вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 910/4844/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 (повний текст складено 01.05.2025)
у справі № 910/4844/24 (суддя - Бондаренко-Легких Г. П.)
за позовом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Міністерством розвитку громад та територій України (надалі - позивач, Мінрозвитку, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Антимонопольного комітету України (надалі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання протиправним рішення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 20.02.2024 № 130-20.6/07-1849е «Про залишення заяви без розгляду», зобов'язання Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про перегляд рішення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" від 06.02.2020 № 113-р у справі № 130-26.13/126-17, надіслану листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.01.2024 № 1672/15/14-24 з урахуванням викладеного у листі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 14.02.2024 № 2752/15/10-24, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4844/24 у задоволенні позову Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України відмовлено. Судові витрати позивача покладено на останнього.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 21.05.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4844/24, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 скасувати та постановити нове рішення, яким визнати протиправним рішення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 20.02.2024 № 130-20.6/07-1849е "Про залишення заяви без розгляду" та зобов'язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути заяву Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про перегляд рішення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" від 06.02.2020 № 113-р у справі № 130-26.13/126-17, надіслану листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.01.2024 № 1672/15/14-24 з урахуванням викладеного у листі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 14.02.2024 № 2752/15/10-24.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки у справі № 910/2248/23 не є релевантною до спірних правовідносин судовою практикою Верховного Суду, адже у цій справі здійснювався розгляд позовних вимог щодо визнання викладеної в листі Голови Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.11.2022 № 70-02/1-5615 відмову в розгляді справи за заявою НЕК «Укренерго» від 11.02.2022 р. № 01-7326 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною та зобов'язання Антимонопольного комітету України за наслідками розгляду заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції НЕК «Укренерго» прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.
Апелянт вказує, що для правильного вирішення спору у цій справі судом мало би бути встановлено чи є зазначені Мінрозвитку підстави, передбачені законами України, які визначають певні обставини для перегляду Рішення № 113-р належними та чи правомірне залишення АМК без розгляду на стадії перевірки Заяви про перегляд, яка подана у повній відповідності до вимог норм статті 58 Закону № 2210 та пункту 47 Правил розгляду заяв і справ.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що залишаючи без розгляду Заяву про перегляд, АМК жодним чином не обґрунтувало, чому норми зазначеного Міністерством національного законодавства та міжнародних актів, не можуть вважатись тими прямими нормами, що б слугували підставою для перегляду Рішення № 113, що слугувало однією із підстав звернення Міністерства до суду.
Скаржник зазначає, що як при поданні Заяви про перегляд, так і при усуненні недоліків Заяви, вказаних АМК при залишенні її без руху, діяло у повній відповідності до встановленого порядку розгляду заяв і справ. Мінінфраструктури як у Заяві про перегляд, так при усуненні недоліків надано інформацію щодо підстав, що містять обставини для перегляду Рішення № 113 в частині строків виконання.
Скаржник вказує, що перевірка заяви про перегляд рішення органів Комітету має не формальний характер, а здійснюється з метою первісної оцінки доказів наданих юридичними та/або фізичними особами на предмет їх спроможності попередньо підтвердити обґрунтовану наявність підстав визначених статтею 58 Закону № 2210.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4844/24. Витребувано матеріали справи № 910/4844/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4844/24 у судовому засіданні 18.06.2025.
06.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») та 10.06.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Антимонопольного комітету України надійшли відзиви на апеляційну скаргу (ідентичні за змістом), які вмотивовані тим, що заявлені позивачем предмет та підстави позову фактично відтворюють підстави позову у справі № 910/13817/20, а відтак такий позов направлений на повторне з'ясування обставин, правову оцінку яким вже було надано у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 910/13817/20.
Відповідач вказує, що Верховний Суд у постанові від 03.11.2022 року у справі № 910/10256/21 виснував, що відповідно юридичним наслідком виконання Комітетом вимоги повторно розглянути заяву про перегляд рішення у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України стане початок провадження з перегляду рішення. Обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що обраний спосіб захисту не є ефективним, оскільки така вимога спрямована на те, щоб примусити суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що не допускається з урахуванням дискреційних повноважень органу Антимонопольного комітету України.
Відповідач в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що норми законів, на які посилається Позивач, а саме стаття 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункт 3 частини першої статті 8 Закон України «Про введення воєнного стану в Україні», абзац сьомий частини другої статті 15 Закону не містить прямої норми закону, яка визначає певні обставини, як підставу саме для перегляду рішення органів Комітету.
Комітет звертає увагу суду, що наказ органів державної виконавчої служби про примусове виконання Рішення Комітету було видано 28.07.2021, тобто Позивач ще за 6 місяців до введення воєнного стану на території України зобов'язаний був виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення Комітету, а відтак доводи Позивача в частині неможливості такого виконання є нікчемними та безпідставними
Позивачем, ані в Заяві, ані в позові не зазначено яким чином останній зможе вжити відповідних заходів направлених на виконання пункту 2 Рішення саме протягом 6 місяців після закінчення воєнного стану на території України, оскільки наслідки пов'язані з військовою агресією російської федерації не перестануть існувати, а суб'єкт, якого зобов'язали припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має самостійно визначитися із шляхом (способами) такого припинення відповідно до закону.
18.06.2025 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. з 09.06.2025 по 22.06.2025 у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/4844/24 за апеляційною скаргою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 на 23.07.2025.
Судове засідання призначене до розгляду 23.07.2025 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 19.07.2025 по 23.07.2025 у відрядженні, з 24.07.2025 по 22.08.2025 у відпустці. Суддя Тищенко О.В. з 24.07.2025 по 22.08.2025 перебувала у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/4844/24 за апеляційною скаргою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 на 03.09.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входив до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 прийнято справу № 910/4844/24 до провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
У судове засідання, що відбулось 03.06.2025 з'явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет, відповідач) від 06.02.2020 № 113-р у справі № 130-26.13/126-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення №113-р):
визнано дії Міністерства інфраструктури України, які полягали у встановлені розмірів ставок портових зборів та знижок до них, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори", за відсутності затвердженої Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів (надалі - Методика), порушенням, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які можуть призвести до спотворення конкуренції;
зобов'язано Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом 4 місяців розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах.
У січні 2024 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - Мінінфраструктури, заявник позивач) звернулось до Комітету із заявою від 31.01.2024 №1672/15/14 (вх. Комітету від 01.02.2024 № 6-01/2-пр) про перегляд Рішення №113-р (далі - Заява про перегляд від 31.01.2024).
У Заяві про перегляд від 31.01.2024, заявник просив Комітет змінити Рішення №113-р, виклавши пункт 2 резолютивної частини Рішення у наступній редакції: "Зобов'язати Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах".
Листом Комітету від 07.02.2024 № 130- 20.6/07-1381 Заяву про перегляд від 31.01.2024 було залишено без руху.
Листом від 14.02.2024 № 2752/15/10-24 (вх. Комітету від 14.02.2024 № 6-07/2038) Мінінфраструктури надало відповідь на лист Комітету від 07.02.2024 № 130-20.6/07-1381.
Листом від 20.02.2024 №130-20.6/07-1849е Комітет, керуючись приписами абзацу 4 пункту 3 розділу Х Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджений розпорядженням Комітету від 19.04.1994 №5 з подальшими змінами (надалі - Порядок розгляду заяв і справ), залишив Заяву про перегляд від 31.01.2024 без розгляду, оскільки, заявником не надано доказів на підтвердження підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для перегляду Рішення №113-р.
Позивач не погоджується з рішенням Комітету у формі листа від 20.02.2024 №130-20.6/07-1849е та вважає його необґрунтованим, таким, що прийнято з неповним з'ясуванням обставин та без детального встановлення необхідних фактів, а саме внаслідок свавільного використанням дискреційних повноважень, а також за порушення застосування норм матеріального права.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю підстав для визнання недійсним рішення Комітету, оформленого листом від 20.02.2024 №130-20.6/07-1849е про залишення без розгляду заяви про перегляд від 31.01.2024 та наявності обов'язку Комітету щодо повторного розгляду зазначеної заяви з урахуванням листа від 14.02.2024 та висновків суду у даній справі.
Розглянувши апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Порядок перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначений у розділі Х Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Комітету від 29.06.1998 № 169-р (зі змінами) (далі - Порядок розгляду заяв і справ).
Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та доказів на їх підтвердження (абзац другий пункту 2 розділу Х Порядку розгляду заяв і справ).
У разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 2 розділу Х цього розділу, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків (абзац третій пункту 3 розділу Х Порядку розгляду заяв і справ).
Якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника (абзац четвертий пункту 3 розділу Х Порядку розгляду заяв і справ).
Отже, обов'язковим елементом заяви про перегляд рішення, прийнятого у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є зазначення заявником у заяві підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доказів на їх підтвердження.
Частина 1 статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" містить чіткий перелік підстав для перегляду рішення.
Зокрема, згідно частини 1 статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі:
якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону;
якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують;
невиконання суб'єктом господарювання умов угоди про врегулювання справи щодо припинення порушення та усунення причин його виникнення, усунення наслідків порушення;
якщо угода про врегулювання справи порушує публічний порядок;
наявності інших підстав, передбачених законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про перегляд від 31.01.2024, Мінінфраструктури просить переглянути пункт 2 резолютивної частини Рішення №113-р саме у зв'язку з наявністю інших підстав, передбачених законами України.
Мінінфраструктури повинно було навести в Заяві про перегляд від 31.01.2024 інші підстави передбачені законами України, що передбачає необхідність вказівки на пряму норму закону, яка визначає певні обставини, як підставу саме для перегляду Рішення №113-р та викладення пункт 2 резолютивної частини такого рішення у новій редакції: "Зобов'язати Мінінфраструктури припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах".
Листом Комітету від 07.02.2024 № 130- 20.6/07-1381 Заяву про перегляд від 31.01.2024 було залишено без руху та запропоновано Мінінфраструктури в 7-денний строк з дня отримання цього листа, зазначити пряму норму закону України, що визначає певні обставини, як підставу саме для перегляду Рішення.
Листом від 14.02.2024 № 2752/15/10-24 (вх. Комітету від 14.02.2024 № 6-07/2038) Мінінфраструктури надало відповідь на лист Комітету від 07.02.2024 № 130-20.6/07-1381 та зазначило, що підставами для перегляду Рішення №113-р є, зокрема, стаття 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", пункт 3 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", абзац сьомий частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/352 від 15 лютого 2017 року.
Про наявність правових підстав для перегляду Рішення №113-р, що передбачені вище зазначеними нормами законодавства позивач зазначає у позові.
Однак, принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності. Отже, завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Вказаний висновок ґрунтується в тому числі на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження Комітету не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень.
У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України");
Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається (частина четверта статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Відтак, перевіряючи дії Комітету на відповідність законодавству України, суд, не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.03.2024 у справі №910/2248/23.
З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд констатує, що самостійне встановлення судом обставин наявності чи відсутності підстав визначених статтею 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для перегляду Рішення №113-р, а відтак і встановлення обставин обґрунтованості Заяви про перегляд від 31.01.2024 з урахуванням листа (усунення недоліків) від 14.02.2024 перебуває поза межами компетенції суду визначеної статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та означатиме втручання у дискреційні повноваження Комітету, що є недопустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку не оцінювати наведені у позові, а також Заяві про перегляд від 31.01.2024 обґрунтування підстав щодо перегляду Рішення №113-р.
З огляду на зазначену підставу у рішенні Комітету, що оформлене у вигляді листа від 20.02.2024 №130-20.6/07-1849е для залишення без розгляду Заяви про перегляд від 31.01.2024, суд повинен встановити чи дійсно зазначені заявником правові норми містять прямі правові норми, а саме підстави для перегляду Рішення №113-р.
Дослідивши зміст Заяви про перегляд від 31.01.2024, листа Мінінфраструктури від 14.02.2024 № 2752/15/10-24 (вх. Комітету від 14.02.2024 № 6-07/2038), суд апеляційної інстанії встановив наступне:
- стаття 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначає лише правові засади діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зокрема, що міністерства у своїй діяльності керуються указами Президента України, актами Кабінету міністрів України, іншими актами законодавства України;
- пункт 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" - передбачає заходи правового режиму воєнного стану, а зокрема те, що в умовах воєнного стану військове командування за певних умов може використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;
- абзац 7 частини 2 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - визначає, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є, зокрема, надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Натомість, жодна із зазначених норм не містить посилань на те, що означені в ній загальнообов'язкові правила поведінки є підставами для перегляду рішень Комітету.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що норми законів, на які посилається заявник, а саме стаття 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пункт 3 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", абзац 7 частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містить прямої норми закону, яка визначає певні обставини, як підставу саме для перегляду Рішення №113-р, а тому висновки Комітету у відповідній частині є обґрунтованими.
У листі від 14.02.2024 № 2752/15/10-24 (вх. Комітету від 14.02.2024 № 6-07/2038), Мінінфраструктури також визначало, що підстави для перегляду Рішення №113-р передбачені нібито положеннями Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/352 від 15.02.2017, з чим суд також погодитись не може.
Позивач вказував, що відповідно до частини 3 статті 1 Рішення № 1/2021 Комітету асоціації Україна - ЄС у торговельному складі від 22.11.2021 про внесення змін до Доповнення XVII-3 (Правила, що застосовуються до телекомунікаційних послуг), Доповнення XVII-4 (Правила, що застосовуються до поштових та кур'єрських послуг) та Доповнення XVII-5 (Правила, що застосовуються до міжнародного морського транспорту) Додатка XVII до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони Доповненням XVII-5 (Правила, що застосовуються до міжнародного морського транспорту) Додатка XVII до Угоди замінено Додатком 3 до цього Рішення. У розділі "G. Портові послуги" Додатка 3 до цього Рішення та визначено необхідність впровадження положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/352 від 15.02.2017 про запровадження рамок для надання портових послуг та про загальні правила фінансової прозорості портів.
Однак, пунктом 3 преамбули Рішення № 1/2021 Комітету асоціації Україна визначено, що відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, що набрала чинності 01.09.2017 (далі - "Угода"), Україна повинна забезпечити поступове приведення чинного та майбутнього законодавства у відповідність до acquis "C. Таке наближення поступово поширюватиметься на всі елементи асquis "С, зазначені у Додатку XVII до Угоди.
Євроінтеграційний шлях України й позитивні результати переговорного процесу вимагають подальшої "інвентаризації" вітчизняного законодавства та активної імплементації acquis "С у національне законодавство.
Отже, Україна у відповідності до Угоди має імплементувати до вітчизняного законодавства норми актів ЄС, в тому числі і Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/352 від 15.02.2017, що наразі не завершено.
Натомість, стаття 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що заява про перегляд має містити інші підстави, передбачені саме законами України.
Позивачем у суді першої інстанції зазначав, що саме згідно підпункту "г" пункту 1 статті 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави" від 08.11.2019 №837/2019, було доручено до 30.04.2020 вжити заходів стосовно оптимізації системи портових зборів та приведення їх до конкурентного рівня, у тому числі затвердження методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, порядку справляння портових зборів та розмірів ставок таких зборів, порядку обліку та використання коштів від портових зборів Мінінфраструктури у 2020 році розроблено черговий проект Методики.
Тобто, Методика повинна була бути розроблена саме на виконання Указу Президента України від 08.11.2019 №837/2019 та Рішення Комітету №113-р та по суті повинна наблизити законодавство України до законодавства ЄС.
Отже, положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/352 від 15.02.2017, як міжнародного акту, жодним чином не є підставами для перегляду Рішення №113-р.
Згідно статті 22 Закону України "Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
При цьому, суб'єкт якого зобов'язали припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має самостійно визначитися із шляхом (способами) такого припинення відповідно до закону. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 908/1370/19, від 30.05.2018 у справі № 917/725/17 та від30.05.2018 у справі № 910/4489/17.
Рішення №113-р є обов'язковим до виконання у спосіб, який самостійно визначається Мінінфраструктури.
У межах справи №910/13817/20, Комітет звернувся до Мінінфраструктури з вимогами зобов'язати виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення №113-р, а саме: розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/13817/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 позовні вимоги Комітету задоволено у повному обсязі.
У червні 2022 Мінінфраструктури зверталось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання судового рішення у справі № 910/13817/20.
Проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, у задоволенні заяви Мінінфраструктури про відстрочку виконання судового рішення у справі № 910/13817/20 відмовлено.
Після цього, листом Офісу Президента України від 08.03.2023 № 02-01/228, за результатами розгляду інформації Кабінету Міністрів України про стан виконання завдань, визначених Указом Президента України від 08.11.2019 №837/2019 з огляду на те, що в умовах воєнного стану основним пріоритетом державної політики є національна безпека та оборона, що певною мірою впливає на своєчасність і повноту виконання завдань, визначених вказаним Указом Президента України, строки реалізації завдання щодо оптимізації портових зборів, у тому числі затвердження Методики перенесено на шестимісячний строк після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Про перенесення таких строків Мінінфраструктури поінформовано листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 10.03.2023 № 5662/0/2-23.
Отже, позивач вважає, що строк реалізації завдань Указу Президента України від 08.11.2019 №837/2019 продовжено Мінінфраструктури на шестимісячний строк після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Втім, після виникнення вказаних обставин у лютому 2023, позивач не звертався до суду у межах справи №910/13817/20 із новими заявами про відстрочення виконання судового рішення.
Крім того, на переконання суду, у розумінні Порядку розгляду заяв і справ, залишення Заяви про перегляд від 31.01.2024 - без розгляду не є перешкодою для повторного звернення заявника із відповідною заявою до Комітету після усунення відповідних недоліків та приведення заяви у відповідність до статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та розділу Х Порядку розгляду заяв і справ.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Комітет керуючись абзацом 4 пункту 3 розділу Х Порядку розгляду заяв і справ, правомірно залишив Заяву про перегляд від 31.01.2024 без розгляду, а підстави визначені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання рішення Комітету, що оформлене листом від 20.02.2024 №130-20.6/07-1849е про залишення без розгляду Заяви про перегляд від 31.01.2024 - відсутні.
У зв'язку із зазначеним є необґрунтованою також похідна вимога Мінінфраструктури про зобов'язання Комітету повторно розглянути Заяву про перегляд від 31.01.2024 з урахуванням листа від 14.02.2024 № 2752/15/10-24 та висновків суду у цій справі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення Комітету, оформлене листом від 20.02.2024 № 130-20.6/07-1849е «Про залишення заяви без розгляду», зобов'язання Комітету повторно розглянути заяву Міністерства про перегляд рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 06.02.2020 № 113-р у справі № 130-26.13/126-17, надіслану листом Міністерства від 31.01.2024 № 1672/15/14-24 з урахуванням викладеного у листі Міністерства від 14.02.2024 № 2752/15/10-24.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4844/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4844/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 24.09.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга