Справа № 635/4715/25
Провадження № 3/635/2213/2025
26 вересня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Клімової Л.П.
захисника адвоката Ільющенка Ю.А.
розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
05.06.2025 року о 08-50 год. за адресою: Харківська область, смт.Безлюдівка, вул.Зміївська, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Сeed SW 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння фалангів пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alkotest Dreger 6820 ARLJ 0409 та в медичному закладі, в Наркологічному диспансері м.Харків, за адресою: м.Харків, вул.Ахієзерів, 18А відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Надав письмові пояснення по справі, в яких посилався на те, що проти проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі він не заперечував. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнає. Зазначив, що поліцейський не зазначив жодних ознак алкогольного сп'яніння, які стали б підставою для проходження мною огляду на стан алкогольного сп'яніння. А в протоколі про адміністративне правопорушення у якості ознак алкогольного сп'яніння зазначені недостовірні відомості, які спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом з бодікамери поліцейського. До матеріалів адміністративної справи було долучено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який не містить інформацію про час, місце огляду та дату його складення, а направлення на огляд було складено лише після того, як поліцейський повідомив його про складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення було складено о 09 год. 15 хв., а надано йому на підпис лише о 09 год. 39 хв. Після того, як він виразив свою незгоду з протоколом та обставинами викладеними у ньому, з боку працівників поліції почалися погрози та тиск, що у разі його незгоди його вивезуть до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК га СП). Після тривалих сперечань він підписав протокол. Також зазначив про незаконність зупинки.
Захисник Огієнка П.М. в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому клопотанні про закриття провадження по справі. Зазначив, що санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП розповсюджується на осіб, які протягом притягались до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП. Але ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Вважає, що інспектор поліції формально підійшов до складання матеріалів у справі про адміністративне правопорушення і зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» Поліцейський зобов'язаний поінформувати про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Якщо поліцейський після зупинення транспортного засобу не назвав законну причину зупинки, або називає іншу причину зупинки, ніж одну з тих, що передбачена ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», то в такому випадку дії співробітника поліції с незаконними. У протоколі не зазначено суті адміністративного правопорушення та обставин зупинки викладених в статті 35 Закону України «Про національну поліцію». У зв'язку з незаконною зупинкою транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 усі подальші дії співробітників поліції є також незаконними. Вважає, що другий фрагмент відеозапису надано суду у спосіб не передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026. Крім того, інспектор не повідомив водія про наявність ознак алкогольного сп'яніння, безпідставно запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, отримавши згоду водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, безпідставно зробив висновок про його відмову від проходження такого огляду, не виконав вимоги, передбачені ст. 268 КУпАП, не відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Також а справі немає доказів і на підтвердження факту доставлення особи на огляд у заклад охорони здоров'я. Просив закрити провадження по справ в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 912167 від 05.06.2025 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився, у зв'язку з відмовою останнього;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР ОКНЛ від 05.06.2025 року, в якому зазначено про те, що огляд ОСОБА_1 не проводився;
- розпискою ОСОБА_1 , в якій він зобов'язується не керувати транспортним засобом Kia Сeed, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки працівниками поліції його було відсторонено від керування автомобілем, про повторну відповідальність попереджений. Відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.;
- довідкою ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 6341 29.04.2024 року, згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС України «Посвідчення водія»;
- копією посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 6341 29.04.2024 року;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Kia Сeed SW 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 серії АХС № 149704;
- витягом з АІС «АРМОР»;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі КНП ХОР.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.
Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.
З зазначеного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 категорично відмовився від огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я, а тому доводи захисника про те, що ОСОБА_1 погодився проїхати на огляд до наркологічного центру, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Отже, ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія, будучи учасником дорожнього руху, зобов'язаний знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, зокрема, обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння, а також наслідки відмови від такого огляду.
Суд критично оцінює доводи захисника щодо відсутності доказів стану сп'яніння ОСОБА_1 , а також не повідомлення йому працівником поліції про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння. Суд зазначає, що ознаки сп'яніння виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов'язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд.
Відповідно до п.2, п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Інструкцією не передбачено оголошення поліцейським ознак сп'яніння. Якщо у поліцейського немає достатніх підстав для перевірки (відсутні ознаки сп'яніння чи порушення ПДР), водій має право вимагати пояснення підстав огляду. Проте, ОСОБА_1 не вимагав пояснити підстави огляду та будь-яких зауважень з цього приводу не висловив ані під час спілкування з поліцейським, ані під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зазначені виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння.
Суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735.
З приводу доводів захисника про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу суд зазначає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту. Під час дії воєнного стану на території України поліцейські залучені до операції з оборони України, в тому числі шляхом перевірки документів громадян. Таким чином, у поліцейських наявні диспозитивні повноваження на перевірку документів водіїв.
Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби.
На підставі викладеного, в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
В матеріалах справи міститься зобов'язання ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом в зв'язку зі складанням відносно протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а тому посилання захисника на те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, суперечить матеріалам справи..
Суд не приймає до уваги доводи захисника в частині розбіжностей у часі зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення, та зафіксованому на відеозаписі, оскільки це не впливає на обставини, встановлені судом. Крім того, у протоколі зазначений не час зупинки транспортного засобу, а час керування ним.
З приводу доводів захисника про те, що направлення на огляд водія було складено після того, як працівник поліції повідомив, що в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 буд складено протокол, суд зауважує, що виходячи з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місця зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я, наявність або відсутність відповідного направлення не впливає на обставини, встановлені судом.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративні правопорушення та додатках до нього, суду не надано.
Дослідженням наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Доводи захисника про складання протоколу за ч.3 ст. 130 КУпАП є безпідставними, оскільки з протоколу вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Даних, які б спростовували докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не представлено.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, стосовно якого даних, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд піддає останнього адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КпАП України, Законом України «Про судовий збір» -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Протокол серія ААД 1 № 912167; Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 29.09.2025 р.
Суддя О.М. Якішина