вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 925/629/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від прокуратури - Константонова І.В.,
від позивача - Іщенко Р.П.,
від відповідача - Маловічко І.В.,
від третьої особи - Лопатнікова А.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 (суддя Довгань К.І., повне рішення складено - 30.04.2025) у справі №925/629/24 за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" про витребування майна.
ВСТАНОВИВ наступне.
Заступником керівника Черкаської обласної прокуратури подано до суду позов з вимогою витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Газтрон трейд" (код ЄДРПОУ 40776958) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325) нерухоме майно, а саме: заглиблене приміщення, М, що знаходиться за адресою вул. Зінчук, 25, с. Поташ, Уманського району Черкаської області.
Позов обґрунтований тим, що Черкаською обласною прокуратурою при вивченні питання збереження та належного використання об'єктів державної власності установлено наявність порушень інтересів держави у цій сфері, що полягає у безпідставному вибутті з володіння держави окремого нерухомого майна, а саме - протирадіаційного укриття - заглибленого приміщення, М площею 69,9 м2, що розташоване за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області.
Ухвалою суду від 24.12.2024 замінено у справі відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрон трейд" (код ЄДРПОУ 40776958) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ" (код ЄДРПОУ 42648763).
Цією ж ухвалою заяву прокурора про зміну предмету позову - задоволено; змінено предмет позову в прохальній частині позовної та іі пункт 3 в такій редакції: "Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ" (код ЄДРПОУ 42648763) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325) нерухоме майно, а саме: заглиблене приміщення, М-1, що знаходиться за адресою вул. Зінчука, 25, с. Поташ, Уманського району Черкаської області".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі №925/629/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наступним.
12.03.2025 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292.
В силу вимог статті 3 цього закону Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років.
Судом встановлено, що будь які докази недобросовісності відповідача - відсутні.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є добросовісним набувачем майна.
Отже, оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості - заглиблине приміщення було зареєстровано у 2007 році, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 16014756), то станом на 14 квітня 2025 року минуло майже 18 років з моменту державної реєстрації права власності, що є підставою для відмови в позовних вимогах позивача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції, наведеними в оскаржуваному рішенні та вказує про неправильність застосування до правовідносин у даній справі норм Закону України "Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292, оскільки з моменту першої реєстрації права приватної власності на спірне приміщення минуло менше ніж 10 років, а норми п. 1 ч. 3 ст. 388 ЦК України можуть бути застосовані лише щодо добросовісного набувача, яким, за доводами скаржника, відповідач ТОВ «ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ» не є.
Представники прокуратури та позивача у справі в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Відповідач та третя особа заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, з наступних підстав.
Виконавчим комітетом Потаської сільської ради прийнято рішення від 06.08.2007 № 71 "Про оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України на об'єкти нерухомого майна Маньківської нафтобази в селі Поташ вул. Зінчук, 25".
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Потаської сільської ради, державі в особі Верховної Ради України видано свідоцтво від 16.08.2007 серії САВ № 137264 про право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд Маньківської нафтобази по вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, до якого включено, зокрема, заглиблене приміщення (літ. М), 69,6 кв.м.
Відповідно наказу Фонду державного майна України від 25.05.2007 № 825 із змінами від 18.06.2007 № 965, до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації включено цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч", шляхом викупу.
На виконання вищевказаного наказу Фонду державного майна України, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 22.06.2007 № 68-МП, прийнято рішення про приватизацію об'єкта групи А державної власності - цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендувалося ТОВ "Дніпроінвест - Ч" шляхом викупу.
Між РВ ФДМУ та ТОВ "Дніпроінвест-Ч" 17.10.2007 був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - державного майна (далі - Договір), яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч".
Відповідно пп. 1.1. Договору нерухоме майно, яке входить до складу об'єкта приватизації є державною власністю на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, а саме (серед іншого): Маньківська нафтобаза, Маньківський р-н, с. Поташ, вул. Зінчук, 25 - свідоцтво серія САВ № 137264.
Згідно додатку 1 до Договору в перелік нерухомого майна, яке входить до складу об'єкта малої приватизації включено, зокрема, комплекс Маньківської нафтобази, який складався з: адмінбудівлі з прибудовами, А, 81,9 кв.м; прохідної, Б, 25,5 кв.м; обмивочного пункту В, 52 кв.м; погреба, Г, 12,8 кв.м; сараю, Д, 36,9 кв.м; навісу, Е, 215,3 кв.м; пожежного депо з прибудовою, Ж, 69,3 кв.м; підсобної будівлі з прибудовою, З, з, 66,0 кв.м; розливочної, І, 85,6 кв.м; насосної, К, 93,5 кв.м; пожежного водоймища IV-VII; естакади, V; насосної, VI; замощення, VIII; масляної групи, III; паливних ємностей, IX-XVII; авто наливу, XVIII; трубопроводу, XIX; огорожі, 1-5; криниці, ХХ; вбиральні, Н.
Відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт цивільної оборони за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. М), що входило до складу Маньківської нафтобази, не підлягало приватизації, та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно.
Загальними зборами учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 12.01.2010 (протокол № 2) до статутного капіталу учасником товариства ТОВ «Дніпроінвест-Ч» внесено цілісний майновий комплекс, який складається, серед іншого, з Маньківської нафтобази в селі Поташ, по вул. Зінчук, 25, який складався з: адмінбудівлі з прибудовами, А, 81,9 кв.м; прохідної, Б, 25,5 кв.м; обмивочного пункту В, 52 кв.м; погреба, Г, 12,8 кв.м; сараю, Д, 36,9 кв.м; навісу, Е, 215,3 кв.м; пожежного депо з прибудовою, Ж, 69,3 кв.м; підсобної будівлі з прибудовою, З, з, 66,0 кв.м; розливочної, І, 85,6 кв.м; насосної, К, 93,5 кв.м; пожежного водоймища IV-VII; естакади, V; насосної, VI; замощення, VIII; масляної групи, III; паливних ємностей, IX-XVII; авто наливу, XVIII; трубопроводу, XIX; огорожі, 1-5; криниці, ХХ; вбиральні, Н.
При цьому, із вказаного протоколу слідує, що протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. М) не було передано до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси».
В свою чергу, Виконавчим комітетом Потаської сільської ради видано ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.03.2010 серія САВ № 716880, на комплекс Маньківської нафтобази по вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, до якого включено, зокрема, заглиблене приміщення (літ. М), 69,6 кв.м.
На підставі зазначеного свідоцтва, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 30.03.2016 зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, за ТОВ «Інвест Черкаси» (номер запису про право власності 14696534, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 889710071231).
Загальними зборами учасників ТОВ «Інвест Черкаси» 27.04.2016 (протокол №24/04-1) комплекс Маньківської нафтобази, у тому числі заглиблене приміщення, літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39821436).
У подальшому, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. 25.05.2016 на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД» від 23.05.2016, зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області за ТОВ «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД» (номер запису про право власності 14696534).
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 04.06.2016 зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, за ПАТ «КБ «Приватбанк». Підставою виникнення права власності є договір іпотеки № 2507 від 31.03.2016 та договір про внесення змін № 1 від 28.05.2016 (номер запису про право власності 14856699).
На підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2022 № 323 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ТОВ «Газтрон трейд» на заглиблене приміщення літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області (номер запису про право власності 47263548).
Вже під час розгляду Господарським судом Черкаської області даної справи №925/629/24, первісним відповідачем у справі - ТОВ «Газтрон трейд» комплекс «Маньківська нафтобаза», в складі якої перебуває спірне майно (заглиблене приміщення під літерою М) 11.11.2024 за договором купівлі-продажу № 491 відчужено на користь ТОВ «ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 42648763).
При цьому, під час укладання зазначеного договору використано матеріали технічної інвентаризації комплексу будівель та споруд «Маньківська нафтобаза», а також технічний паспорт від 19.04.2018, згідно якого спірне заглиблене приміщення має літерацію М-1 та площу 53,0 кв.м.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 24.12.2024, за заявою прокурора, замінено відповідача у справі з ТОВ «Газтрон трейд» на ТОВ «ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ», а також змінено предмет позову.
Суд першої інстанції, з посиланням на положення статті 3 Закону України "Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292, вказав, що оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості - заглиблине приміщення було зареєстровано у 2007 році, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 16014756), то станом на 14 квітня 2025 року минуло майже 18 років з моменту державної реєстрації права власності, що є підставою для відмови в позовних вимогах позивача.
Одночасно, суд вказав, що відповідач є добросовісним набувачем майна.
Колегія суддів не погоджується із наведеним висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Щодо порушення інтересів держави.
Першим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для застосування положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти росії», заява № 42454/02, п. 35; рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти росії», заява №5447/03, п. 38).
Спірне майно, вимогу про витребування якого заявлено прокурором є об'єктом цивільного захисту - найпростішим укриттям.
Отже, з огляду на триваючий збройний конфлікт Російської Федерації проти України та обмеженість територіальної громади с. Поташ у достатньому та належному забезпеченні об'єктами цивільного захисту, наявність державних інтересів у спірних правовідносинах є достатньо очевидною.
Це звернення прокурора до суду спрямоване не тільки на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері збереження та ефективного використання державної власності, що й так беззаперечно становить суспільний інтерес, а й на повернення у державну власність важливого об'єкту - інженерної споруди, призначеної для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що можуть виникнути внаслідок надзвичайних ситуацій, під час воєнного стану чи через терористичні акти.
Таким чином, у цій справі поданий заступником прокурора позов має на меті саме захист «інтересів держави».
Щодо нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належить, зокрема здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Фонд державного майна України, відповідно до пп. 7, 26 п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», у сфері приватизації державного майна здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління та здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.
Відповідно до п. 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12.08.2019 № 810 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - РВ ФДМУ), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Основним завданням РВ ФДМУ, відповідно до п.п. 4.5 Положення є здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
РВ ФДМУ, відповідно до п. 5.1. Положення, у сфері приватизації державного майна, серед іншого, організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.
Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 передбачено, що Регіональні відділення Фонду державного майна України організовують контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, та звітують про стан управління майном відповідно до встановленого законодавством порядку.
Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є уповноваженим органом на виконання функцій держави у правовідносинах щодо приватизації державного майна та є органом, який повинен здійснювати захист інтересів держави, а відтак є належним позивачем.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно, з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927 /246/18 від 06.02.2019).
У п. 8.25 постанови від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на свої попередні висновки про те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично дає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п. 38-40).
Отже, бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави чи територіальної громади є невжиття ним заходів для такого захисту протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення зазначених прав або інтересів, а не про лист прокурора.
Питання про те, який строк вважати розумним, суд має вирішувати у кожному випадку з огляду на конкретну конфліктну ситуацію.
Аналогічна правова позиція висловлювалася неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
РВ ФДМУ, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Так, Черкаською обласною прокуратурою на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях скеровано лист від 05.02.2024 № 15/2-136 вих-24, в якому поінформовано позивача щодо виявлених порушень із викладених у позові підстав.
Зазначеним листом також витребувано відомості про вжиті та заплановані заходи спрямовані на повернення вказаного майна до державної власності, у тому числі в судовому порядку.
У відповіді від 29.03.2024 № 51-1202-960 РВ ФДМУ повідомило Черкаську обласну прокуратуру про невжиття ним заходів на оскарження реєстрації права власності на спірне майно за третіми особами.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, указане свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів.
Таким чином з боку органу, уповноваженого державою на захист її порушених інтересів - РВ ФДМУ допущено нездійснення відповідного захисту.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Однак якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив РВ ФДМУ про порушення інтересів держави та дав йому можливість відреагувати, але уповноважений орган не вжив належних заходів у розумний строк. Унаслідок нездійснення вказаним органом відповідних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку з викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі РВ ФДМУ шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується:
- наявним порушенням майнових інтересів держави та необхідністю їх захисту, оскільки наразі існують законні підстави та нагальна потреба в поверненні спірного майна у власність держави;
- нездійсненням захисту інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який був поінформованим про існування такого порушення.
Стосовно суті позовних вимог, Суд зазначає таке.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (статті 328 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
За змістом статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).
Як вже було вказано, Виконавчим комітетом Потаської сільської ради прийнято рішення від 06.08.2007 № 71 "Про оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України на об'єкти нерухомого майна Маньківської нафтобази в селі Поташ вул. Зінчук, 25".
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Потаської сільської ради, державі в особі Верховної Ради України видано свідоцтво від 16.08.2007 серії САВ № 137264 про право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд Маньківської нафтобази по вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, до якого включено, зокрема, заглиблене приміщення (літ. М), 69,6 кв.м.
Відповідно наказу Фонду державного майна України від 25.05.2007 № 825 із змінами від 18.06.2007 № 965, до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації включено цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч", шляхом викупу.
На виконання вищевказаного наказу Фонду державного майна України, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 22.06.2007 № 68-МП, прийнято рішення про приватизацію об'єкта групи А державної власності - цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендувалося ТОВ "Дніпроінвест - Ч" шляхом викупу.
Між РВ ФДМУ та ТОВ "Дніпроінвест-Ч" 17.10.2007 був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - державного майна (далі - Договір), яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми "Черкасинафтопродукт" та орендується ТОВ "Дніпроінвест-Ч".
Відповідно пп. 1.1. Договору нерухоме майно, яке входить до складу об'єкта приватизації є державною власністю на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, а саме (серед іншого): Маньківська нафтобаза, Маньківський р-н, с. Поташ, вул. Зінчук, 25 - свідоцтво серія САВ № 137264.
Згідно додатку 1 до Договору в перелік нерухомого майна, яке входить до складу об'єкта малої приватизації включено, зокрема, комплекс Маньківської нафтобази, який складався з: адмінбудівлі з прибудовами, А, 81,9 кв.м; прохідної, Б, 25,5 кв.м; обмивочного пункту В, 52 кв.м; погреба, Г, 12,8 кв.м; сараю, Д, 36,9 кв.м; навісу, Е, 215,3 кв.м; пожежного депо з прибудовою, Ж, 69,3 кв.м; підсобної будівлі з прибудовою, З, з, 66,0 кв.м; розливочної, І, 85,6 кв.м; насосної, К, 93,5 кв.м; пожежного водоймища IV-VII; естакади, V; насосної, VI; замощення, VIII; масляної групи, III; паливних ємностей, IX-XVII; авто наливу, XVIII; трубопроводу, XIX; огорожі, 1-5; криниці, ХХ; вбиральні, Н.
Відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт цивільної оборони за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. М), що входило до складу Маньківської нафтобази, не підлягало приватизації, та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно
Частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначалось, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, захисні споруди цивільної оборони.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Отже, протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. М), що входило до складу Маньківської нафтобази, не було включено до складу майна, що підлягало приватизації.
При цьому, за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - державного майна від 17.10.2007, укладеного між РВ ФДМУ та ТОВ "Дніпроінвест-Ч", заглиблене приміщення (літ. М) передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно.
Загальними зборами учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 12.01.2010 (протокол № 2) до статутного капіталу учасником товариства ТОВ «Дніпроінвест-Ч» внесено цілісний майновий комплекс, який складається, серед іншого, з Маньківської нафтобази в селі Поташ, по вул. Зінчук, 25, який складався з: адмінбудівлі з прибудовами, А, 81,9 кв.м; прохідної, Б, 25,5 кв.м; обмивочного пункту В, 52 кв.м; погреба, Г, 12,8 кв.м; сараю, Д, 36,9 кв.м; навісу, Е, 215,3 кв.м; пожежного депо з прибудовою, Ж, 69,3 кв.м; підсобної будівлі з прибудовою, З, з, 66,0 кв.м; розливочної, І, 85,6 кв.м; насосної, К, 93,5 кв.м; пожежного водоймища IV-VII; естакади, V; насосної, VI; замощення, VIII; масляної групи, III; паливних ємностей, IX-XVII; авто наливу, XVIII; трубопроводу, XIX; огорожі, 1-5; криниці, ХХ; вбиральні, Н.
При цьому, із вказаного протоколу слідує, що протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. М) не було передано до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси».
В свою чергу, Виконавчим комітетом Потаської сільської ради видано ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.03.2010 серія САВ № 716880, на комплекс Маньківської нафтобази по вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, до якого включено, зокрема, заглиблене приміщення (літ. М), 69,6 кв.м.
На підставі зазначеного свідоцтва, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 30.03.2016 зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, за ТОВ «Інвест Черкаси» (номер запису про право власності 14696534, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 889710071231).
Частинами другою та третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 та статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
На день укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області і ТОВ "Дніпроінвест-Ч" договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 предмет купівлі-продажу за цим договором цілісний майновий комплекс, в тому числі і нерухоме майно Маньківської нафтобази, перебували в державній власності і були зареєстровані за державою в особі Верховної Ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Ці обставини не є спірними і в силу статті 328 ЦК України означають про правомірність набуття державою права власності на вказане майно, оскільки інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття державою права власності не встановлена судом.
Відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт цивільної оборони за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. М), що входило до складу Маньківської нафтобази, не підлягало приватизації, та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно
В подальшому держава не відчужувала в будь-який спосіб спірний об'єкт нерухомого майна.
ТОВ "Дніпроінвест-Ч", якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області передало спірний об'єкт нерухомого майна у володіння задля утримання, також не передавало об'єкт іншим особам. Докази про те, що спірний об'єкт нерухомого майна вийшлов з володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч" з його волі відсутні.
Отже, з урахуванням встановлених судом у цій справі обставин, колегія суддів вказує те, що видача Виконавчим комітетом Потаської сільської ради ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2010 серія САВ № 716880, на комплекс Маньківської нафтобази по вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, до якого включено, зокрема, заглиблене приміщення (літ. М), 69,6 кв.м., а також подальші реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна у складі майна Маньківської нафтобази за ТОВ "Інвест Черкаси", ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД", АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Газтрон трейд" і відповідачем, попри наявність зареєстрованого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності держави в особі Верховної Ради на це майно, яке в силу вимог частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є дійсним і після 01.01.2013, означає про порушення вимог пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права власності держави на спірні об'єкти нерухомого майна і незаконне заволодіння цим майном без відповідної правової підстави - волі власника, що не припинило права власності держави на нього.
За таких обставин, держава як власник спірного об'єкту нерухомого майна в особі позивача вправі з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України витребувати належне їй майно від відповідача, який є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, без оспорювання рішення виконавчого комітету Потаської сільської ради від 25.02.2010 (на підставі якого видано ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2010 серія САВ № 716880), договорів та інших правочинів щодо спірного об'єкту нерухомого майна і документів, що посвідчують відповідне право.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340).
Суд першої інстанції зосередившись на дослідженні питання добросовісності Відповідача у ситуації, що склалася, не надав належної оцінки тому факту, чи існувала взагалі законна підстава виникнення речового права на спірне майно у первісного набувача (ТОВ «Інвест Черкаси») чи ні.
Колегія суддів вказує, що відповідна законна підстава виникнення речового права ТОВ «Інвест Черкаси» на заглиблене приміщення була відсутня, оскільки вказане майно не було включено до складу майна, що підлягало приватизації; було передано саме на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно; та відповідно не вносилося останнім до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси».
Отже, державна реєстрація права приватної власності на заглиблене приміщення, літ. М за адресою: вул. Зінчук, 25, с. Поташ Уманського району Черкаської області, за ТОВ «Інвест Черкаси» (перший набувач) була проведена незаконно.
Одночасно, місцевим господарським судом зроблено помилкові висновки щодо можливості застосування до даних правовідносин норм Закону України від 12.03.2025 № 4292 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту добросовісного набувача».
Так, 12.03.2025 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292.
В силу вимог статті 3 цього закону Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років.
Місцевий господарський суд вказав, що оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості - заглиблине приміщення було зареєстровано у 2007 році, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 16014756), то станом на 14 квітня 2025 року минуло майже 18 років з моменту державної реєстрації права власності, що є підставою для відмови в позовних вимогах позивача.
Проте, колегія суддів вказує, що в 2007 році відбулась реєстрація права власності на заглиблине приміщення саме за державою в особі в особі Верховної Ради України. В свою чергу, згідно вимог наведеної вище статті першим набувачем вважається особа, якій було передано майно з державної або комунальної власності у приватну власність.
Отже, проводити облік наведеного десятирічного строку з 2007 року є неправильним.
Вперше реєстрація права приватної власності на заґлиблине приміщення літ. М за ТОВ «Інвест - Черкаси» відбулася 30.03.2016 та була здійснена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. (номер запису про право власності 14696534) на підставі рішення Потаської сільської ради від 25.02.2010 № 7 «Про оформлення права власності ТОВ «Інвест - Черкаси» на об'єкти нерухомого майна Маньківської нафтобази в селі Поташ по вул. Зінчук, 25».
Таким чином, з моменту першої реєстрації права приватної власності на спірне приміщення минуло менше ніж 10 років, а тому відмова у позові за наведеною підставою є неправомірною.
Колегія суддів в контексті добросовісності набувачів спірного майна, зокрема, й останього, який є відповідачем у даній справі, вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже було вказано, спірне приміщення має та мало статус об'єкта цивільного захисту та не було передано ТОВ «Дніпроінвест-Ч» до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси», всупереч чого воно все одно було зареєстровано за останнім.
При цьому, немає жодних підстав вважати, що ТОВ «Інвест Черкаси» було не обізнане про не передання йому цього приміщення від ТОВ «Дніпроінвест-Ч», оскільки перелік майна, що вносився до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси» чітко наведений в протоколі загальних зборів учасників цього Товариства від 12.01.2010.
Так само немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочин, спрямований на придбання спірного об'єкта, як у первісного набувача, так і у Відповідача були перешкоди ознайомитися із вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об'єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності із формальним посиланням на відсутність відповідних записів, ігноруючи функціональне призначення приміщення.
У будь якому випадку пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено наступне: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У даному випадку спірне майно вибуло з володіння власника - держави поза її волею, а отже таке майно може бути витребувано у добросовісного набувача.
За таких обставин суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.
Стосовно посилань відповідача на пропуск прокурором строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно з чстиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отож для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор.
У даному випадку, перебіг позовної давності для позивача, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист цього порушеного права, починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про вибуття спірних обєктів нерухомого майна із володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвест-Ч".
Позивач довідався про вибуття спірного об'єкта нерухомого майна із володіння "Дніпроінвест-Ч", а відповідно й про порушення права власності держави на це майно, лише з листа ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 14.08.2018 №105.
До одержання листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвест-Ч" від 14.08.2018 №105 позивач мав законне право сподіватися, що спірний об'єкт нерухомого майна перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвест-Ч" на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007.
Таким чином, строк для подання позовної заяви до суду мав сплити 14.08.2021.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин.
Згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин відмінений лише з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року (постанова КМУ від 27.06.2023 № 651).
Однак, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по даний час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Вказаний Закон був чинним на момент звернення прокурора до суду з даним позовом (15.05.2024).
З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.
При цьому, з урахуванням задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі №925/629/24 задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 у справі №925/629/24 про відмову у задоволенні позову.
3. Прийняти нове рішення по справі №925/629/24, яким позов задовольнити повністю.
4. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ" (код 42648763) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325) нерухоме майно, а саме: заглиблене приміщення, М-1, що знаходиться за адресою вул. Зінчук, 25, с. Поташ, Уманського району Черкаської області.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ" на користь Черкаської обласної прокуратури 17 254 грн 48 коп. судового збору.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ТІ ОЙЛ ТЕРМІНАЛ" на користь Черкаської обласної прокуратури 25 881 грн 72 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування судді Кропивної Л.В. на лікарняному з 19.09.2025 по 25.09.2025) складена: 26.09.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко