79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" вересня 2025 р. Справа №914/3124/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Рудіка Юрія Валерійовича б/н від 09.06.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1782/25 від 10.06.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 (суддя Рим Т.Я., повне рішення складено 19.05.2025)
у справі №914/3124/24
за позовом: фізичної особи-підприємця Іващук Галини Богданівни (надалі ФОП Іващук Г. Б. або Позивач)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Рудіка Юрія Валерійовича (надалі ФОП Рудік Ю. В. або Відповідач)
про: звільнення приміщень та стягнення 316 083,49 грн.
за зустрічним позовом про: визнання недійсним договору
за участю представників: не з'явились
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 у справі №914/3124/24 первісний позов задоволено частково; виселено фізичну особу підприємця Рудіка Юрія Валерійовича з нежитлових приміщень, що розташовані на цокольному поверсі торгового центру «Україна» в будівлі, а саме: приміщення №4 площею 24,1 м2, приміщення №5 площею 271,7 м2, приміщення №6 площею 4,4 м2, приміщення №7 площею 1,4 м2 та приміщення №14 площею 112,7 м2.; стягнуто з фізичної особи підприємця Рудіка Юрія Валерійовича на користь фізичної особи підприємця Іващук Галини Богданівни 184 664, 20 грн основного боргу, 9 236,39 грн пені, 52 816,56 грн неустойки, 13 986,80 грн витрат на комунальні та експлуатаційні послуги, та 6 938,56 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; відмовлено у задоволенні решти вимог первісного позову; у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення первісних позовних вимог, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву до 15.08.2025, розгляд справи призначено на 20.08.2025.
18.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/6334/25), в якому позивач просить оскаржене рішення залишити без змін (відзив здано до відділення поштового зв'язку 15.08.2025).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 розгляд справи відкладено на 17.09.2025.
17.09.2025 на адресу суду надійшла заява (б/н від 10.09.2025 (вх.№01-04/7178/25) представника ОСОБА_1 - Лізогуба Павла Івановича, з повідомленням про те, що ОСОБА_1 як іпотекодержатель нерухомого майна, 01.01.2024 надала письмову згоду на укладення договору оренди від 01.01.2024 між ТзОВ «Гермес НК» та ФОП Іващук Г.Б. приміщення загальною площею 414,30 м.кв., та договору суборенди від 07.02.2024 між ФОП Іващук Г.Б. та ФОП Рудік Ю.В.
В судове засідання 17.09.2025 представники сторін не з'явились, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст первісного позову, зустрічного позову та рішення суду першої інстанції.
Фізична особа-підприємець Іващук Галина Богданівна звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи підприємця Рудіка Юрія Валерійовича про виселення та зобов'язання звільнити та повернути незаконно займані приміщення, що розташовані на цокольному поверсі торгового центру «Україна» в будівлі № 4а по вулиці Івана Франка у місті Новояворівську Яворівського району Львівської області, а також про стягнення 316'083,49 грн, з яких 204'664,20 грн заборгованості з орендної плати, 10'529,29 грн пені, 13'990,80 грн вартості комунальних та експлуатаційних послуг, 57'449,60 грн неустойки, 28'724,80 грн збитків, 724,80 грн вартості спожитих комунальних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору суборенди частини нежитлового приміщення від 07.02.2024 відповідач не сплатив позивачу орендну плату, а також вартість комунальних послуг та експлуатаційних платежів за серпень-жовтень 2024 року. У зв'язку з істотним порушенням умов договору суборенди позивачка скерувала відповідачу лист про розірвання цього договору, проте відповідач після розірвання договору не повернув орендованого приміщення.
Відповідач (ФОП Рудік Ю.В.) звернувся до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до ФОА Іващук Г.Б. про визнання договору суборенди частини нежитлового приміщення від 07.02.2024 недійсним.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір суперечить частині 1 статті 774 Цивільного кодексу України, адже орендодавець не надавав згоду на його укладення.
12.05.2025 (після закриття підготовчого провадження), відповідач за первісним позовом подав заяву, в якій повідомив суду, що договори оренди та суборенди, укладені щодо нежитлових приміщень у місті Новояворівську, були підписані під час чинного обтяження цього нерухомого майна іпотекою за відсутності згоди іпотекодержателя на укладення таких договорів. Відтак договори оренди та суборенди є нікчемними та не створюють юридичних наслідків. До заяви долучено витяг з державного реєстру речових прав та договір іпотеки.
14.05.2025 позивач за первісним позовом подав заперечення щодо заяви відповідача та долучив письмову згоду представника іпотекодержателя на укладення договору суборенди.
Місцевий господарський суд ухвалив відмовити в прийняті висловлених у заяві відповідача від 12.05.2025 аргументів, а також доказів, долучених на їх підтвердження, з огляду на те, що провадження у справі було відкрито 24.12.2024, а підготовче провадження завершено 09.04.2025, упродовж цього періоду відповідач мав усі можливості реалізувати свої процесуальні права: подати відповідні документи, сформувати правову позицію, висловити заперечення та надати докази, однак у заяві від 12.05.2025 відповідач вперше послався на обставини, які не були заявлені раніше ані в межах підготовчого провадження, ані у відзиві, тому у відповідності до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач втратив право на заперечення проти зазначених ним обставин.
Також в оскарженому рішенні місцевий господарський суд дійшов таких висновків:
- ФОП Іващук Г.Б. отримала в користування від ТзОВ «Гермес НК» приміщення загальною площею 414,30 м2, що знаходиться за адресою: вулиця Івана Франка, 4а, місто Новояворівськ, та в подальшому передала частину вказаного приміщення в користування ФОП Рудіку Ю.В. на підставі договору суборенди частини нежитлового приміщення № ц-24 від 07.02.2024;
- позивач передав відповідачу об'єкт суборенди, що підтверджується, актом приймання-передачі частини нежитлового приміщення в суборенду від 07.02.2024, отже, між сторонами виникли правові відносини суборенди нежитлових приміщень;
- за розрахунком позивача заборгованість відповідача зі сплати суборендних платежів за серпень-листопад 2024 року становить 204'664,20 грн, позивач не врахувала оплати від 10.09.2024 на суму 20'000,00 грн, отже, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, є позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 184'664,20 грн;
- сума пені за серпень 2024 року, визначена з урахуванням зменшення суми основного боргу на 20'000,00 грн (оплата від 10.09.2024), становить 3145,32 грн, а загальна сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 9236,39 грн.;
- позивач заявив до стягнення 13'990,80 грн вартості спожитих відповідачем комунальних та експлуатаційних послуг за серпень-листопад 2024 року, проте згідно з наявними у справі рахунками, така вартість складає 13'986,80 грн;
- відповідно до підпункту 3.6.3 пункту 3.6 договору суборенди від 07.02.2024 датою розірвання договору є, з урахуванням вихідних днів, 25.11.2024, проте ФОП Рудік Ю.В. не виконав обов'язку з повернення об'єкта оренди;
- позовні вимоги про зобов'язання звільнити приміщення та виселення є в цій ситуації тотожними, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про виселення ФОП Рудіка Ю.В. із орендованих приміщень, що повністю захистить порушене право ФОП Іващук Г.Б.;
- із заявлених до стягнення нарахувань позивача за період після розірвання договору суборенди, правомірним є нарахування неустойки в сумі 52816,56 грн., натомість збитки у розмірі 28'724,80 грн та комунальні послуги на суму 724,80 грн. позивачем не доведено, і тому позовні вимоги в цій часині задоволенню не підлягають;
- в оспорюваному договорі оренди від 01.01.2024, що укладений між ФОП Іващук Г. Б. та ТзОВ «Гермес НК», відсутні положення, які б прямо дозволяли або забороняли передачу спірних приміщень у суборенду, водночас Цивільний кодекс України не відносить наявність такої умови до істотних умов договору оренди, а також не встановлює обов'язковості письмової форми згоди орендодавця на передачу майна в суборенду, відтак доводи зустрічного позову є безпідставними.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:
- відповідно до матеріалів справи, договір суборенди № ц-24 між ФОП Іващук Г.Б. та ФОП Рудік Ю.В., стосовно частини нежитлових приміщень нерухомого майна за реєстраційним номером 2744601746140 за адресою АДРЕСА_1 , було укладено 07.02.2024, а договір оренди щодо цього майна між ТзОВ «Гермес НК» (орендодавець) та ФОП Іващук Г.Б. (орендар) було укладено 01.01.2024, в той же час, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, випливає, що 25.09.2023 було укладено та зареєстровано іпотечний договір, серія та номер: 1450, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель), та ТзОВ «Гермес НК» (іпотекодавець); вказану іпотеку було припинено на підставі договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 20 вересня 2024 року за реєстровим №1481;
- таким чином, договір оренди та договір суборенди було укладено під час обтяження нерухомого майна - предмету договору суборенди іпотекою, отже зазначені договори оренди та суборенди є нікчемними;
- належних та допустимих доказів того, що іпотекодержатель ОСОБА_1 надала згоду на укладення договорів оренди матеріали справи не містять, у підготовчому судовому засіданні позивач таких доказів не надавав, клопотання про долучення таких доказів на стадії розгляду по суті позивач не подавав, суд таких не досліджував;
- в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №263/11275/18 викладено висновки, відповідно до яких, з урахуванням того, що іпотекодержатель не надавав свою згоду на поновлення договору оренди, то поновлення договору оренди є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків;
- в абзаці 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (постанова КЦС ВС від 30 жовтня 2019 року у справі №320/2617/17);
- за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, якщо одна зі сторін чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14, постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №687/1557/17, від 03.03.2020 у справі №695/1513/17);
- суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанови Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 13.03.2023 в справі №398/1796/20);
- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек не є новим доказом, адже інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною; Верховний Суд в постанові від 11.05.2022 у справі № 520/17221/18 вказав, що витяги з ЄДРПОУ не можуть вважатися новим доказом, оскільки така інформація є загальнодоступною;
- Верховний Суд в постанові від 17.02.2022 у справі №873/195/21 вказав на можливість суду з власної ініціативи звернутися до публічних даних.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу навів такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- ані під час підготовчого провадження, ані у відзиві від 16.02.2025 відповідач не заявляв заперечень щодо первісного позову, які б полягали у тому, що договори оренди чи суборенди були укладені нібито без згоди іпотекодержателя;
- в матеріалах справи наявна згода ОСОБА_1. на укладення договору, таку згоду подав представник позивачки разом із запереченнями на заяву відповідача від 12.05.2025, таким чином, договори оренди та суборенди є дійсними;
- з інформаційної довідки, долученої представником відповідача до заяви від 12.05.2025 вбачається лише те, що майно, яке було предметом договорів оренди та суборенди, було обтяжене іпотекою; жодних відомостей, на які посилається представник відповідача у заяві від 12.05.2025 та в апеляційній скарзі, зокрема, щодо наявності/відсутності згоди іпотекодержателя на укладення договорів оренди та суборенди, така довідка не містить та не може містити;
- сам факт перебування майна в іпотеці не є підставою для визнання недійсними договорів оренди чи суборенди щодо такого майна;
- нібито відсутність згоди іпотекодержателя на укладення договору суборенди, про яку зазначає представник відповідача, не є загальновідомою обставиною, а тому на відповідача, який посилається на таку обставину, покладено тягар доказування щодо такої.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
01.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес НК» та Фізична особа-підприємець Іващук Галина Богданівна уклали договір №3/2 оренди нежитлового приміщення загальною площею 414,30 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.3., 1.4. договору) строком до 31.12.2025 (п.2.1. договору).
01.01.2024 ТзОВ «Гермес НК» та ФОП Іващук Г.Б. підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду.
07.02.2024 Фізична особа-підприємець Іващук Галина Богданівна та Фізична особа-підприємець Рудік Юрій Валерійович уклали договір суборенди частини нежитлового приміщення №ц-24, відповідно до умов якого орендар зобов'язався передати суборендареві у тимчасове платне користування (суборенду) без права викупу, частину нежитлового приміщення, яке розташоване на цокольному поверсі торгового центру «Україна» в будівлі №42 по вулиці Івана Франка у місті Новояворівськ Яворівського району Львівської області, а саме приміщення №4 площею 24,1 кв.м., приміщення №5 площею 271,7 кв.м., № 6 площею 4,4 м2, №7 площею 1,4 м2, №14 площею 112,7 м2 (надалі об'єкт суборенди), а суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування та повернути об'єкт суборенди орендареві на умовах, визначених цим договором.
Загальна площа об'єкта суборенди становить 414,30 кв.м. (п.п.1.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору власником нежитлового приміщення в будівлі торгового центру «Україна» є ТзОВ «Гермес НК». Об'єкт суборенди перебуває в користуванні орендаря на підставі договору оренди №3/2 від 01.01.2024, укладеного між орендарем та ТзОВ «Гермес НК».
Відповідно до п.3.1. договору такий вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами протягом 12 календарних місяців, а саме до 07.02.2025 включно.
У п.3.6. договору викладено застереження про право орендаря на дострокове розірвання договору суборенди.
Зокрема, відповідно до п.п.3.6.1. суборендар, розуміючи вимоги ст.188 Господарського кодексу України щодо розірвання господарських договорів в односторонньому порядку визнає право орендаря в односторонньому позасудовому порядку розірвати цей договір шляхом відмови від договору суборенди, у випадках, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п.3.6.2.1. орендар має право в односторонньому позасудовому порядку розірвати цей договір шляхом відмови від договору суборенди, у разі, якщо суборендар не виконує, належним чином не виконує грошові зобов'язання за цим договором (оплату суборендної плати, відшкодування витрат орендаря на оплату спожитих суборендарем комунальних та експлуатаційних послуг в об'єкті суборенди) понад 30 банківських днів.
У п.п.3.6.3. сторони в порядку ст.6 Цивільного кодексу України погодили, що у разі вчинення суборендарем будь-якого порушення, передбаченого у п.п.3.6.2.1.- п.п.3.6.2.4. цього договору, таке порушення вважатиметься істотним порушенням договору в розумінні ст.651 Цивільного кодексу України.
У разі відмови орендаря від договору суборенди цей договір вважатиметься розірваним по закінченні семи календарних днів з моменту отримання суборендарем письмового повідомлення орендаря про відмову від договору.
У пункті 4.2 договору сторони погодили, що розмір суборендної плати за календарний місяць користування об'єктом суборенди буде становити:
- за період з 07.02.2024 до 06.07.2024 - 41'430,00 грн;
- за період з 07.07.2024 до 07.02.2025 - 53'859,00 грн.
Відповідно до п.п.4.4.1 договору суборендар зобов'язується не пізніше 10.02.2024 сплатити орендареві авансом суборендну плату за перший та останній місяці суборендного користування у розмірі 95'289,00 грн.
Орендар зобов'язується щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) робочого дня поточного місяця виставляти суборендарю рахунок на оплату суборендної плати за поточний місяць. Суборендна плата вноситься суборендарем щомісячно на підставі виставленого орендарем рахунку не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного числа поточного місяця. Ненадання або несвоєчасне надання рахунку орендарем не вважається порушенням умов договору та підставою для несплати або несвоєчасної сплати суборендарем суборендної плати. У такому випадку суборендар зобов'язаний самостійно без отриманого рахунку своєчасно здійснювати платіж на підставі цього договору (п.п.4.4.2 договору).
Згідно з п.п.4.6.1 договору починаючи з моменту передачі об'єкта суборенди за актом приймання-передачі в суборенду, впродовж усього часу фактичного користування об'єктом суборенди, суборендар, окрім суборендної плати, зобов'язаний щомісячно за власний рахунок своєчасно, у повному розмірі відшкодовувати витрати орендаря на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, які фактично споживаються суборендарем при використанні об'єкта суборенди. Облік фактично спожитих суборендарем комунальних та експлуатаційних послуг здійснюватиметься на підставі показників відповідних лічильників, або у разі відсутності лічильників, пропорційно площі об'єкта суборенди до загальної площі будівлі торгового центру «Україна».
Відповідно до п.п.4.6.4 договору орендар зобов'язується щомісячно не пізніше 2 (другого) робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, виставляти суборендареві рахунок на відшкодування витрат орендаря з оплати комунальних та експлуатаційних послуг за відповідний розрахунковий місяць. Оплата виставленого рахунку здійснюється суборендарем самостійно у строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання такого рахунку.
Відповідно до п.8.1 договору суборендар зобов'язаний повернути об'єкт суборенди не пізніше ніж у день, який вважається 7 (сьомим) календарним днем з моменту отримання суборендарем письмового повідомлення орендаря про відмову від договору суборенди.
Відповідно до п.8.2. об'єкт суборенди вважається повернутим орендареві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нежитлового приміщення з суборенди.
Відповідно до п.8.3. договору у випадку прострочення зобов'язань щодо повернення об'єкта суборенди у строк, визначений у п.8.1 договору, суборендар зобов'язується сплатити орендареві неустойку у подвійному розмірі суборендної плати за весь час фактичного користування суборендарем об'єктом суборенди протягом усього часу прострочення.
Відповідно до п.11.2.1. прострочення сплати суборендної плати, інших платежів за цим договором суборендар сплачує орендареві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
07.02.2024 сторони підписали акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення в суборенду.
13.11.2024 орендар надіслав суборендарю повідомлення про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення №ц-24 від 07.02.2024 шляхом відмови у зв'язку з порушенням умов договору в частині здійснення своєчасної оплати суборендних платежів та відшкодування витрат орендаря на сплату спожитих суборендарем комунальних та експлуатаційних послуг.
Надіслання цього повідомлення на адресу відповідача, вказану у п.15 «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» договору суборенди, підтверджується поштовою накладною від 13.11.2024, фіскальним чеком АТ «Укрпошта», копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8105401457866 від 13.11.2024 та описом вкладення у поштове відправлення від 13.11.2024.
З інформації, отриманої за результатами відстеження руху поштового відправлення №8105401457866 на сайті АТ «Укрпошта», встановлено, що відправлення прибуло до відділення поштового зв'язку 16.11.2024 та 03.12.2024 було повернуто на адресу відправника у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Доказів повернення орендованого приміщення відповідач суду не надав.
Відповідно до розрахунків, наведених у позовній заяві, заборгованість суборендаря складається з таких сум:
- 57 449,60 грн. неустойки за період з 24.11.2024 до 09.12.2024;
- 28 724,80 грн. збитків (фактично недоотримана орендна плата за користування приміщеннями за період з 24.11.2024 до 09.12.2024);
- 724,80 грн. вартості спожитих комунальних послуг за період до 09.12.2024;
- 204 664,20 грн заборгованості зі сплати суборендної плати за період з серпня 2024 року до 24.11.2024;
- 10 529,29 грн пені за несплачену суборендну плату за період з серпня 2024 року до 24.11.2024;
- 13 990,80 грн. невідшкодованих відповідачем комунальних та екпслуатаційних послуг за період х серпня 2024 до листопада 2024 року.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції встановив, що у розрахунку заборгованості суборендних платежів за серпень-листопад 2024 року на суму 204 664,20 грн позивачка не врахувала факту сплати 20 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №160385220 від 10.09.2024, отже, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 184'664,20 грн.
Також, із врахуванням сплати суборендарем 20 000,00 грн у вересні 2024 суд першої інстанції здійснив перерахунок пені та встановив, що обґрунтована сума пені становить 9236,39 грн.
Щодо заявленої позивачем суми витрат на відшкодування комунальних послуг у період дії договору суборенди в розмірі 13'990,80 грн суд першої інстанції встановив, що згідно з наявними у справі рахунками правильна вартість відшкодування складає 13'986,80 грн.
Щодо неустойки за період з 24.11.2024 до 09.12.2024, суд першої інстанції встановив, що правильно нарахована сума неустойки за вказаний період становить 52816,56 грн.
Окрім того, позивач не долучив до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження наявності збитків у розмірі 28'724,80 грн та доказів споживання відповідачем комунальних послуг за період з 24.11.2024 до 09.12.2024 на суму 724,80 гривень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі зазначив, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 у цій справі оскаржується в частині часткового задоволення первісного позову ФОП Іващук Г.Б. до ФОП Рудіка Ю.В. про звільнення приміщень та стягнення 316 083,49 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до доводів відповідача про нікчемність договору оренди №3/2 від 01.01.2024, укладеного між ТзОВ «Гермес НК» та ФОП Іващук Г.Б. та договору суборенди №ц-24 від 07.02.2024, укладеного між ФОП Іващук Г.Б. та ФОП Рудіком Ю.В., у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя нерухомого майна (переданих в оренду нежитлових приміщень) на укладення таких договорів.
Відповідно до матеріалів справи, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 24.12.2024 про відкриття провадження у цій справі відповідачу було встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали на подання відзиву на позов.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.165 ГПК України відзив на позов повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
07.02.2025 представник відповідача адвокат Максимишин І.Б. подала відзив на позов, у якому позовні вимоги заперечено з таких підстав:
- умовами договору оренди нежитлового приміщення №3/2 від 01.01.2024 не передбачено та не надано згоди орендодавцем на укладення договору суборенди орендованого нежитлового приміщення, що суперечить вимогам ст.744 ЦК України та зумовлює недійсність договору суборенди;
- враховуючи те, що відповідач дізнався про недійсність договору суборенди №ц-24 від 07.02.2024 з матеріалів позовної заяви, відшкодування вартості за суборенду майна необхідно розраховувати відповідно до суми, встановленої як плата за оренду у договорі №3/2 від 01.01.2024, таким чином, відповідач здійснив переплату за недійсним договором суборенди на суму 231 868,00 грн.;
- відповідач не отримував повідомлення орендаря про розірвання договору суборенди;
- у відповідача відсутня вина щодо несплати вартості комунальних послуг, оскільки позивач не надав суду доказів отримання відповідачем рахунків на їх сплату.
Таким чином, у відзиві на позов відсутні будь-які твердження щодо нікчемності договорів оренди та суборенди, до відзиву не додано жодних доказів, з яких би можливо було встановити обставини перебування орендованого майна.
Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У цьому випадку відповідач подав суду докази, які на його думку, свідчать про нікчемність договору суборенди та договору оренди, після закриття підготовчого провадження у справі.
Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2025. В судовому засіданні 07.05.2025 оголошено перерву до 15.05.2025 з метою надання можливості новому представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.
Новий представник відповідача адвокат Посікіра Р.Р. 12.05.2025 подав заяву, в якій вказав, що договори оренди та суборенди, укладені щодо нежитлових приміщень у місті Новояворівську, були підписані під час чинного обтяження цього нерухомого майна іпотекою (з 25.09.2023), при цьому згоди іпотекодержателя - ОСОБА_1 , на укладення таких договорів надана не була.
До заяви було додано витяг з державного реєстру речових прав та копію договору іпотеки.
14.05.2025 позивач подав суду першої інстанції заперечення щодо цієї заяви та долучив письмову згоду представника іпотекодержателя - ОСОБА_1., яка дозволяє укладення договору суборенди.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, у кожній справі, що розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання з метою належної процесуальної підготовки до розгляду справи по суті.
Сутність підготовчого провадження полягає в забезпеченні повного, всебічного та своєчасного з'ясування всіх обставин справи, а також у чіткому окресленні меж судового розгляду. Саме на цьому етапі сторони зобов'язані викласти свої правові позиції в повному обсязі, надати всі наявні докази, висловити заперечення, які мають значення для вирішення спору.
У підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі (частина 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що у цій справі підготовче провадження тривало з 24.12.2024 до 09.04.2025 і впродовж цього періоду відповідач не скористався правом та процесуальною можливістю висловити незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також висловити суду свої доводи щодо обставин, на які він покликається як на підставу заперечень щодо позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач втратив право на заперечення проти позовних вимог з підстав, не вказаних у відзиві на позов та ухвалив відмовити в прийняті висловлених у заяві відповідача від 12.05.2025 аргументів, а також доказів, долучених на їх підтвердження.
В апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних доводів на підтвердження того, неможливості повідомити суду такі заперечення внаслідок обставин що не залежали від нього.
При цьому, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції самостійно мав встановити нікчемність договорів оренди та суборенди, перевіривши Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний реєстр іпотек щодо орендованих нежитлових приміщень, є необґрунтованими, адже вказані реєстри містять відомості про речові права та обтяження речових прав, натомість відсутність згоди іпотекодержателя на укладення договору оренди та суборенди є обставиною, яку відповідач має довести, а позивач має мати процесуальну можливість спростувати шляхом подання відповідних доказів.
Разом з цим, у цьому випадку відповідач почав заперечувати дійсність укладеного ним договору суборенди вже після закриття підготовчого провадження у справі, тому суд першої інстанції не надавав оцінки таким запереченням і поданим на їх підтвердження доказам, як і доказам позивача, поданим на спростування таких тверджень відповідача також після закриття підготовчого провадження.
Колегія суддів апеляційної інстанції також, в силу вимог ч.3 ст.269 ГПК України, не надає оцінку зазначеним запереченням та доказам, а також не надає оцінки заяві представника іпотекодержателя - ОСОБА_1. щодо існування письмової згоди на укладення договорів оренди та суборенди.
Жодних інших доводів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення повністю або частково, визначених у статті 277 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не містить.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Рудіка Юрія Валерійовича - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 у справі №914/3124/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 29.09.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.