20.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4870/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Малиновська В.Д., представник;
від відповідача: Крісак М.В., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сармат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 року у справі №904/4870/24 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістіклакіфлоу", м. Кривий Ріг
до: Приватного підприємства "Сармат", смт. Широке
про стягнення 2 449 492,23 грн,-
ТОВ "Логістіклакіфлоу" (позивач) 04.11.2024 року звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Сармат" (відповідач) про стягнення 2 449 492, 23 грн (в т.ч.: 300 000,00 грн - основний борг; 42 619,14 грн - 3% річних; 188 987,72 грн - інфляційні витрати та 1 917 885, 38 грн - штраф).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажів №26/03-24 від 26.03.2024 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з перевезення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 року у даній справі:
- закрито провадження у справі в частині позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістіклакіфлоу" до Приватного підприємства "Сармат" про стягнення 175 000, 00 грн заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору;
- позовні вимоги задоволено часткового;
- стягнуто з відповідача - Приватного підприємства "Сармат" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістіклакіфлоу": 1 110 422, 78 грн - штрафу , 42 619,14 грн - 3% річних, 188 987,72 грн - інфляційних втрат, 20 130,45 грн - витрат на сплату судового збору та 24 983, 36 грн - витрат на професійну правничу допомогу;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач несвоєчасно розрахувався з відповідачем за надані послуги з перевезення. Судом першої інстанції було розтлумачено пункти укладеного сторонами договору та визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне підприємство "Сармат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 року у справі №904/4870/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині часткового задоволення позову та стягнення з ПП "Сармат" на користь ТОВ "Логістіклакіфлоу" 1 110 422,78 грн - штрафу , 42 619,14 грн - 3% річних, 188 987,72 грн - інфляційних втрат, 20 130,45 грн - витрат на сплату судового збору та 24 983,36 грн витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для тлумачення спірного пункту договору за ст. 213 ЦК України, оскільки була відсутня вимога однієї або обох сторін про тлумачення договору. При цьому, суд фактично здійснив не тлумачення, а створив нові умови договору.
Апелянт наголошує, що договір вже виконувався сторонами, а тлумачення можливе виключно до початку виконання договору.
За доводами скаржника, в укладеному між сторонами договорі не встановлено строк оплати послуг.
Таким чином, апелянт вважає, що не визначення умовами договору строку оплати виключає можливість застосування штрафу на підставі п. 5.3 договору у редакції додаткової угоди, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Апелянт вказує, що додаткова угода, яка передбачала додаткові штрафні санкції, сторонами не була укладена, тобто не підписана уповноваженою особою відповідача і не відображає його волі, тому відсутні правові підстави для застосування штрафу, адже договір такої штрафної санкції не передбачає.
Крім того, скаржник звертає увагу, що ним були виявлені суттєві порушення у розрахунку штрафу та інфляції, 3 % річних, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.
На переконання скаржника, заявлений позивачем штраф виглядає як надмірна санкція, яка не компенсує втрати, а виконує каральну функцію, що суперечить компенсаційному характеру неустойки, про який неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 02.11.2022 року у справі № 910/14591/21.
Позивач згідно відзиву просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що за умовами п. 3.3 договору оплата послуг здійснюється кожні 10 (десять) календарних днів.
Тобто, договором передбачений строк оплати наданих послуг, який був узгоджений сторонами - в кожні 10 календарних днів. Саме виходячи з цього формулювання за відсутності умов попередньої оплати здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати кожних 10 календарних днів наданих фактично послуг.
За доводами позивача, замовник обізнаний про вартість наданих послуг на підставі ТТН, які складались фактично з метою фіксування кількості перевезеного вантажу (руди, піску). Саме тому в договорі було передбачено здійснення оплати на підставі заявок та специфікацій, а не актів наданих послуг.
Щодо підписання додаткової угоди позивач зазначає, що додатковою угодою №1 від 30.05.2024 року до договору №26/03-24 від 26.03.2024 року про надання послуг перевезення вантажів, окрім зміни п. 5.3 щодо застосування штрафу, також було змінено п. 3.1 основної угоди, за яким була встановлена вартість послуг з першого червня 2024 року по сьоме червня 2024 року в розмірі 115,00 грн за тону вантажу з ПДВ.
При цьому, акти наданих послуг за цей період містили саме таку вартість перевезення тони вантажу, і підписані вони були без зауважень з боку замовника.
На переконання позивача, наведене свідчить, що замовник був обізнаний про умови додаткової угоди №1 від 30.05.2024 року та своїми діями, а саме - підписаннями актів, оплатою послуг, визначених в цих актах, у визначеному в актах розмірі погодив такі умови.
Стосовно зменшення штрафних санкцій позивач вказує, що за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання.
Разом з тим, доказів наявності інших обставин, які можна розцінити як виняткові, для вирішення питання обґрунтованості заявлених до стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду не надано. Відтак, правові підстави для зменшення сум, що підлягають стягненню з відповідача, відсутні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.06.2025 року на 11:30 год.
У судовому засіданні 23.06.2025 року оголошено перерву до 05.08.2025 року на 15:00 год.
У судовому засіданні 05.08.2025 року оголошено перерву до 20.08.2025 року на 12:00 год.
У судовому засіданні 20.08.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення в частині задоволення позовних вимог. В частині закриття провадження у справі та відмови у задоволенні частини позовних вимог рішення не оскаржується, а тому не переглядається судом першої інстанції.
Щодо оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне:
26.03.2024 року між ПП "Сармат" (замовник) та ТОВ "Логістіклакіфлоу" (перевізник) укладено договір № 26/03-24 про надання послуг з перевезення вантажів, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується за плату та за заявками замовника надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України, а замовник зобов'язується приймати належним чином надані послуги та здійснювати їх оплату (п.1.1.).
Надання послуг здійснюється на підставі заявок на перевезення вантажу (п.2.1.).
У розділі 3 договору сторони узгодили ціну договору, вартість послуг та порядок розрахунків.
Так, згідно з п.3.1. вартість послуг складає 120,00 грн. за тонну вантажу з ПДВ. Відповідно до п.3.3. оплата послуг здійснюється кожні 10 календарних днів.
Загальна вартість послуг за цим договором складає сукупну вартість послуг, зазначених у всіх підписаних сторонами актах наданих послуг (п.3.4.). Датою виконання зобов'язань перевізника за цим договором є дата підписання сторонами акту наданих послуг (п.3.6.).
Основними документами для визначення обсягів (кількості) наданих послуг за цим договором є акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін та товарно-транспортна накладна (п.3.7.).
Відповідно до п.3.9. договору акт наданих послуг готує перевізник і передає на підпис замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг кожні 10 календарних днів з моменту отримання або в той же строк надати мотивовану відмову від його підписання.
Замовник здійснює оплату фактично наданих послуг перевізника на підставі заявок і специфікацій, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п.3.12.).
Відповідно до п.5.3. за прострочення строків оплати наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення.
Зміна цього договору можлива тільки за взаємною згодою сторін, про що сторони складають додаткову угоду або інший документ, або за рішенням суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.8.3.) (т.1,а.с.14-16).
Відповідно до специфікації №1 від 26.03.2024 року (додаток до договору) сторони узгодили, що вартість послуг з перевезення вантажу починаючи з 26.03.2024 року складає 120,00 грн з ПДВ за 1 т (т.1, а.с.18).
Згідно до специфікації №2 від 12.04.2024 року (додаток до договору) сторони погодили, що вартість послуги вантажних перевезень автомобільним транспортом піску за маршрутом: м. Вільногірськ - м. Кривий Ріг з 12.04.2024 року складає 378,00 грн. за 1 т (т.1, а.с.18. зворот).
30.05.2024 року сторони уклали додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору, відповідно до якої змінили п.3.1. договору, виклавши його наступній редакції: "Вартість послуг в період з 1 червня 2024 року по 7 червня 2024 року складає 115, 00 грн за 1 т вантажу з ПДВ". Також було змінено п.5.3. договору, викладено його в наступній редакції: "За прострочення строків оплати наданих послуг замовник сплачує перевізнику штраф при затримці більше 10 календарних днів, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 50% непогашеної суми боргу". Всі інші умови і положення договору, що не зазнали впливу додаткової угоди, залишаються незмінними, а сторони підтверджують по ним свої зобов'язання. (т.1, а.с.17).
На виконання умов цього договору ТОВ "Логістіклакіфлоу"» (первізник) надано ПП "Сармат" (замовник) послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в період з 31.03.2024 року по 15.07.2024 року загальною вартістю 12 809 884, 95 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами (актами, тощо) та не заперечується відповідачем.
Станом на час звернення з цим позовом до суду (04.11.2024 року) заборгованість відповідача складала 175 000,00 грн та була остаточно сплачена ПП "Сармат" вже після відкриття провадження у цій справі:
- згідно платіжної інструкції №4454 від 08.11.2024 року сплачено 75 000,00 грн (т.1,а.с.215) ;
- згідно платіжної інструкції № 4560 від 13.11.2024 року сплачено 100 000,00 грн (т1, а.с.215. зворот).
У зв'язку з вказаною оплатою судом першої інстанції в цій частині
провадження у справі було закрито.
Спір щодо обсягів, вартості наданих послуг та здійснення відповідачем розрахунку між сторонами відсутній.
Але звертаючись з цим позовом, позивач наполягав на тому, що відповідач несвоєчасно розраховувався за надані ним послуги з перевезення відповідно до умов вищенаведених договору та додаткової угоди до нього, тому просив суд стягнути з ПП "Сармат" передбачений умовами додаткової угоди №1 від 30.05.2024 року до цього договору штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 50% непогашеної суми боргу, який за розрахунками позивача складає 1 917 885, 38 грн; 42 619,14грн. - 3% річних та 188 987,72грн. - інфляційних витрат.
В суді першої інстанції ПП "Сармат", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджував про те, що умовами договору не встановлено порядок та строки оплати послуг; а відтак слід застосовувати приписи ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо оплати цих послуг лише після отримання відповідної вимоги (рахунків на оплату) від ТОВ "Логістіклакіфлоу", але позивач не надав доказів направлення таких рахунків на адресу відповідача, отже на переконання відповідача, строк оплати ще на настав.
Разом з тим, позивач вважає, що умовами договору передбачено, що оплата послуг повинна здійснюватися кожні 10 календарних днів, що достатньо для розуміння такого строку оплати.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку для прийняття обґрунтованого та законного рішення у справі суду слід розтлумачити спірну умову договору стосовно строків оплати за надані послуги з перевезення вантажів.
Здійснюючи тлумачення спірних умов договору відповідно до першого рівня, суд першої інстанції зазначив, що не вдається чітко витлумачити зміст правочину за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.
В той же час, порівнюючи різні частини /пункти договору як між собою, так і зі змістом правочину в цілому: п 3.3. (оплата здійснюється кожні 10 календарних днів); п. 3.4. (загальна вартість послуг за цим договором складає сукупну вартість послуг, визначених у всіх підписаних сторонами актах наданих послуг); п. 3.6. (датою виконання зобов'язань перевізника за цим договором є дата підписання сторонами акту наданих послуг); п.3.7. (основними документами для визначення обсягів (кількості) наданих послуг за цим договором є акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін та товарно-транспортна накладна); п.3.9 (акт наданих послуг готує перевізник і передає на підпис замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг кожні 10 календарних днів з моменту отримання або в той же строк надати мотивовану відмову від його підписання); п.4.1.8. (перевізник зобов'язаний надавати замовнику акт наданих послуг разом з іншою товарносупроводною документацією - товарно-транспортні накладні, рахунки, тощо) на вантаж не пізніше 5 робочих днів з дати прибуття вантажу до пункту призначення); з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні ( що цей договір є оплатним договором про надання послуг, який не містить умов щодо передплати, а оплата наданих послуг пов'язується з їх фактичним обсягом, який фіксується шляхом підписання обома сторонами відповідних актів здачі-приймання послуг; несистемною оплатою відповідачем вартості наданих позивачем послуг на протязі всього строку дії цього договору (навіть за відсутності виставлення позивачем рахунків на оплату, оскільки саме відповідач здійснював навантаження та розвантаження вантажу у надані позивачем автомобілі, а тому був достеменно обізнаний з вартістю цих послуг за кожним окремим актом); відсутністю між сторонами спору стосовно обсягів, ціни та вартості наданих послуг; суд першої інстанції вважав, що у сукупності вищенаведені пункти договору дають змогу розтлумачити умови договору щодо строків та порядку оплати наступним чином: оплата за надані послуги повинна здійснюватися замовником (відповідачем) кожні 10 календарних днів з моменту укладання договору за фактично надані послуги в ці дні (обсяг яких та вартість відображена у відповідних актах наданих послуг, які підписані обома сторонами), тобто на кожний 11 календарний день на протязі всього строку надання послуг відповідно до цього договору, навіть за відсутності відповідного рахунку на оплату.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що вони здійснені без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.02.2018 року у справі № 925/106/17, від 18.04.2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 05.02.2020 року у справі № 910/15161/18, від 09.07.2020 року у справі № 922/404/19 щодо застосування ст. 213 ЦК України.
Так, у зазначених постановах Верховний Суд сформулював наступну правову позицію:
За змістом частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Відповідно до частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 ЦК України).
Отже, у частинах 3, 4 статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює наявні умови угоди. Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Колегія суддів зазначає, що підстав для тлумачення умов пункту 3.3. договору у суду першої інстанції не було, тому що:
- відсутня вимога однієї або обох сторін про тлумачення змісту договору;
- договір сторонами вже виконувався, а тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
До того ж, здійснене судом першої інстанції тлумачення фактично створює нові умови договору.
Разом з тим, тлумачення не може створювати нові умови договору, а лише роз'яснює існуючі умови (постанова Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 910/15161/18). Оскільки договір не містить таке формулювання як "з моменту укладання договору", суд фактично створив нову умову договору.
Таким чином, неправильно визначивши предмет даного спору, предмет доказування у даній справі, здійснивши неправильне розуміння умов укладеного між сторонами договору, зокрема, пункту 3.3., допустивши неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, з% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у розрізі цієї справи важливим є визначення того, чи встановлено договором строк оплати послуг, адже від цього залежить можливість та порядок застосування штрафу.
Договір містить розділ 3 "Ціна договору, вартість послуг та порядок розрахунків". Він встановлює вартість послуг (п. 3.1); закріплює, що основним документом, який визначає обсяг наданих послуг, дату виконання зобов'язання є відповідний акт (п. 3.5, 3.6, 3.7). Пункт 3.3. договору встановлює, що оплата послуг здійснюється кожні 10 (десять) календарних днів.
За приписами ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
З аналізу цих норм вбачається, що загальне поняття строку містить початок та кінець. При цьому, спірний пункт 3.3 договору не містить інформації ані про початок, ані про закінчення строку.
За встановлених вище обставин, враховуючи невизначення умовами договору строку, виключається можливість застосування штрафу на підставі п. 5.3 договору у редакції додаткової угоди, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим його належить скасувати, і у відповідній частині ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині тих вимог, що задоволені судом.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сармат" - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2025 року у справі №904/4870/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістіклакіфлоу" (50086, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 81А, оф. 300; код ЄДРПОУ 45094000) на користь Приватного підприємства "Сармат" (53700, смт. Широке Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 114; код ЄДРПОУ 31037360) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі - 44 090,86 грн.
Видати судовий наказ.
Видачу судового наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена та підписана в повному обсязі 29.09.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков