вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№927/487/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Фізичної особи-підприємця Романової Анастасії Сергіївни
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025
у справі №927/487/25 (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Романової Анастасії Сергіївни
про стягнення 18 995, 23 грн
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Романової Анастасії Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення 18 995, 23 грн, з яких: 1 261, 05 грн пеня за період з 21.09.2024 по 25.10.2024, 2 522, 02 грн штраф (7% від вартості непоставленого товару) та 15 212,16 грн штрафу (5% від загальної ціни Договору при відмові від виконання умов договору), нараховані за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 158-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 11.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 158-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 11.04.2024 в частині встановленого строку поставки товару.
Господарський суд Чернігівської області рішенням від 23.07.2025 у справі №927/487/25 позов Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Романової Анастасії Сергіївни про стягнення 18 995, 23 грн задовольнив частково. Стягнув з фізичної особи - підприємця Романової Анастасії Сергіївни на користь Військової частини НОМЕР_1 - 1 261,05 грн пені, 2 522,02 грн штрафу та 2 422,40 грн судового збору. В решті позову відмовив.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 261, 05 грн дійшов висновку, що зазначена вимога відповідає положенням Цивільного кодексу України та є обґрунтованою.
Враховуючи, що відповідачем було допущено порушення строків поставки Товару, перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% від вартості товарів, з яких допущено прострочення, суд дійшов висновку, що зазначена вимога є обґрунтованою, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Водночас нарахування позивачем штрафу у розмірі 5% від суми договору при відмові від виконання умов договору згідно п. 8.10 Договору суд вважав необґрунтованим та безпідставним, оскільки, у суду не було підстав вважати, що відповідач відмовлявся від виконання умов договору. Суд погодився, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасної поставки товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу та пені згідно п. 8.3 Договору. Проте, на думку суду першої інстанції, позивачем не доведено факту відмови відповідача від подальшого виконання договору, натомість встановлено, що саме позивачем було ініційовано розірвання договору в односторонньому порядку та направлено відповідачу відповідний лист № 06.1.2/2393-24-Вих від 21.10.2024.
Відтак позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5% від суми договору за відмову від виконання умов договору, суд вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 422,40 грн посилаючись на правила встановлені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 в частині не нарахування штрафу відповідачу у розмірі 5% від суми Договору при відмові від виконання умов договору згідно п. 8.10 Договору та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду в частині не нарахування штрафу відповідачу у розмірі 5% від суми договору при відмові від виконання умов договору згідно п.8.10 Договору винесено всупереч чинному законодавству України, без дотримання норм процесуального та матеріального права.
Позивач вважає, що Господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення в частині не нарахування штрафу відповідачу у розмірі 5% від суми договору при відмові від виконання умов договору згідно п.8.10 Договору, було неправильно викладено обґрунтування та не враховано доводи викладені в позовній заяві, не з'ясовано всі обставини справи, не досліджені в повному обсязі документи та нормативні документи на підставі яких винесено рішення, і тому рішення в частині не нарахування штрафу відповідачу у розмірі 5% від суми договору при відмові від виконання умов договору згідно п.8.10 Договору підлягає скасуванню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Романова Анастасія Сергіївна звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 в частині розподілу судових витрат змінити; стягнути з Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на користь Військової частини НОМЕР_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 482, 44 грн. В решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 залишити без змін.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат прийнято з порушенням норм процесуального права, зокрема, пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач наголосив, що процитувавши положення частин 1 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не зазначив за яких «за таких обставин» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 422,40 грн, тобто в повному розмірі, не обгрунтував чому у цій справі при частковому задоволенні позову він покладає на відповідача судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору, чому не застосував принцип пропорційності (в залежності від результатів вирішення спору) покладення на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25. Об'єднав апеляційні скарги Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 до спільного провадження. Призначив до розгляду апеляційні скарги Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
29.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач наголошує, що суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи №927/487/25, дав їм належну оцінку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 8.10 Договору у сумі 15 212,16 грн (5% від суми договору при відмові від виконання умов договору).
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.04.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та фізичною особою - підприємцем Романовою Анастасією Сергіївною (Постачальник) укладено договір № 158-24 про закупівлю товару за державні кошти (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору предметом договору є закупівля товару «Яйця курячі 1 категорії СІ (М)» ДСТУ 5028:2008 за кодом ДК 021:2015 - 03140000-4 «Продукція тваринництва та супутня продукція (03142500-3 - «Яйця»), а саме: 109 440 штук за ціною за одиницю без ПДВ 2,78 грн, на загальну суму без ПДВ 304 243,20 грн.
Постачальник зобов'язується у 2024 році в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити на склад Замовника Товар, а Замовник - прийняти та оплатити такий Товар (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору постачання Товару буде здійснюватися в термін до 20.11.2024 включно.
Постачання здійснюється партіями відповідно до графіка постачання (Додаток 1). Постачання Товару представникам Замовника здійснюється в кількості відповідно до графіка постачання на даний період місяця, зазначених в цьому Договорі Замовником. (п. 3.1.1. Договору).
Згідно п. 5.1 Договору сума договору складає 304 243,20 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 7.3.1 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
Згідно п. 7.3.9 Договору Постачальник зобов'язаний сплатити нараховані Замовником штрафні та оперативно-господарчі санкції, згідно направленої Замовником претензії за порушення, зазначені в Акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання у тридцятиденний термін з дня отримання претензії.
Підпунктом 7.2.1 Договору визначено, що Замовник має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань або порушення умов Договору Постачальником, щодо якості поставленого Товару, повідомивши про це Постачальника у строк 5 календарних днів до дня розірвання, з подальшим стягненням штрафних санкцій.
Відповідно до п. 7.2.6 Договору у випадку порушення Постачальником порядку постачання харчових продуктів, його кількості та якості, термінів та строків, які визначені Представником Замовника в пункті 3.1, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору, Замовник, в односторонньому порядку, має право, зокрема, достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це Постачальника у письмовій формі у строк не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня розірвання. При цьому Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати зазначеної Замовником у письмовому повідомлені, що направляється Постачальнику цінним листом з повідомленням про вручення. Часткова або повна відмова Замовником від зобов'язання за Договором (відповідно до ст.615 ЦКУ), та/чи дострокове розірвання Договору не звільняє Замовника від обов'язку по розрахунку за прийнятий товар.
Згідно п. 8.7. Договору у разі порушення Постачальником строку поставки товару понад 10 (десять) календарних днів та у разі добровільної несплати ним пені та штрафу передбачених пунктами 8.3. та 8.10. цього Договору, Замовник має право на відшкодування збитків завданих неналежним виконанням умов Договору Постачальником та встановленим порядком на розірвання Договору в односторонньому порядку.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Відповідно до п.8.3 Договору у разі порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару з яких допущено прострочення за кожен день такого прострочення. У випадку прострочення понад 30 днів поставки Товару Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару на весь обсяг (залишок не поставленого Товару) по даному Договору за кожен день такого прострочення та додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості та Замовник має право на розірвання цього Договору в односторонньому порядку з вказаних підстав.
У разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків передбачених пунктом 10.1.) Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від суми Договору (п.8.10 Договору).
Згідно пункту 11.1. Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов Договору відповідач в період з 11.04.2024 по 30.08.2024 поставив Замовнику 70 560 штук яєць курячих по ціні 2,78 грн за одиницю на загальну суму без ПДВ 196 156,80 грн, а позивач в свою чергу оплатив поставлений товар, що підтверджується, зокрема, платіжними інструкціями від 25.04.2024 на суму 52 041,60 грн, від 23.05.2024 на суму 36 028,80 грн, від 26.06.2024 на суму 36 028,80 грн, від 08.08.2024 на суму 36 028,80 грн, від 30.08.2024 на суму 36 028,80 грн.
У відповідності до графіку постачання (Додаток 1 до Договору) постачання повинно було здійснюватися: 1 партія - до 20.04.2024 - 18 720 шт.; 2 партія - до 20.05.2024 - 12 960 шт.; 3 партія - до 20.06.2024 - 12 960 шт.; 4 партія - до 20.07.2024 - 12 960 шт.; 5 партія - до 20.08.2024 - 12 960 шт.; 6 партія - до 20.09.2024 - 12 960 шт.; 7 партія - до 20.10.2024 - 12 960 шт.; 8 партія - до 20.11.2024 - 12 960 шт.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, постачальником не виконано зобов'язання щодо поставки товару, а саме 12 960 шт., які відповідач повинен був поставити до 20.09.2024.
Позивач супровідним листом від 21.10.2024 №06.1.2/2393-24-Вих «Про сплату пені та розірвання договору в односторонньому порядку» на адресу відповідача направив лист про розірвання договору та претензію про стягнення коштів за невиконання зобов'язань за договором з вимогою виконати зобов'язання за Договором та сплатити штрафні санкції.
У даному листі було зазначено, що в разі невиконання Постачальником умов Договору про здійснення постачання Товару відповідно пункту 3.1, вважати, що Договір розірвано Замовником в односторонньому порядку з 25.10.2024.
Відомості про дострокове розірвання договору Замовником в односторонньому порядку 25.10.2024 оприлюднено відповідно до статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року № 922-VIII через авторизований електронний майданчик в електронній системі закупівель щодо Тендера UA-2024-04-05-006033-а Яйця курячі 1 категорії СІ (М) ДСТУ 5028:2008 від 05.04.2024 на суму до 393 984,00 UAH 1 E-Tender на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель за URL-адресою : https://gov.e-tender.ua/tender/produkti-harchuvannya/UA-2024-04-05-006033-a-уajсуa-kuryachi-1-katehoriyi-s 1-m-dstu-5028-2008.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% ціни вартості товарів, з яких допущене прострочення, за кожний день прострочення, - 36,03 грн/день за 35 днів з 21.09.2024 по 25.10.2024, що становить 1261,05 грн; штраф у розмірі 7% вказаної вартості - 12 960 яєць х 2.78 (ціна за 1 шт.), що становить 2 522,02 грн та штраф у розмірі 5% від суми Договору при відмові від виконання умов Договору - сума Договору 304 243,20 грн х 5% штрафу, що становить 15 212,16 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення права на апеляційний перегляд справи у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно прохальних частин апеляційних скарг позивача та відповідача предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 в частині відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5% від суми Договору при відмові від виконання умов договору згідно п. 8.10 Договору, а саме у розмірі 15 212, 16 грн та в частині покладення на відповідача судових витрат в повному розмірі, а тому, враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
У частині першій статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що договір може бути розірваний одним із таких способів: - за згодою (домовленістю) сторін, що є загальним правилом (частина перша); - в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга); - в односторонньому порядку однією із сторін, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом (частина третя).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом передбаченим п. 7.2.6 Договору про дострокове розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №158-24 від 11.04.2024, через невиконання постачальником зобов'язань, а саме через порушення порядку постачання харчових продуктів.
Суд першої інстанції погодився, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасної поставки товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу та пені згідно п.8.3 Договору.
Проте, на думку суду першої інстанції, позивачем не доведено факту відмови відповідача від подальшого виконання договору, натомість, за висновком суду, саме позивачем було ініційовано розірвання договору в односторонньому порядку та направлено відповідачу відповідний лист № 06.1.2/2393-24-Вих від 21.10.2024.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що у вересні 2024 в Україні різко почали зростати ціни на яйця і поставка їх позивачу стала збитковою для нього та те, що відповідачем на адресу позивача направлялися листи від 23.09.2024 та від 30.09.2024 з пропозицією погодити ціну на товар у більшу сторону, які залишені останнім без відповіді.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи листів відповідача від 23.09.2024 та 30.09.2024 вбачається, що відповідач окрім того, що просила погодити ціну на товар у більшу сторону на 15%, що суперечить вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", також просила про те, що у разі неможливості узгодити нову ціну, розглянути питання про дострокове розірвання договору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що саме позивачем було ініційовано розірвання договору в односторонньому порядку, а у суду не було підстав вважати, що відповідач відмовлявся від виконання умов договору, оскільки за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, саме відповідач просила розглянути питання про дострокове розірвання договору у разі неможливості узгодити нову ціну за товар, запропонувавши збільшити ціну на 15 %, що прямо заборонено Законом та у позивача не було права погоджувати ціну на товар у більшу сторону на 15%.
Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями статей 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 Цивільного кодексу України).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір - це універсальний регулятор, який покликаний забезпечити регулювання приватноправових відносин та є підставою для встановлення, зміни чи припинення суб'єктивних прав і обов'язків, створення інших наслідків саме для його сторін.
Відповідно до пункту 8.10. Договору, у разі відмови від виконання умов договору постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % від суми Договору.
Отже, нарахування позивачем штрафу у розмірі 5% від суми договору при відмові від виконання умов договору згідно п. 8.10 Договору є правомірним.
Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя).
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В порушення вищенаведених положень процесуального законодавства судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, поданим відповідачем до відзиву на позов, та які містяться у матеріалах даної справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим судом апеляційної інстанції обставинам справи щодо відмови відповідача від подальшого виконання договору за узгодженою між сторонами ціною.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому вимоги апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Романової Анастасії Сергіївни в частині зміни розподілу судових витрат не підлягають задоволенню, оскільки у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (пункт 1 частини 4 статті 129 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянтів із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 15 212, 16 грн, з ухваленням в цій частині нового рішення, про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 задоволенню не підлягає, оскільки у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (пункт 1 частини 4 статті 129 ГПК України), а згідно частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення позовних вимог, згідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Романової Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2025 у справі №927/487/25 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 15 212, 16 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« Стягнути з Фізичної особи - підприємця Романової Анастасії Сергіївни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) 1 261,05 грн (одну тисячу двісті шістдесят одну гривню 05 копійок) пені, 2 522,02 грн (дві тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 02 копійки) штрафу, 15 212, 16 грн (п'ятнадцять тисяч двісті дванадцять гривень 16 копійок) штрафу та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Романової Анастасії Сергіївни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) 3 633, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.
6. Матеріали справи №927/487/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська