вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа № 910/4643/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Журкевич М.В.
від відповідача: Прохоров Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 (повне рішення складене 21.04.2025) (суддя Морозов С.М.)
у справі № 910/4643/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 13 042 396,98 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення 14 071 213,97 грн, з яких 13 219 422,92 грн основної заборгованості, 425 604,26 грн 3 % річних та 426 186,79 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 17105/01 від 30.05.2019 (далі - Договір) в частині розрахунку за поставлену позивачем електричну енергію за "зеленим тарифом".
Хід справи
09.08.2024 Державним підприємством "Гарантований покупець" подано до Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі № 910/4643/24, в якому відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 30.07.2024 № 387 401 та закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 159 954,20 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест", у свою чергу, 14.08.2024 подано до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог у даній справі, відповідно до якої позивач просив суд прийняти до розгляду позовні вимоги в новій редакції та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 13 911 259,77 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 13 059 4468,72 грн, 3 % річних у розмірі 426 186,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 426 186,79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 закрито провадження у справі № 910/4643/24 в частині стягнення основного боргу в розмірі 159 954,20 грн.
12.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі № 910/4643/24, в якій відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 28.08.2024 № 394 452 та закрити провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 17 071,74 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 закрито провадження у справі № 910/4643/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 17 071,74 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 позовні задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергінвест" суму заборгованості в розмірі 13 042 396,98 грн, суму 3 % річних у розмірі 425 604,26 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 426 186,79 грн та суму судового збору в розмірі 211 068,21 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест" у спірні періоди, є таким, що настав, її розмір підтверджено належними доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 11, 509, 551, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 3, 5, 16, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що проведення гарантованим покупцем розрахунків з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії на період дії воєнного стану в Україні, які мають договірні відносини з гарантованим покупцем, у тому числі з позивачем, з урахуванням положень, визначених наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022, № 206 від 15.06.2022, є належним виконанням умов Договору. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції, перевіряючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, не врахував наведену в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 методику із заокругленням величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми та визначений позивачем період нарахування інфляційної складової боргу, внаслідок чого стягнув з відповідача на 3 165,26 грн інфляційних втрат більше, ніж мав би стягнути з урахуванням вказаної методики. Також, скаржник посилається на наявність підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.08.2025 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 09.09.2025 о 10:20.
Позиції учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергінвест" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 09.09.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 17105/01 від 30.05.2019, укладеного між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест" (ВАД) (Договір), ВАД зобов'язався продавати, а ДПЕ - купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
Додатковою угодою № 280/01 від 30.06.2019 до Договору, укладеною між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест", у преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінено на слова "державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця" та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.
Згідно з п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 280/01 від 30.06.2019, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Договору в редакції додаткової угоди № 280/01 від 30.06.2019 купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Пунктом 2.3 Договору в редакції додаткової угоди № 280/01 від 30.06.2019 встановлено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За положеннями п. 2.4, 2.5 Договору в редакції зазначеної додаткової угоди виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим тарифом" у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 280/01 від 30.06.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Звертаючись із позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест" послалось на те, що на виконання умов Договору ним у періоди жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року було вироблено та продано Державному підприємству "Гарантований покупець" електричну енергію на загальну суму 23 162 923,09 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування до акта купівлі-продажу електроенергії, складеними Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергоінвест", які були частково оплачені Державним підприємством "Гарантований покупець", у зв'язку із чим на момент звернення до суду з даним позовом прострочена заборгованість за поставлену електричну енергію склала 13 219 422,92 грн, на яку позивачем нараховано 426 186,79 грн інфляційних втрат та 425 604,26 грн 3 % річних.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено позивачу за відпущену за Договором електричну енергію 177 025,94 грн, на підтвердження чого відповідач надав суду копії платіжних інструкцій № 387 401 від 30.07.2024 на суму 159 954,20 грн та № 394 452 від 28.08.2025 на суму 17 071,74 грн, у зв'язку із чим ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 та від 28.01.2025 було закрито провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 159 954,20 грн та 17 071,74 грн відповідно.
Відтак, неоплаченою є поставлена у вказані періоди електроенергія на загальну суму 13 042 396,98 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що Державне підприємство "Гарантований покупець" зобов'язане купувати електричну енергію та придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та виконувати інші функції, проте у зв'язку із військовим станом механізми розподілу грошових коштів визначаються особливим порядком, затвердженим наказами Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022. Таким чином, відповідач не порушує умов Договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (який був чинний до 28.08.2025) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За положеннями ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
За положеннями ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем.
У ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Пунктом 8 частини дев'ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено зобов'язання гарантованого покупця сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач як виробник електроенергії за "зеленим" тарифом поставляв відповідачу як гарантованому покупцю у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року на підставі Договору електричну енергію.
При цьому слід зазначити, що акти купівлі-продажу електроенергії та акти коригування до них підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за Договором із продажу електричної енергії відповідачу.
За куплену у позивача за Договором у спірні періоди електричну енергію відповідач розрахувався частково, на момент подання позовної заяви розмір неоплаченої електричної енергії становив 13 219 422,92 грн, а на час ухвалення рішення суду в даній справі, з урахуванням часткових оплат відповідачем після відкриття провадження у даній справі - 13 042 396,98 грн.
Укладеним між сторонами Договором передбачено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку (в редакції, чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
У п. 10.4 Порядку (в редакції, чинній до 26.01.2024) встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Виходячи з вищенаведеного, гарантований покупець зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Наведене відповідає правовому висновку щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Тобто сторони визначили строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження розміру вартості послуги НКРЕКП), з посиланням на положення глави 10 Порядку.
Постановами НКРЕКП затверджено розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем, у такі періоди, зокрема: постановою № 1117 від 09.09.2022 (оприлюднена 12.09.2022) - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постановою № 1190 від 20.09.2022 (оприлюднена 21.09.2022) - у липні 2022 року; постановою № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року (оприлюднена 15.03.2023).
Враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначені вище постанови НКРЕКП, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок із позивачем із забезпеченням 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Таким чином, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання з оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за Договором, яка на момент подання позовної заяви склала 13 219 422,92 грн, а на час ухвалення рішення суду в даній справі - 13 042 396,98 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачем.
Щодо доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 (далі - Накази № 140 та № 206) при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірні періоди, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та в постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що в Наказах № 140 та № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";
- наказ не звільняє Державне підприємство "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок із продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку;
- накази не звільняють Державне підприємство "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
Поряд із цим, об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206, яким встановлювались для Державного підприємства "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати в розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, що повністю узгоджується з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду про задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 13 042 396,98 грн.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 425 604,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 426 186,79 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наданим позивачем розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, останній здійснено стосовно простроченої суми заборгованості в розмірі 13 219 422,92 грн за період прострочення з 21.03.2023 по 15.04.2024.
Так, позивач у наведеному в позовній заяві розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 13 219 422,92 грн (період нарахувань: квітень 2023 року - березень 2024 року) застосовував сукупний індекс інфляції - 1,03223944.
Проте, скаржник вказує на помилковість нарахувань інфляційних втрат без заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, посилаючись на практику Верховного Суду (постанови від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23 та від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21). Також відповідачем наведено контррозрахунок суми інфляційних втрат.
Дослідивши розрахунок позивача та врахувавши заперечення відповідача щодо наданого розрахунку, колегія суддів зазначає таке.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону).
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд із тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 1-1, 4 Порядку № 1078).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 роз'яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період із червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 %, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.
Як було зазначено, позивач у поданому розрахунку інфляційних втрат застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих, а до "мільйонних" (шести знаків після коми) - 1,03223944. При цьому правильний індекс інфляції у вказані періоди мав складати 103,2 %, а відтак інфляційні втрати становили б іншу суму.
З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум (подібні висновки наведено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17).
Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції при застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України погодився із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та вважав його арифметично правильним, проте не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 щодо заокруглення індексу інфляції, та не визначив правильної суми інфляційних втрат за відповідний період прострочення.
З огляду на викладене, висновки Господарського суду міста Києва щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" інфляційних втрат у загальному розмірі 426 186,79 грн є помилковими, оскільки визначення величини приросту індексу споживчих цін має здійснюватися із заокругленням до десяткового числа після коми.
Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що з урахуванням індексу інфляції 103,2 % стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 423 021,53 грн, а не 426 186,79 грн, як визначив позивач у розрахунку.
Отже, безпідставно нарахованими є інфляційні втрати в розмірі 3 165,26 грн (426 186,79 грн - 423 021,53 грн), відповідно, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 423 021,53 грн.
За наведених обставин, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно неправильного нарахування позивачем інфляційних втрат знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку із чим погоджується із судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 425 604,26 грн 3 % річних підлягає задоволенню.
Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що відповідачем заявлялось у суді першої інстанції клопотання про зменшення нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат до 1 грн, проте місцевий господарський суд застосував норму ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів із дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/4643/24 проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним господарським судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.02.2024 у справі № 910/3323/23, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.
Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновки про те, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Стосовно зменшення інфляційних втрат, то Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Суд звертає увагу відповідача на те, що законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України в наведеній частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом часткового задоволення вимоги про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" інфляційних втрат, що становить 423 021,53 грн.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в електронній формі через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір без застосування понижуючого коефіцієнта, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Так, згідно із зазначеною нормою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тому, при вирішенні питання розподілу судового збору за подання позовної заяви колегія суддів виходить із розміру судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ухвалами від 20.08.2024 та від 28.01.2025 Господарський суд міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмета спору) закрив провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 159 954,20 грн та 17 071,74 грн відповідно, зазначивши, що розподіл судового збору буде здійснений за наслідками вирішення спору по суті.
У зв'язку з викладеним, суд роз'яснює позивачу, що за приписами п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням викладеного, зважаючи на зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат, через що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, вказане рішення належить змінити і в частині розподілу судового збору, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 166 692,27 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У свою чергу, судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
З огляду на розмір задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 70,96 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 в частині стягнення інфляційних втрат та розподілу судового збору змінити.
3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 в редакції цієї постанови.
4. Викласти пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 в такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергінвест" (ідентифікаційний код 41751122, місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 135) суму заборгованості в розмірі 13 042 396,98 грн (тринадцять мільйонів сорок дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 98 копійок), суму 3 % річних в розмірі 425 604,26 грн (чотириста двадцять п'ять тисяч шістсот чотири гривні 26 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 423 021,53 грн (чотириста двадцять три тисячі двадцять одна гривня 53 копійки) та суму судового збору в розмірі 166 692,27 грн (сто шістдесят шість тисяч шістсот дев'яносто дві гривні 27 копійок).
В іншій частині позову відмовити.".
5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 залишити без змін.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергінвест" (ідентифікаційний код 41751122, місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 135) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 70,96 грн (сімдесят гривень 96 копійок).
7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
9. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. - з 15.09.2025 по 22.09.2025 (включно), судді Владимиренко С.В. - з 12.09.2025 по 22.09.2025 (включно), а також тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 26.09.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко