вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№910/5384/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025
у справі №910/5384/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 6 754,44 грн
Фізична особа-підприємець Чайка Вікторія Василівна (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - відповідач), за яким просила стягнути з відповідача на користь позивача 6 754,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має обов'язок повернути різницю між попередньо внесеною сумою забезпечення виконання та сумою з урахуванням змін до ціни Договору №ПР/Д-24791/НЮ від 25.12.2024 (далі - Договір), тобто 2 341,92 грн, а 4 412,52 грн відповідач зобов'язаний повернути внаслідок повного виконання позивачем Договору.
Господарський суд міста Києва рішенням від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив неналежне виконання позивачем зобов'язання за Договором. Щодо повернення 2 341, 92 грн, як різниці між попередньою внесеною сумою забезпечення виконання та сумою з урахуванням змін до ціни Договору, суд першої інстанції встановив, що доказів, які підтверджують, що сторонами укладено додаткову угоду про зміну ціни договору від 25.12.2024 за № ПР/Д-24791/НЮ матеріали справи не містять та суду не надано.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення забезпечення передбачених ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки розмір гарантії визначений у Договорі на момент його укладання відповідно до законодавства не підлягає перерахунку.
Крім того, місцевий господарський суд вказав, що не є релевантними рішення судів у справах №910/11352/24, 910/12114/23, 910/6433/18, на які посилається позивач, оскільки умови договорів щодо порядку їх виконання та щодо повернення забезпечення виконання договору у означених справах, є різними ніж у справі, що розглядається.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Чайка Вікторія Василівна звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач вказує, що враховуючи, що відповідач відмовився від зобов'язання щодо ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, то умови Договору відповідно змінилися (зобов'язання, від якого відповідач відмовився, припинилось), а його ціна зменшилася до суми послуги з ремонту ЗАЗ-1102, тобто до 220 625,99 грн.
На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково вказує про відсутність додаткової угоди про зміну ціни Договору, адже, відповідач мав право припинити зобов'язання в односторонньому порядку, що й зумовлювало зміну ціни Договору.
Також позивач зазначає, що ним було виконано всі зобов'язання, що становлять ціну Договору та із посиланням на п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», яким передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин, апелянт вказує, що 4 412,52 грн відповідач зобов'язаний повернути внаслідок повного виконання позивачем Договору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/5384/25 з Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи №910/5384/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.08.2025.
До Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач вказує, що підстави повернення забезпечення передбачені ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та Договором не містять таку підставу, як перевищення граничного розміру гарантії у випадку зміни ціни договору. Розмір гарантії визначений у Договорі на момент його укладання відповідно до законодавства і не підлягає перерахунку; належним виконанням є виконання договору з дотриманням всіх його умов. Порушення стороною умов договору, зокрема стосовно строків виконання зобов'язань, не може бути підставою для отримання стороною-порушником будь-яких правових переваг, зокрема права на повернення забезпечення. Протилежне суперечило б принципам справедливості та добросовісності, закріпленим у ст. 3 ЦК України, та позбавило б гарантію можливості виконувати визначену ЦК України функцію забезпечення виконання договорів.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.12.2024 року Фізичною особою-підприємцем Чайкою Вікторією Василівною (далі - виконавець) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - замовник) укладено договір №ПР/Д-24791/НЮ, за яким виконавець зобов'язався надати замовникові послуги з поточного ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1 одиниця. Код ДК 021:2015: 50112100 7, Послуги з поточного ремонту легкового автомобіля ЗАЗ-1102 1 одиниця, Код ДК 021:2015: 50112100-7 Код ДК 021:2015 - 50110000-9 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання» (далі - послуги), які зазначені в Додатку №1 до договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п.1.2 договору обсяг, вимоги до послуг визначаються за взаємною згодою Сторін та вказуються у Технічній специфікації (Додаток №3), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
За умовами розділу 3 договору №ПР/Д-24791/НЮ вартість послуг визначається відкритими торгами та зазначена у Протоколі погодження вартості послуг з ремонту (Додаток № 2 до договору) та Калькуляції вартості послуг з ремонту (Додаток № 3 до договору). Сума договору складає: 281 434,99 грн без ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 56 287,00 грн, 337 721,99 грн з ПДВ. Розрахунки за надані послуги здійснюються у безготівковій формі.
Згідно протоколу погодження вартості послуг з ремонту, який є додатком № 2 до договору №ПР/Д-24791/НЮ вартість послуги з поточного ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1 одиниця, Код ДК 021:2015: 50112100- 7, Послуги з поточного ремонту легкового автомобіля ЗАЗ-1102 1 одиниця, Код ДК 021:2015: 50112100-7 Код ДК 021:2015 - 50110000-9 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання» склала у сумі : 281 434,99 грн, без ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 56 287,00 грн., 337 721,99 грн, з ПДВ.
За умовами п. 13.1 договору №ПР/Д-24791/НЮ Виконавець до підписання Договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді гарантії, у розмірі 2 %, що становить: 6 754,44 грн від вартості цього Договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору та обов'язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 3 (три) календарних місяці.
За умовою п. 13.3 договору №ПР/Д-24791/НЮ надана Виконавцем у якості забезпечення виконання Договору гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов'язок фінансової установи сплатити на користь Замовника суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання Виконавцем своїх зобов'язань за Договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги Замовника (Бенефіціара) повинен становити не більше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання такої вимоги.
17.12.2024 АТ «Банк Альянс» (надалі - Гарант) видано банківську гарантію №7056-24 на суму 6 754,44 грн.
Даний договір згідно п.16.1 набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків, до повного виконання Сторонами своїх обов'язків.
За умовою п.5.2 договору №ПР/Д-24791/НЮ строк надання послуг: протягом 5-ти календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності Замовника до отримання послуг, а у разі направлення письмової рознарядки Замовником після 26.12.2024 - надати послуги не пізніше 31.12.2024.
Місце надання послуг: на території Замовника послуг за місцем дислокації автомобіля, яке зазначене у Додатку № 1 до договору. За умови надання послуг за межами місця дислокації автомобіля, транспортування (доставка) автомобіля на територію Виконавця та з території Виконавця до місця дислокації автомобіля, здійснюється за рахунок та силами Виконавця (п.5.3).
Відповідач, 26.12.2024 скерував позивачу письмову рознарядку від 26.12.2024 № Д Придн-05/1386. Зазначена рознарядка містила вимоги щодо ремонту автомобілів ЗАЗ-1102 VIN № НОМЕР_1 , ІНВ №2510502004945 та VOLKSWAGEN PASSAT VIN № НОМЕР_2 , ІНВ № 2500502006500.
За умовою п. 6.1.7 договору Виконавець зобов'язаний розпочати ремонт обладнання у строк не пізніше 1 робочого дня з моменту відправлення письмової рознарядки Замовника на умовах п. 5.2. та п. 5.4.
Згідно п.6.2.2 договору Замовник зобов'язаний прийняти надані Виконавцем послуги з ремонту автомобільної техніки з підписанням акту здачі-приймання наданих послуг.
Виконавець порушив строки, визначені п.5.2 договору №ПР/Д-24791/НЮ, зокрема, ремонт автомобіля ЗАЗ-1102 VIN № НОМЕР_1 , ІНВ №2510502004945 виконав 25.02.2025, що підтверджується актом №1254 від 25.02.2025 та письмовою рознарядкою.
Позивач листом Вих. №01 від 03.01.2025, з метою повного виконання свої зобов'язань за договором повідомив відповідача про те, що через збільшення обстрілів з боку рф та затримки водія на блокпостах, у виконавця не було можливості повернутись за автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT та Виконавцем планується отримати автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 06.01.2025, у зв'язку із чим просив підтвердити можливість отримання вище зазначеного автомобіля для проведення ремонтних робіт за Договором від 25.12.2024 № ПР/Д-24791/НЮ або, в разі відмови, надати аргументовану відповідь.
Відповідач надав відповідь, в якій повідомив, що станом на 06.01.2025 у Замовника за договором від 25.12.2024 за № ПР/Д-24791/НЮ відсутні підстави для передачі легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VIN № НОМЕР_2 , ІНВ № 2500502006500, розташований у м. Кривий Ріг через порушені строки надання послуг, визначені п.5.2, п.п. 6.1.7 Договору та п. 16.1 Договору.
Згідно п.13.8 договору №ПР/Д-24791/НЮ у разі порушення Виконавцем умов цього Договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі ненадання послуг у термін, встановлений п. 5.2 цього Договору, Замовник стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це Виконавця.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, керуючись ст.ст. 200 Господарського кодексу України, 560, 563 Цивільного кодексу України, главою 4 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», відповідно до Банківської гарантії № 6291-24 від 11.11.2024 звернувся до AT «БАНК АЛЬЯНС» з вимогою №00/531 від 16.01.2025 про сплату суми в розмірі 6 754,44 грн за прострочення Принципалом строків надання послуг, встановлених договором, а також те, що послуги за договором не надані.
28.01.2025 позивачем здійснено оплату Гаранту по банківській гарантії №7056-24 від 17.12.2024 року на суму 6 754,44 грн, а Гарант в свою чергу перерахував означену суму Відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією №95282 від 29.01.2025.
Позивач вважає, що відповідач відмовився від договору в частині ремонту автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, а тому, відбулася зміна умов договору, внаслідок чого зменшилася ціна договору і розмір гарантії перевищив встановлений Договором розмір 2 % від ціни договору, а виконання ремонту автомобіля ЗАЗ-1102 VIN № НОМЕР_1 , ІНВ №2510502004945 стало належним виконанням договору в цілому, вважаючи, що кошти в розмірі 6 754,44 грн., сплачені за Вимогою №ДПридн-05/18 від 13.01.2025 Рег філія "Придніпровська залізниця" АТ "УЗ" (40081237) за Гарантією №7056-24 від 16.12.2024 підлягають поверненню позивачу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 901, частина перша статті 903 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно із частиною 1 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 562 ЦК України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 564 ЦК України визначено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно із частиною 1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Отже, основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Верховний Суд зазначив, що з огляду на аналіз міжнародних актів, що регулюють правовий обіг гарантій, Об'єднана палата відзначає самостійність зобов'язання з гарантії, тобто, не пов'язаність такого зобов'язання з основним зобов'язанням.
Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №183/5849/23.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами ст. 1212 ЦК України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Отже, позивач як принципал має право пред'явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом. Вказаний спосіб захисту прав принципала (боржника) дозволяє ефективно та вичерпно врегулювати цивільно-правовий спір з учасниками спірних правовідносин, тому у цьому випадку судові рішення ухвалені без порушень ч. 1 ст. 2 ГПК України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (подібний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2025 у справі №910/18874/23).
За відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
Враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 (на яку посилається позивач у даній справі) за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.202024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон № 922-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.52).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п. 5.53).
Дослідивши зміст Договору, судом апеляційної інстанції встановлено, що ним не передбачено повернення забезпечення виконання Договору.
За умовами пункту 10.5. Договору, якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки визначені пунктом 10.2 цього Договору, про виникнення (наявності) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати продовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Сторона, що не може виконати зобов?язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 10.2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Договір від 25.12.2024 №ПР/Д-24791/НЮ не було виконано в повному обсязі, а саме, позивач у встановлений пунктом 5.2. Договору строк, а саме до 31.12.2024 не транспортував (доставив) автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT на свою територію та, в свою чергу, не здійснив послуги з поточного ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT.
Крім того, позивач не повідомляв відповідача про неможливість виконання умов договору, а отже позивач не здійснив жодних дій для виконання ремонту автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT у строк встановлений пунктом 5.2. Договору та протягом строку дії договору.
Судом апеляційної інстанції враховано, що істотні умови договору про закупівлю не змінювались після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених пунктом 9.2. Договору, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням особливостей (постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178).
Доказів, які підтверджують, що сторонами укладено додаткову угоду про зміну ціни Договору від 25.12.2024 за № ПР/Д-24791/НЮ, а також предмету Договору та строків надання послуг за договором, матеріали справи не містять, а тому доводи позивача про те, що відповідач відмовився від зобов'язання щодо ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, то умови Договору відповідно змінилися (зобов'язання, від якого відповідач відмовився, припинилось), а його ціна зменшилася до суми послуги з ремонту ЗАЗ-1102, тобто до 220 625,99 грн не знайшли своє підтвердження.
Крім того, відповідач наголошує, що лист від 06.01.2025 № Д Придн-05/4 не є відмовою від договору, а вказує на те, що на момент направлення листа в силу положення ч. 1 ст. 631 ЦК України та п. 16.1. Договору збіг час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до Договору.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, які підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для повернення відповідачем забезпечення виконання зобов'язань є виконання позивачем зобов'язань за договором в повному обсязі у строки обумовлені договором, натомість підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення виконавцем дій, які складають зміст зобов'язання, про що встановлено судом у даній справі).
Оскільки позивачем не надані всі послуги передбачені умовами договору, доказів внесення змін до істотних умов договору сторонами не надано, відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, оскільки позивач помилково вважає, що ним виконані всі зобов'язання за договором в повному обсязі, в строки встановлені п. 5.2 Договору та в спосіб передбачений пунктом 5.3. Договору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що часткове виконання умов договору (з порушення строків виконання) не свідчить про те, що автоматично змінились істотні умови договору в частині ціни позову та предмету договору.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі №910/5384/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/5384/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова