вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2025 р. Справа№ 910/13705/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Дворнікова А. Ю.
від відповідача: Ковальчук Ю. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця"
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 03.04.2025)
у справі № 910/13705/24 (суддя В. С. Ломака)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 10 143 698,31 грн
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" (позивач, ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідача, ДП "Гарантований покупець") про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 10 143 698,31 грн, з яких: 8 813 493,82 грн - основний борг, 339 787,52 грн - 3 % річних та 990 416,97 грн - інфляційних втрат.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/13705/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" 6 173 537,90 грн основного боргу, 339 787,52 грн 3 % річних, 990 416,97 грн інфляційних втрат, а також 90 044,91 грн витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 2 639 955,92 грн закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2025 задоволено частково клопотання ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" від 21.03.2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/13705/24. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні решти вимог клопотання ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" від 21.03.2025 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/13705/24.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/13705/24, ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 271 942,20 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що заявлений ним розмір витрат на правничу допомогу, не є завищеним, оскільки витрачений час адвоката і обсяг наданих послуг співмірний із ринковими цінами.
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що розмір витрат на правничу допомогу повинен серед іншого відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/13705/24, та призначено її розгляд в судовому засіданні на 11.06.2025
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/13705/24, та відкладено її розгляд в судовому засіданні на 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 протокольно оголошено перерву до 24.09.2025
Присутній у судовому засіданні 24.09.2025 представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 24.09.2025 представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України - надалі - ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах.
Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням ч.ч. 2 та 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейського суду з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в даній справі становить 225 000,00 грн.
Разом із тим, у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 21.03.2025 року позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 271 942,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
У встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, позивачем було подано, зокрема, копію укладеного між ним (замовником) та Адвокатським об'єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (адвокатським об'єднанням, виконавцем) договору про надання юридичних послуг від 06.08.2024 року № 24/08-03 (далі - договір), за умовами якого виконавець надає замовнику юридичні послуги, що визначені у п. 1.2 договору, а замовник оплачує такі послуги.
Детальний перелік послуг, який надається виконавцем в межах, визначених п. 1.2 цього договору, та розмір винагороди виконавця за надання юридичних послуг та порядок їх оплати замовником, а також компенсації замовником фактичних витрат виконавця, пов'язаних з наданням юридичних послуг, визначається у додатках (додаткових угодах) до договору (п. 1.3 договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору вартість юридичних послуг за цим договором визначається в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на дату виставлення виконавцем рахунку на оплату, що не включає будь-які податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Оплата юридичних послуг, передбачених цим договором, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, згідно з виставленими рахунками на оплату, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання рахунку.
У додатковій угоді від 06.08.2024 року № 1 до договору його сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, спрямовані на захист прав та законних інтересів замовника у судовому спорі з відповідачем та правонаступниками прав та обов'язків такого підприємства, створених за результатом реорганізації, зокрема, але не виключно: забезпечити представництво інтересів замовника в суді першої інстанції, в тому числі підготування проекту позовної заяви та інших процесуальних документів (за необхідності), а замовник - оплатити надані виконавцем юридичні послуги.
За умовами п.п. 2, 4 цієї додаткової угоди вартість передбачених нею юридичних послуг становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 5 000 (п'яти тисячам) Євро. Замовник сплачує винагороду виконавцю в національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним банком України на день виставлення відповідного рахунку на оплату.
Також, позивачем було надано суду копії акту приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2025 року № 1 за додатковою угодою від 06.08.2024 року № 1 до договору на загальну суму 271 942,20 грн (до якого включені послуги з аналізу судової практики з аналогічних спорів, аналізу законодавства для формування позовної заяви; аналізу наданих замовником документів, збору доказів, формування правової позиції, підготовки та подання позовної заяви, здійснення всіх необхідних розрахунків з метою формування позовних вимог; підготовки та подання відповіді на відзив у справі № 910/13705/24 до суду першої інстанції; підготовки та подання інших заяв/клопотань/заперечень з процесуальних питань від імені замовника у справі № 910/13705/24 до суду першої інстанції; представництво замовника в судових засіданнях у господарському суді міста Києва у справі № 910/13705/24; вчинення інших дій, необхідних для надання замовнику юридичних послуг (правничої допомоги) у межах повноважень, визначених договором), виставлених позивачу адвокатським об'єднанням рахунків на оплату від 19.08.2024 року № 187 на суму 135 897,30 грн та від 19.03.2025 року № 62 на суму 136 044,90 грн, а також платіжних інструкцій від 02.09.2024 року № 1918 на суму 135 897,30 грн та від 20.03.2025 року № 2123 на суму 136 044,90 грн.
Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже зазначалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, що відповідні витрати не повинні мати надмірний характер, а також мають відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру, з урахуванням обставин справи.
Судом взято до уваги й те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Вирішуючи питання обґрунтованості та пропорційності заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору в даній справі, та врахування кількості та обсягу підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду даної справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 271 942,20 грн, є неспіврозмірними зі складністю цієї справи.
Зважаючи на предмет та підстави позовних вимог, часткового їх задоволення рішенням від 19.03.2025 року, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, доводи наведені позивачем у апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/13705/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 29.09.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова