вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа №910/3379/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повний текст складено 25.06.2025)
у справі №910/3379/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс 24"
до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про стягнення 93 452,54 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс 24" (далі - ТОВ "Сервіс 24") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") заборгованості у розмірі 93 452,54 грн, з яких: 84 320,00 грн - основний борг, 7 330,54 грн - інфляційні втрати, 1 802,00 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 14.11.2023 №25102/347 (1/25102/1/311023), в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 84 320,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 1 802,00 грн трьох процентів річних та 7 330,54 грн інфляційних втрат, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25, з урахуванням ухвали від 17.07.2025 про виправлення описки, позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Укрексімбанк" на користь ТОВ "Сервіс 24" 84 320,00 грн заборгованості, 7 330,54 грн інфляційних втрат, 1 736,09 грн трьох процентів річних, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 996,47 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції враховуючи, що факт надання позивачем обумовлених договором послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, в частині стягнення основного боргу в сумі 84 320,00 грн. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, за розрахунком суду в сумі 1 736,09 грн, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення. У той же час, за результатами перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, враховуючи результати розгляду даної справи - задоволення позовних вимог частково, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 996,47 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрексімбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за результатом неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні є незаконними та прямо суперечать матеріалам справи, вимогам статті 903 ЦК України, умовам укладеного між сторонами договору, а також сформованій судовій практиці при вирішенні спорів в подібних правовідносинах.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" у справі №910/3379/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3379/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 21.08.2025.
31.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3379/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
20.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк" та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25.
Так, у відзиві позивач вказує, що в рішенні суду першої інстанції досліджено описаний перебіг обставин справи, з урахуванням також і позиції відповідача, яка є незмінною у апеляційній скарзі. Тобто, апелянт надає на розгляд суду апеляційної інстанції доводи, які вже були предметом дослідження судом першої інстанції. На спростування всіх доводів та доказів, запропонованих на розсуд суду позивачем, а також і на підтвердження необхідності задоволення апеляційної скарги, апелянт пропонує на розгляд суду апеляційної інстанції лише власні міркування щодо результатів переговорів з директором ТОВ "Сервіс 24", за результатами яких не було складено належним чином оформлених первинних документів, а також припущення про нібито завищення обсягів роботи.
На переконання позивача, фактично позиція відповідача зводиться до того, що він просто не погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке суперечить його особистим інтересам.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14.11.2023 між АТ "Укрексімбанк" (замовник) та ТОВ "Сервіс 24" (виконавець) укладено договір №25102/347(1/25102/1/311023), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування (далі - послуги з ТО) та ремонту (далі - послуги з ремонту), далі разом - послуги промислового обладнання (далі - обладнання) (код згідно з Національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 50730000-1 послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджуючих установок), а замовник зобов'язується здійснити дії з прийняття та оплати таких послуг, відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 2.10 договору, не пізніше 3-ого (третього) робочого дня після надання послуг за відповідною заявкою, а також в останній день строку дії цього договору (у випадку дострокового розірвання договору (у тому числі у випадку односторонньої відмови від цього договору), виконавець надає замовнику підписаний уповноваженим представником та скріплений відбитком печатки виконавця, за наявності, акт приймання-передачі послуг у двох примірниках, за формою, викладеною у додатку №5 до цього договору (далі - акт). Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акта, підписує його та скріплює підпис відбитком печатки (у випадку відповідності послуг умовам цього договору і відсутності у замовника зауважень до наданих виконавцем послуг) та повертає один примірник підписаного акта виконавцю; або направляє мотивовану відмову від приймання наданих послуг та підписання акта.
Відповідно до пункту 2.11 договору, у разі мотивованої відмови замовника від приймання наданих виконавцем послуг та підписання акта сторонами складається двосторонній акт виявлених недоліків з переліком недоліків, які необхідно усунути виконавцю та строками їх усунення. У разі неявки/відмови виконавця від складання акту виявлених недоліків замовник самостійно складає акт виявлених недоліків, який є обов'язковим і безспірним для виконавця.
Після усунення виконавцем всіх недоліків, зазначених в акті виявлених недоліків, сторони підписують акт (пункт 2.12 договору).
За умовами пункту 2.13 договору послуги за відповідною заявкою вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником після підписання сторонами відповідного акта.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість послуг за цим договором становить 899 455,00 грн без ПДВ та складається з:
- вартості послуг з ТО, що становить 717 580,00 грн без ПДВ (підпункт 3.1.1).
- вартості послуг з ремонту, що становить 181 875,00 грн без ПДВ (підпункт 3.1.2).
Ціна договору визначається як сума вартостей послуг з ТО та послуг з ремонту, наданих виконавцем та прийнятих замовником протягом строку дії цього договору (пункт 3.2 договору).
Додатком №1 до договору сторонами затверджено загальну вартість послуг з технічного обслуговування та ремонту промислового обладнання, що становить 899 455,00 грн без ПДВ та складається з вартості послуг з технічного обслуговування та ремонту промислового обладнання (717 580,00 грн) і вартості ремонту промислового обладнання (181 875,00 грн).
У пункті 4.1 договору погоджено, що оплата за надані виконавцем та прийняті замовником послуги за відповідною заявкою здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акта, на підставі такого акта.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток замовника та виконавця, і діє до 30.11.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань щодо усунення дефектів у наданих послугах, у тому числі заміни складових частин обладнання, щодо яких виявлені дефекти протягом гарантійного строку (пункт 10.1 договору).
У додатках №№2, 4 до договору сторони визначили перелік послуг з технічного обслуговування промислового обладнання та послуг з ремонту промислового обладнання.
На виконання пункту 2.10 договору виконавцем складений акт приймання-передачі послуг від 17.06.2024 №24064 на суму 84 320,00 грн, який наданий замовнику для підписання, що не заперечується самим відповідачем, однак не був підписаний останнім.
Позивач зазначає, що виконав взяті на себе зобов'язання за договором належним чином, якісно та своєчасно надавши обумовлені послуги, однак відповідач, в порушення своїх зобов'язань за договором надані послуги за актом від 17.06.2024 №24064 не оплатив.
22.01.2025 позивач звертався до відповідача з претензією від 22.01.2025 №220125-1, в якій, зокрема, просив протягом 10 днів з дня її отримання сплатити заборгованість в сумі 84 320,00 грн.
Вимоги за даною претензією залишені відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 84 320,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 802,00 грн трьох процентів річних та 7 330,54 грн інфляційних втрат за період з 23.06.2024 до 10.03.2025 за прострочення грошового зобов'язання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про падання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, у пунктах 2.10, 2.13 договору сторонами погоджено, що послуги за відповідною заявкою вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником після підписання сторонами відповідного акта.
Не пізніше 3-ого (третього) робочого дня після надання послуг за відповідною заявкою, а також в останній день строку дії цього договору (у випадку дострокового розірвання договору (у тому числі у випадку односторонньої відмови від цього договору), виконавець надає замовнику підписаний уповноваженим представником та скріплений відбитком печатки виконавця, за наявності, акт приймання-передачі послуг у двох примірниках, за формою, викладеною у додатку №5 до цього договору.
Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акта, підписує його та скріплює підпис відбитком печатки (у випадку відповідності послуг умовам цього договору і відсутності у замовника зауважень до наданих виконавцем послуг) та повертає один примірник підписаного акта виконавцю, або направляє мотивовану відмову від приймання наданих послуг та підписання акта.
Таким чином, замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного акта приймання-передачі послуг підписати акт або направити мотивовану відмову від приймання наданих послуг та підписання акта.
При цьому, сторони, визнаючи факт отримання замовником акта приймання-передачі послуг від 17.06.2024 №24064 на суму 84 320,00 грн, зазначають про різні обставини його вручення: позивач у позові стверджує, що акт надісланий представнику відповідача 17.06.2024 засобами електронної пошти, надаючи відповідну роздруківку електронного листа, а в поясненнях від 09.06.2025 зазначає, що такий переданий цього ж дня відповідачу нарочно. В свою чергу відповідач у поясненнях від 09.06.2025 зазначає, що акт відправлений 18.06.2024 поштовим оператором ТОВ "Нова Пошта" та отриманий банком 20.06.2024 (номер відправлення 20450945877554).
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №910/19206/21, від 28.09.2022 у справі №910/1539/21 (910/9303/21) та від 18.05.2021 у справі №916/2255/18.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt2). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/14817/22, від 05.12.2023 у справі №920/659/22, від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В контексті наведеного, місцевий господарський суд вірно зазначив, що позивачем під час розгляду справи не надано жодних належних доказів вручення відповідачу акта приймання-передачі послуг від 17.06.2024 в день його складення.
При цьому, зміст договору взагалі не передбачає можливості надсилання акта приймання-передачі для підписання замовником шляхом електронного листування, на електронну адресу: DPrudnikov@eximb.com - замовнику надається примірник, підписаний уповноваженим представником виконавця та скріплений відбитком печатки виконавця, за наявності.
За результатом оцінки наданих доказів, цілком вірогідним є факт отримання замовником акта приймання-передачі послуг від 17.06.2024 №24064 саме 20.06.2024, як на це вказує відповідач.
Таким чином, з урахуванням положень статті 530 ЦК України та змісту пункту 2.10 договору, строк для підписання акта або направлення мотивованої відмови від приймання наданих послуг та підписання акта становив до 25.06.2024 включно.
Разом із тим, відповідач протягом зазначеного строку акт приймання-передачі послуг не підписав, мотивованої відмови від приймання наданих послуг позивачу не надіслав. В той же час акт №1 виявлених недоліків датований 26.06.2024, тобто наступним днем після спливу 3-денного строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням умов пунктів 2.10, 2.13 договору, послуги за актом приймання-передачі послуг від 17.06.2024 №24064 на суму 84 320,00 грн вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що оплата за надані виконавцем та прийняті замовником послуги, за відповідною заявкою, здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акта, на підставі такого акта.
Відповідач у визначений строк оплату за надані позивачем не здійснив.
З огляду на наведене, враховуючи, що факт надання позивачем обумовлених договором послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 84 320,00 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором позивачем нараховано до стягнення 1 802,00 грн трьох процентів річних та 7 330,54 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягають 1 736, 09 грн трьох процентів річних та 7 330,54 грн інфляційних втрат.
Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом першої інстанції, 25.02.2025 між ТОВ "Сервіс 24" (клієнт) та Адвокатським бюро "Грушка Олексія" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №25/02-1Ю, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням клієнта надати правову допомогу клієнту в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги з надання правової допомоги та оплатити їх вартість та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору, в порядку та на умовах, визначних цим договором.
За умовами пункту 3.1 договору, його ціна, розмір гонорару (винагороди) виконавця, строки та порядок розрахунків погоджені сторонами та зазначені у специфікаціях (додатки до даного договору).
Специфікацією №1 договору про надання правової допомоги погоджено, що ціна договору без ПДВ складається з:
- гонорару (винагороди) виконавця у розмірі 5 000,00 гри без ПДВ за надання правової допомоги з питань стягнення на користь клієнта заборгованості з АТ "Укрексімбанк" за договором, а саме: з попереднього ознайомлення та юридичного аналізу документів, наданих клієнтом, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, аналіз актуальної судової практики, формування правової позиції, розробка та складання позовної заяви з відповідними додатками (пункт 2.1);
- гонорару (винагороди) виконавця у розмірі 3 000,00 грн без ПДВ за участь у судових засіданнях (за кожне судове засідання), у тому числі за участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (пункт 2.2);
гонорару (винагороди) виконавця у розмірі 3 000,00 грн без ПДВ за складання процесуальних документів, не вказаних у пункті 2.1 даної специфікації (за кожен окремий документ) (пункт 2.3).
В акті прийому-передачі наданих послуг від 10.03.2025 сторони погодили, що виконавець виконав свої зобов'язання станом на 10.03.2025, згідно з договором про надання правової допомоги, а клієнт прийняв та оплатив такі послуги, відповідно до погодженої сторонами вартості послуг, а саме:
- попереднє ознайомлення та юридичний аналіз документів наданих клієнтом, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 1 500,00 грн (1,5 год);
- формування правової позиції, аналіз актуальної практики з аналогічних питань, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 1 000,00 грн (1 год);
- розробка, підготовка та складання позовної заяви - 2 500,00 грн (2,5 год).
На підставі виставленого рахунку на оплату від 06.03.2025 №25/02-1Ю-1 ТОВ "Сервіс 24" перерахувало на користь Адвокатського бюро "Грушка Олексія" 5 000,00 грн в якості оплати правової допомоги за договором.
Таким чином, загальний розмір винагороди за договором про надання правової допомоги від 25.02.2025 №25/02-1Ю склав 5 000,00 грн.
Частинами 4, 5 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Разом із тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом враховано, що відповідачем не подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 996,47 грн.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухвалені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрексімбанк" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на АТ "Укрексімбанк".
Щодо витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про наступне.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано копії: специфікації №2 від 18.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 25.02.2025 №25/02-1Ю.
У пункті 2 специфікації №2 клієнт та виконавець домовились, що додатково до погодженого у специфікації №1 ціна договору, без ПДВ, складається з гонорару (винагороди) виконавця у розмірі 6 000,00 грн, без ПДВ, за надання правової допомоги з юридичного аналізу апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк", формування правової позиції та стратегії захисту у відповідній справі, копіювання та комплектування документів, розробки та складання відзиву на вказану апеляційну скаргу, подання (направлення) вказаних документів до Північного апеляційного господарського суду з відповідними додатками.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 25.02.2025 №25/02-1Ю на загальну суму 6 000,00 грн, а саме:
- попереднє ознайомлення та юридичний аналіз апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк" - 1 000,00 грн (1 год);
- формування правової позиції, аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань, консультація щодо необхідності отримання додаткових матеріалів - 1 000,00 грн (1 год);
- розробка, підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу - 4 000,00 грн (4 год).
Загальна вартість наданих послуг становить 6 000,00 грн.
На підставі виставленого рахунку на оплату від 18.08.2025 №25/02-1Ю-4 ТОВ "Сервіс 24" перерахувало на користь Адвокатського бюро "Грушка Олексія" 6 000,00 грн оплати правової допомоги за договором.
Відповідачем не подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3379/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127; ідентифікаційний код 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс 24" (03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 89-А; ідентифікаційний код 39867638) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/3379/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов