вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" вересня 2025 р. Справа№ 910/4686/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2025
у справі № 910/4686/25 (суддя Алєєва І. В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 89 824, 46 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В квітні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 89 824, 46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/567/25 позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу у розмірі 56 771 грн 82 коп., 3 % річних у розмірі 7 025 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 027 грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість відповідача за комунальні послуги є належним чином доведеною. При цьому судом встановлено, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/4686/25, Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 11, 207, 208, 257, 261, 267, 613, 631, 633, 634, 641, 642 ЦК України, ст.ст. 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", ст.ст. 76, 77, 236, 238 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні відмовити.
При цьому скаржник зазначає, що подані позивачем договори не діяли у період нарахування позивачем заборгованості. Позивачем не доведено належними доказами, що ним було дотримано щомісячного формування та надсилання рахунків на оплату. На думку скаржника, саме з вини позивача виникла заборгованість, оскільки після виконання послуг сплинув значний час на виставлення рахунку, ніж передбачено законом. Також, скаржник вказує про пропуск позивачем строку позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства"Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/4686/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з 01.06.2016 є власником квартири, площею 132, 7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-Л, кв. 19.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київради Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання центрального опалення та гарячої води споживачам.
Тобто, з 01.05.2018 надання житлово-комунальних послуг здійснюється Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води, зокрема, у квартиру, власником якої є відповідач. Однак, відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання з оплати за спожиті вказані житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34 884, 25 грн. (за опалення) та заборгованість у розмірі 21 711, 94 грн (за гаряче водопостачання). Крім того, як вказує позивач, заборгованість відповідача з оплати внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку становить 175,63 грн. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 7 025, 31 грн та інфляційні втрати у розмірі 26 027, 33 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Крім того, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
В п 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов'язаний - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Якщо за особою на праві господарського відання закріплене нежитлове приміщення, ця особа має права та обов'язки власника такого майна, але з обмеженою можливістю розпоряджання. Відповідно, у розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги" , зазначена особа є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги".
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.
Матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з 01.06.2016 є власником квартири, площею 132, 7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-Л, кв. 19.
Будинок, де знаходиться квартира відповідача, під'єднаний до мереж тепло- та гарячого водопостачання, а квартира під'єднана до внутрішньо- будинкової системи тепло- та гарячого водопостачання.
Таким чином, судом обґрунтовано встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року позивачем нараховано відповідачу плату за спожиту теплову енергію для потреб опалення на загальну суму 34 884, 25 грн.
Крім того, як вбачається з розрахунку позовних вимог, за період з липня 2018 року по жовтень 2021 року позивачем нараховано відповідачу плату за спожиту гарячу воду на загальну суму 21 711, 94 грн.
Також, за період з березня 2020 року по вересень 2021 року позивачем нараховано відповідачу суму внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку з постачання теплової енергії на суму 175,63 грн.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату та актів надання послуг за спірний період, копії корінців нарядів про включення та відключення опалення, копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, копії відомостей споживача, копії відомостей обліку теплової енергії за спірний період.
Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Споживач теплової енергії зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди); у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання; (пункт 40 Правил користування тепловою енергією).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що договору на тепло споживання між сторонами спору укладено не було.
Апеляційний господарський суд вважає, що подані позивачем докази містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, корінці нарядів на підключення/відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-Л, а відтак, судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії (для потреб опалення та гарячого водопостачання) на загальну суму 56 596, 19 грн., а також отримання послуг з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку з постачання теплової енергії на суму 175,63 грн.
Таким чином, вмотивованим є висновок суду, що наявність та розмір заборгованості Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підтверджено належним чином та не спростовано відповідачем, а тому правомірним є висновок суду про задоволення позову.
В частині посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, судом правомірно враховано, що у п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2024 у справі №910/4686/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова