Справа № 350/952/25
Номер провадження 2/350/538/2025
26 вересня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді Бейка А.М.,
секретаря судового засідання Маєвської С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
І. Стислий виклад позицій сторін:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просила розірвати шлюб зареєстрований між нею та відповідачем 18.07.2017 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, за актовим записом № 1253.
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання в шлюбі, в подружжя народилася двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося і їхній шлюб має формальний характер з причин відсутності взаєморозуміння між ними, відсутності спільних поглядів на життя, шлюб та сім'ю, тощо. На даний час вони не підтримують жодних відносин, спільно не проживають, а шлюб існує лише формально. Майнового спору між ними немає. Подальше проживання та збереження шлюбу є неможливим, що суперечило б їхнім інтересам.
У судове засідання позивачка не прибула, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання також не прибули, однак від останнього до суду надійшло клопотання, в якому просила розгляд справи проводити без участі відповідача, а також просить позов задовільнити частково, а саме розірвати шлюб між позивачкою та відповідачем, відмовити у задоволенні позову в частині залишення на проживанні з матір'ю, та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.
30.07.2025 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просила розгляд справи проводити без участі відповідача, а також просить позов задовільнити частково, а саме розірвати шлюб між позивачкою та відповідачем, відмовити у задоволенні позову в частині залишення на проживанні з матір'ю, та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
26.09.2025 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки поступила заява про розгляд справи у її відсутності, у якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, також не заперечує проти заочного розгляду справи.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання ним позову та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у судовому засіданні.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , сторони по справі 18.07.2017 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №1253. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.3).
Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 04.12.2018, серії НОМЕР_3 від 26.12.2019 (а.с. 6, 7) підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, не можуть розірвати в позасудовому порядку.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
беручи до уваги позицію позивачки та визнання позову відповідачем, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає таке.
Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім'ї. Позивачка не бажає зберегти сім'ю, оскільки вона та відповідач не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім'я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б її інтересам, у зв'язку з чим вона просить розірвати шлюб із відповідачем, а строк для примирення не давати.
Суд вважає, що оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Небажання відповідача зберегти шлюб також підтверджено заявою, у якій його представник просила розірвати шлюб із позивачкою.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.
Вирішуючи вимогу позивача про залишення дитини на проживанні із ним, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2, 8 та 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас, у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просить суд фактично констатувати, з ким залишаться проживати діти після розірвання шлюбу.
У поданому до суду клопотанні представник відповідача - адвокат Руда Х.Д. просила відмовити у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання їхніх дітей, а тому суд з огляду на викладене не може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
З огляду на викладене суд вважає, що в задоволенні вказаної позовної вимоги необхідно відмовити.
Сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним позовом про визначення місця проживання дитини у встановленому законом порядку з наданням до нього належних доказів на підтвердження даної вимоги.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка у позовній заяві просила не змінювати її прізвище та залишити прізвище « ОСОБА_5 », суд вважає її вимогу такою, що відповідає вимогам закону.
V. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи сплату позивачкою при зверненні з позовом судового збору, задоволення позову, визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати у справі, понесені позивачкою при сплаті судового збору 605,60 грн з відповідача, та відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі 605,60 грн.
Квитанцією 23.01.2024 (а.с.9) підтверджено, що за подання до суду позовної заяви позивачка сплатила до державного бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Щодо інших судових витрат суд зазначає, що в позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в якому вказано витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. Однак жодних доказів за понесення позивачем витрат на правничу допомогу, до матеріалів справи стороною позивача не додано. Тому судом не вирішується питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб, зареєстрований 18.07.2017 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за актовим записом №1253 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 - 605,60 грн. сплаченого судового збору.
Повернути ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією №0.0.4425823193.1 від 23.06.2025 у АТ КБ «ПриватБанк» (одержувач ГУК в Ів.-ФР.об./ТГ Рожнятів/ 22030101), а саме у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Копію рішення направити в Рожнятівський відділ ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Бейко