23 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/3034/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників:
прокурор - Горгуль Н.В., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, службове посвідчення №072883 від 01.03.2023,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх.№1957Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 (повне судове рішення складено 01.09.2025, суддя Хотенець П.В.) у справі №922/3034/25
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю " Фірма ДЕЛЬФ", м. Харків,
про визнання права власності та зобов'язання передати нерухоме майно
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову з тих підстав, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявником не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Прокурором до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2025, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкти нерухомого майна, право власності на які на теперішній час зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31236973), а саме: на нежитлові будівлі літ. "АЗ-1", загальною площею 54, 20кв.м, літ. "АЖ-1", загальною площею 68, 20кв.м, літ. "АГ-1", загальною площею 66, 30кв.м, літ. "АД-1", загальною площею 31, 90кв.м, літ."АЕ-1", загальною площею 29, 0кв.м, літ. "АВ-1", загальною площею 32, 50кв.м, літ. "АК-2", загальною площею 172, 40кв.м, літ. "АИ-2", загальною площею 219, 40кв.м на об'єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 нежитлові будівлі по провулку Пластичному, 9 у місті Харкові. Судовий збір просить стягнути з відповідача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що необхідність забезпечення позову вмотивована тим, що відповідач може в подальшому відчужити спірні нежитлові приміщення; спірні приміщення вже відчужувались під час розгляду справи №820/3119/18 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вказане майно.
Прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" наділено всіма правами власника об'єкта нерухомого майна, які може реалізувати в будь-який час на будь-якій стадії судового розгляду, що ускладнить як його розгляд, так і виконання судового рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025, для розгляду справи №922/3034/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3034/25. Призначено справу до розгляду на "23" вересня 2025 р. о 15:00 годині.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.09.2025 прокурор оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, їх представники у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, прокурор висловила доводи і вимоги апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2025, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ", в якому просить усунути перешкоди територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою по провулку Пластичному, 9 у м. Харкові, шляхом: визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовані на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці нежитлові будівлі літ. "АЗ-1", загальною площею 54, 20кв.м, літ. "АЖ-1", загальною площею 68, 20кв.м, літ."АГ-1", загальною площею 66, 30кв.м, літ. "АД-1", загальною площею 31, 90кв.м, літ. "АЕ-1", загальною площею 29, 0кв.м, літ."АВ-1", загальною площею 32, 50кв.м, літ. "АК-2", загальною площею 172, 40кв.м, літ. "АИ-2", загальною площею 219, 40кв.м, щодо яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31236973, номера відомостей про речове право - 27733810, 27733941) на об'єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 нежитлові будівлі по провулку Пластичному, 9 у м. Харкові; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31236973) передати (шляхом складення акту прийому-передачі) Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради самочинно збудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці вказані нежитлові будівлі.
Разом з позовом Керівником Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкти нерухомого майна, право власності на які на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" (код ЄДРПОУ 31236973), а саме: на нежитлові будівлі літ. "АЗ-1", загальною площею 54, 20кв.м, літ. "АЖ-1", загальною площею 68, 20кв.м, літ. "АГ-1", загальною площею 66, 30кв.м, літ. "АД-1", загальною площею 31, 90кв.м, літ."АЕ-1", загальною площею 29, 0кв.м, літ. "АВ-1", загальною площею 32, 50кв.м, літ. "АК-2", загальною площею 172, 40кв.м, літ. "АИ-2", загальною площею 219, 40кв.м на об'єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 нежитлові будівлі по провулку Пластичному, 9 у місті Харкові.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що з метою забезпечення захисту інтересів держави керівником Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області подано позовну заяву в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" визначено відповідачем, а також заявлено позовні вимоги щодо зобов'язання передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради шляхом укладання акту прийому передачі вказані нежитлові будівлі. Необхідність забезпечення позову вмотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" може в подальшому відчужити спірні нежитлові будівлі іншим особам до вирішення справи по суті, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 у 2019 році звертався до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Актуаль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод", Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18346060 від 27.12.2016.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оспорюване рішення державного реєстратора №18346060 від 27.12.2016 винесено з порушеннями норм закону.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 у справі №820/3119/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 касаційну скаргу ТОВ "Харківський експериментальний завод" задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 скасовано, провадження у справі №820/3119/18 закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 справу №820/3119/18 передано до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 у справі №820/3119/18 позов задоволено; скасовано рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18346060 від 27.12.2016.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що довідка ТОВ "Актуаль" №084/12/2016 від 12.12.2016, що стала підставою для винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18346060 від 27.12.2016, не є належним документом, оскільки ТОВ "Актуаль" не є тим суб'єктом, до повноважень якого входить прийняття рішень щодо присвоєння об'єктам нерухомості адреси. Відсутність документа, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, а саме, нежитлових будівель: літ. "АЗ-1", літ. "АЖ-1, літ. "АГ-1", літ. "АД-1", літ. "АЕ-1", літ. "АВ-1", літ. "АК-2", літ. "АИ-2", розташованих за адресою: м. Харків, провулок Пластичний, буд. 9, свідчить про те, що відповідачем при винесені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18346060 від 27.12.2016 не дотримано вимоги законодавства щодо прийняття такого рішення про державну реєстрацію.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 у справі №820/3119/18 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту права, а також визначення неналежного відповідача у спірних правовідносинах.
Прокурор посилається на те, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після ухвалення Харківським окружним адміністративним судом рішення від 27.08.2018 про задоволення позову у справі №820/3119/18 державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Боклагом С.С. 28.08.2018 проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 за ТОВ "Фірма Дельф" на підставі акту прийому-передачі від 23.08.2018 між ТОВ "Харківський експериментальний завод" та ТОВ "Фірма Дельф".
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Харківський експериментальний завод" є одним із учасників ТОВ "Фірма Дельф".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Питання забезпечення позову врегульовані главою 10 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказано, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій з боку відповідача (-ів) з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (-ів) може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у разі задоволення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (-ами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача (-ів) від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У спірних правовідносинах прокурор посилається на імовірне відчуження відповідачем спірного нерухомого майна.
Заявлений захід забезпечення позову прокурор розцінює як додаткову гарантію виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
Судова колегія зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про визнання права власності на нерухоме майно (самовільно побудованого) і його передачу територіальній громаді, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності судового рішення, яке є підставою для здійснення державним реєстратором відповідної державної реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У даному випадку колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором не обґрунтовано, у чому саме може полягати утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
Прокурор посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ДЕЛЬФ" наділено всіма правами власника об'єкта нерухомого майна, які може реалізувати в будь-який час на будь-якій стадії судового розгляду, що ускладнить як його розгляд, так і виконання судового рішення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке за ним зареєстроване, є беззапереченою.
Однак, за відсутності взагалі будь-яких доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, самі по собі доводи апелянта, що можливість вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження в порядку забезпечення позову у спорі про визнання права власності на самовільне побудоване нерухоме майно є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане, нівелюють інститут забезпечення позову, оскільки, за правовою позицією прокурора, безумовно можна б було забезпечити вимоги позову майнового характеру.
Доводи прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами, щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення.
Дійсно, як зазначає апелянт, Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Однак, судова колегія наголошує, що у спірних правовідносинах, у разі задоволення позовних вимог, відповідачу фактично і не потрібно вчиняти жодних дій на виконання рішення суду про визнання права власності відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у той час як прокурор розцінює передбачену процесуальним законодавством можливість накласти арешт на спірне майно як додаткову гарантію захисту своїх майнових прав.
Зазначене не узгоджується з метою та правовою сутністю інституту забезпечення позову.
Як і самі по собі доводи прокурора, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, жодним чином не порушують інтересів відповідача не можуть бути правовою підставою для забезпечення позову без урахування вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями статей 48-50 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість залучення співвідповідача, заміни неналежного відповідача, залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відтак, доводи прокурора щодо імовірності необхідності звернення прокурором з іншим позовом є безпідставними.
Прокурор посилається на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 19.12.2018 у справі №910/9254/18, відповідно до яких безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення спору, та/або передача прав власності на майно іншим особам, які не беруть участь у судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Однак, суд зазначає, що у вказаних справах мова йшла про визнання охоронних документів недійсними. Верховним Судом було встановлено, що у справах, пов'язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Міністерству приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.
У спірних правовідносинах прокурор не обґрунтовує, яким чином предмет спору може перестати існувати, що може ускладнити виконання рішення суду про визнання права власності на самовільно побудоване нерухоме майно.
Судова колегія зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/3871/17.
Досліджуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що заява прокурора про забезпечення позову зазначеним вимогам не відповідає.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3034/25 - без змін.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі №922/3034/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 29.09.2025.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко