вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 927/621/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: Шевченко А.О.;
від відповідачів: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025
про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення
у справі № 927/621/23 (суддя Моцьор В.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини»
2. ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України
про стягнення 2 018 352,53 грн
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство фінансів України про стягнення 2 018 352,53 грн:
- позов задоволено повністю;
- стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» та ОСОБА_1 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5035,97 грн пені;
- стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 7568,82 грн витрат зі сплати судового збору;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 7568,82 грн витрат зі сплати судового збору;
- відстрочено виконання рішення суду у справі № 927/621/23 на 10 місяців з дня його ухвалення до 03.08.2024.
27.02.2025 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23 згідно з наступним графіком:
- до 31.03.2025 - 100 000,00 грн; - до 30.04.2025 - 100 000,00 грн;
- до 31.05.2025 - 100 000,00 грн; - до 30.06.2025 - 100 000,00 грн;
- до 31.07.2025 - 100 000,00 грн; - до 31.08.2025 - 100 000,00 грн;
- до 30.09.2025 - 261 670,34 грн; - до 31.10.2025 - 261 670,34 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» про розстрочення виконання рішення у справі № 927/621/23 відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити; ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 скасувати; ухвалити нове рішення, яким заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23 задовольнити; розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, пославшись на ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд порушив вимоги ч. 3 цієї статті, згідно із якою суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), оскільки в оскаржуваній ухвалі не навів та не надав належної правової оцінки жодному з доказів, доданих СТОВ «Колос Деревини» до заяви про розстрочення виконання удового рішення.
Також на думку скаржника, судом не надано оцінки тому факту, що СТОВ «Колос Деревини» не ухиляється від виконання наказу і станом на 24.02.2025 було погашено, зокрема, ще 376 323,40 грн і сума залишку боргу складала вже 1 385 011,02 грн.
Скаржник зазначає, що судом взагалі не надано жодної правової оцінки і не наведено підстав відхилення доказів СТОВ «Колос Деревини» про те, що землі сільськогосподарського призначення, які обробляє останній, знаходяться безпосередньо вздовж лінії державного кордону з рф та Білоруссю і з початку повномасштабного вторгнення СТОВ «Колос Деревини» по незалежним від нього об'єктивним, непереборним причинам не має можливості повноцінного ведення сільськогосподарської діяльності на орендованих земельних ділянках.
Скаржник вказує на те, що одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі призведе до повної зупинки фінансово-господарської діяльності СТОВ «Колос Деревини» та подальшого його банкрутства у зв'язку із неплатоспроможністю.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Міністерство фінансів України у відзиві на апеляційну скаргу вказало на те, що оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/621/23 було ухвалено 3 жовтня 2023 року, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» звернулося із заявою про розстрочення виконання цього рішення 27 лютого 2025 року, вважаємо, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, відмовивши заявнику в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що вимоги заяви суперечать положенням Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на те, що оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/621/23 прийнято 03.10.2023 заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягала. Отже, суд першої інстанції прийняв законне рішення про відмову у задоволенні заяви. Крім цього, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23 вже задовольнялась заява відповідачів про відстрочення виконання рішення на 10 місяців, проте рішення станом на цей час так і не виконано.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 26.08.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання 26.08.2025 не з'явились, про дату місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/621/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн;
18.04.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 0.0.4272825750.1 від 25.03.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23. Призначено справу № 927/621/23 до розгляду у судовому засіданні 27.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 27.05.2025 о 10 год. 10 хв. не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 на 01.07.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., який є суддею-доповідачем, та перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи призначений на 01.07.2025 не відбувся.
З огляду на вихід суддів Гаврилюка О.М. з лікарняного та Ткаченка Б.О. з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 на 26.08.2025.
22.08.2025 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв'язку із відрядженням представника - директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Деревини".
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки директор скаржника не був позбавлений направити у судове засідання іншого представника або прийняти участь у засіданні суду в режимі відеоконференції.
При цьому, повторне відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком господарського суду, крім того, згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що якщо позивач вважав, що його позиція може бути додатково обґрунтована, він не був позбавлений права направити свої аргументи разом із клопотанням у письмових заявах.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/621/23 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство фінансів України, про стягнення 2 018 352,53 грн:
- позов задоволено повністю;
- стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» та ОСОБА_1 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5 035,97 грн пені;
- стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 7 568,82 грн витрат зі сплати судового збору;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 7568,82 грн витрат зі сплати судового збору;
- відстрочено виконання рішення суду у справі №927/621/23 на 10 місяців з дня його ухвалення - до 03.08.2024.
03.11.2023 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 судом видано відповідні накази.
23.12.2024 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу Господарського суду Чернігівської області № 927/621/23 виданого 03.11.2023 про стягнення з СТОВ «Колос Деревини» на користь АТ КБ "Приватбанк" 377 848,68 грн заборгованості за кредитом, 124 072,96 грн заборгованості за процентами, 1 511 394,74 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та 5035,97 грн пені.
Банком у заяві зазначено, що станом на день подання заяви залишок заборгованості за виконавчим документом складав 1 752 243,42 грн (заборгованість за основним договором).
22.01.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем на підставі заяви стягувача АТ КБ «Приватбанк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 по виконанню наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/621/23 виданого 03.11.2023, де боржником є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини».
23.01.2025 приватним виконавцем Палігіним О.П. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку, відкритому в АТ «КРЕДОБАНК», та належать боржнику - СТОВ «Колос Деревини», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 936 672,76 грн.
27.02.2025 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23 згідно з наступним графіком:
- до 31.03.2025 - 100 000,00 грн; - до 30.04.2025 - 100 000,00 грн;
- до 31.05.2025 - 100 000,00 грн; - до 30.06.2025 - 100 000,00 грн;
- до 31.07.2025 - 100 000,00 грн; - до 31.08.2025 - 100 000,00 грн;
- до 30.09.2025 - 261 670,34 грн; - до 31.10.2025 - 261 670,34 грн.
Заява мотивована тим, що з початку повномасштабного вторгнення преший відповідач по незалежним від нього причинам не має можливості повноцінного ведення сільськогосподарської діяльності на орендованих земельних ділянках, так як вони знаходяться у безпосередній близькості до кордону з країнами-агресорами та існує велика ймовірність засмічення їх вибухонебезпечними предметами. Арешт рахунків СТОВ «Колос Деревини» фактично зупиняє можливість проведення господарської діяльності Відповідача, в тому числі робить неможливим: закупівлю паливно-мастильних матеріалів для проведення посівної, закупівлю посівного матеріалу, сплату податків і зборів, виплату заробітної плати, оплату оренди землі, тощо. Наслідком непроведення посівних робіт навесні 2025 року стане відсутність врожаю 2025 року. Це зробить неможливим виконання рішення суду в повному обсязі та стане причиною подальшого розпродажу майна сільськогосподарського підприємства, оскільки основним джерелом надходження коштів для СТОВ «Колос Деревини» є реалізація власної вирощуваної сільськогосподарської продукції. Одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі призведе до повної зупинки фінансово-господарської діяльності СТОВ «Колос Деревини» та подальшого його банкрутства у зв'язку з неплатоспроможністю. Єдиною розумною можливістю виходу з ситуації, що склалася, з метою досягнення балансу інтересів сторін, є надання судом розстрочки виконання рішення з затвердженням графику виконання, що призведе до розблокування рахунків Боржника та здійснення фінансово-господарської діяльності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» про розстрочення виконання рішення у справі № 927/621/23 відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення у справі № 927/621/23, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Аналізуючи норми ст. 331 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати:
1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан;
2) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
3) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
5) наявність інфляційних процесів у економіці держави;
6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка в виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує сутність права, яке захищається п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
Відстрочення виконання судового рішення має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання судового рішення на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти баланс інтересів обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
В зв'язку з тим, що відстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди, в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочки, а також визначення терміну відстрочення виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання відстрочки виконання судового рішення.
За правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а в системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдане за конкретних обставин справи.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю в зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення тощо.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення в виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в статті 6 Конвенції.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти в виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення в справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року в справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених у законі умов, з урахуванням усіх обставин справи.
Законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.
На державу покладене позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої в статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд відзначає, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб'єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Як встановлено в ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Така правова позиція Верховного Суду викладена зокрема, в постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24.
Відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення (див. постанову Верховного Суду від 27.05.2022 у справі № 920/720/18).
Так, рішення в даній справі прийнято 03.10.2023, а заявник звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення суду 27.02.2025.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки датою ухвалення рішення є саме 03.10.2023, то період відстрочення його виконання не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 03.10.2024, тобто Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос Деревини" звернулося до суду із заявою поза межами законодавчо встановленого річного терміну розстрочення виконання рішення, у зв'язку із чим, правові підстави для задоволення заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Деревини" про розстрочення виконання рішення у справі № 927/621/23, відсутні.
Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23, за заявою боржника-1, останньому, при наявності дійсного бажання виконувати зобов'язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод, було надано відстрочення виконання рішення суду на 10 місяців з дня його ухвалення - до 03.08.2024, проте рішення суду на даний час повністю не виконано, відповідач не продемонстрував добросовісного ставлення до виконання свого обов'язку та протягом вказаного періоду заборгованість не сплатив.
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі № 927/621/23, а відтак, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у даній справі постановлено з дотриманням норм процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Деревини" про розстрочення виконання рішення у справі № 927/621/23 задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23, відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 927/621/23, відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2025 у справі № 927/621/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 927/621/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 25.09.2025, зокрема, у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич