіналу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Визначаючись із правовою природою здійсненого позивачем платежу за Договором на суму 55961,00 грн, суд враховує таке.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, сплачену позивачем суму у розмірі 55961,00 грн (сплачена за Договором поставки сума, на яку поставка товару не здійснена) слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такі платежі не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
Строк передачі товару сплинув, доказів поставки Товару на суму 55961,00 грн у такий строк матеріали справи не містять. Відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення суми попередньої оплати товару, який не поставлено відповідачем.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 55961,00 грн, відтак і про задоволення позову в цій частині.
Щодо стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення Продавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивачем нараховано пеню з дати пред'явлення петензії - 09.06.2025 по 24.07.2025.
Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, наданого позивачем, суд зазначає, що заявлені до стягнення пеня у сумі 2574,21 грн та штраф у розмірі 3917,27 грн є такими, що нараховані вірно.
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 211,58 грн 3% річних за період з 09.06.2025 по 24.07.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перевірці розрахунку судом, в системі “Ліга Закон», за період зазначений позивачем 3% становить 211,58 грн, а тому підлягають задоволенню у заявленому до стягнення позивачем розмірі.
Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 447,69 грн за період з 09.06.2025 до 24.07.2025, суд зазначає таке.
Позовні вимоги в частині стягнення 447,69 грн інфляційних втрат за період з 09.06.2025 до 24.07.2025, підлягають задоволенню частково, оскільки при перевірці розрахунку судом, в системі “Ліга Закон», за період зазначений позивачем розмір інфляційних втрат становить 334,87 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 334,87 грн.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Праведників світу, буд. 19, м. Вінниця, Вінницька обл., 21036, код ЄДРПОУ 40310643 ) 55961,00 грн основного боргу, 2574,21 грн пені, 3917,27 грн штрафу, 211,58 грн 3 % річних, 334,87 грн інфляційних втрат та 2418,04 грн витрат зі сплати судового збору.
В позові в частині стягнення 112,82 грн інфляційних втрат - відмовити.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 04,36 грн залишити за позивачем
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС “Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 29 вересня 2025 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи