вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 910/15139/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025
у справі № 910/15139/24 (суддя М.Є.Літвінова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просило зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 50 801,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Українська залізниця» безпідставно нарахувала та стягнула з ТОВ "Грейнсвард" 50 801,04 грн (з ПДВ) збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/15139/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задоволено повністю: зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 50 801,04 грн та стягнуто судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт відмічає, що позивачем підписана накопичувальна картка №06010013 від 06.01.2022 без зауважень, крім того, позивач не звертався до АТ «Українська залізниця» з претензією, в порядку встановленому п. 7.1. Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, та у строки встановлені Статутом залізниць України.
Крім того відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що умовами Додатку 1-4 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема п. 9 Додатку 1-4 не передбачено звільнення Позивача від сплати послуги за зберігання вантажу, яка нараховується на весь час затримки вагонів, що виникла не з вини залізниці. Позивача у відповідності до п. 9 Додатку 1-4 звільнено тільки від плати за маневрову роботу, всі платежі пов'язані з затримкою вагонів,сплачуються згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Як зазначалось, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" по справі № 910/15139/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/15139/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
11.06.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, що 06.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення Договору.
Згідно з п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.3 Договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пункт 1.4 Договору визначає, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
За змістом пункту 1.5 Договір є публічним, за яким Залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).
Згідно з п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати Товариство відповідні розрахункові документи в електронній формі.
У пункті 4.1 Договору вказано, що розрахунки за цим Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Залізниці.
Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені Договором (пункт 9.6 Договору).
У пункті 13 Договору вказано, що невід'ємною частиною останнього є додатки, зокрема, додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами"; додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для відповідача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
28.12.2021 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.01.2022 року.
Згідно з Додатком 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема, наступне: На окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2). На станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5). Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6). Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7). Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8). За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: - плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1); - за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2); за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3). Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10). Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п 11).
Із матеріалів справи слідує, що позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 010602 зі станції Городенка-Завод Львівської залізниці на станцію Ксенієве (експ.) Одеської залізниці зерна кукурудзи, що підтверджується перевізним документом № 35895366 та відомістю вагонів до нього.
За час накопичення маршрутного поїзда № 010602 станцією Городенка-Завод Львівської залізниці була складена Накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №06010013 від 06.01.2022, згідно з якою ТОВ «Грейнсвард» було нараховано: - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 42 334,20 грн без ПДВ.
Відповідно до даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік №20220106 від 06.01.2022) з рахунку ТОВ «Грейнсвард» була списана оплата за Накопичувальною карткою №06010013 від 06.01.2022 в якості збору за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 42 334,20 грн без ПДВ (50 801,04 грн з ПДВ).
Звертаючись з позовом, позивач вказує про безпідставність списання з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» на підставі накопичувальної картки № 06010013 від 06.01.2022 коштів у сумі 50 801,04 грн за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів відбулась не з вини позивача, а внаслідок їх накопичення для формування маршрутного поїзда, що, на переконання позивача, не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань зі сторони замовника послуги. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 50 801,04 грн.
Зазначені обставини у їх сукупності стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги, зазначив, що п. 8 Правил, зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Положеннями п. 9 Правил, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
У постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та 09.04.2024 у справі №915/5/23 Верховний Суд дійшов висновків, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача. Пункти 8 та 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулася з обставин, що залежали від позивача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову.
Отже, за висновками місцевого господарського суду, грошові кошти в сумі 50 801,04 грн списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, безпідставно та поза межами договору №№ 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020.
Суд першої інстанції також відхилив доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності, пославшись на те, що спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, а позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
З наведеними висновками Господарського суду міста Києва у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 11 та 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, збір за зберігання вантажу нараховано відповідачем на підставі п. 8 Правил, яким, зокрема, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п. 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як було зазначено вище, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку 1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда, а відтак процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови п. 8 додатку 1-4 до договору, в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1 додатку 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2 додатку 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (п. п. 6 та 7 додатку 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд дійшов висновків, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард». За таких обставин, п. п. 8 та 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулася з обставин, що залежали від Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях залізниці з метою формування маршрутного потягу.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
Отже, суд зауважує на тому, що відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, грошові кошти в сумі 50 801,04 грн були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору на підставі п. 9 Правил, які при такому списанні не можуть бути застосовані.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів у спірній сумі як збору за зберігання вантажу, відбулося у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Колегія суддів також зазначає, що з огляду на викладені вище висновки, а саме те, що спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені ст. ст. 134 та 136 Статуту, ч. ч. 1-4 ст. 315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.
Натомість, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Окрім того, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 50 801,04 грн.
Як наслідок, протилежні доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються встановленими обставинами справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/15139/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» подало клопотання про розподіл судових витрат, в якому просило суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано:
- акт виконаних робіт (надання послуг) №17-01/558 від 11.06.2025;
- рахунок на оплату №17-01/558 від 11.06.2025 на суму 3 000 грн;
- платіжна інструкція №9481 від 11.06.2025 на суму 3 000,00 грн;
Також в матеріалах справи міститься :
- договір про надання правничої допомоги №17-01 від 04.01.2021;
- додаткова угода №1 від 07.07.2021 до договору про надання правничої допомоги №17-01 від 04.01.2021;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА№1067099 від 17.10.2023;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК №001243 від 16.12.2019 Накоп'юка Я.В.
До суду 18.06.2025 відповідачем подано клопотання про зменшення суми судових витрат позивача на професійну правову допомогу, згідно якого відповідач вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності відповідно до ціни позову.
Також у відповідача наявні сумніви щодо витраченого представником позивача часу на складання відзиву на апеляційну скаргу в даній справі, з огляду на подання цим же представником аналогічних позовних заяв та відзивів на апеляційні скарги в інтересах Товариства до Залізниці в справах №910/15797/24, № 910/15081/24, № 910/14702/24 та ін.
Так, на підставі долучених до матеріалів справи документів, Північним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
З метою отримання правової допомоги в суді апеляційної інстанції при оскаржені 04.01.2021 між Товариством та АО «Право, бізнес і фінанси» укладено Договір про надання правової допомоги № 17-01.
07.07.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, котрою внесено зміни до вищевказаного Договору шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до п. 4.3 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 в редакції від 07.07.2021 вартість однієї години роботи Адвоката становить 1 000 грн.
Згідно з п. 4.4 Договору вартість представництва інтересів Клієнта у суді, який територіально розташований у межах міста Києва, становить 2 000 грн за одне судове засідання.
Так, згідно Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/558 від 11.06.2025 вартість послуг склала 3 000 грн, зокрема складання відзиву на апеляційну скаргу.
Платіжною інструкцією від 11.06.2025 № 9481 підтверджується факт оплати наданих послуг.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих адвокатом позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Накоп'юком Я.В.зазначених в акті послуг.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Апеляційний суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача, вважає за можливе зменшити розмір таких витрат.
Так, проаналізувавши зміст відзиву на апеляційну скаргу подібними за змістом до позовної заяви. Тобто, правова позиція позивача не змінилася.
Ураховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/15139/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі №910/15139/24 залишити без змін.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволені решти вимог заяви відмовити.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов