Справа № 346/2779/25
Провадження № 2-о/346/214/25
24 вересня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю: секретаря Урбанович І.Д.
заявника ОСОБА_1
представника заявника адвоката Голіней Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Голіней Лілією Дмитрівною, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року,-
представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За твердженням заявника він з батьками проживав у АДРЕСА_1 , а на даний час перебуває в ДУ “ Коломийська виправна колонія (№41) » та звернувся із заявою про виготовлення паспорта громадянина України, на яку отримав відповідь, що для його виготовлення необхідно встановити факт його проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Вказує, що згідно з архівною довідкою №09-14/466 від 31.03.2025 року ОСОБА_1 01.09.1992 року поступив до 2 класу та вибув з 2 класу 14.09.2022 року; учень проживав в АДРЕСА_1 . Його батьки були громадянами України та постійно проживали на території України. Тому представник заявника просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року.
19.06.2025 року представник заінтересованої особи через систему “ Електронний суд » подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що 29.04.2025 року до Коломийського відділу УДМС в Івано-Франківській області надійшов лист ДУ “ Коломийська виправна колонія (№41) » щодо виготовлення паспорта громадянина України засудженому ОСОБА_1 , в додатках до якої долучено вирок Апеляційного суду Херсонської області від 09.11.2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 є громадянином рф та на території України перебуває як громадянин рф. Тому 21.05.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, оскільки він не є громадянином України. Механізм визнання особи громадянином України за правилами, визначеними у п. 1-3 ч.1 ст. 3 Закону України “ Про громадянство України » покликаний врегулювати правовий статус колишніх громадян СРСР, які не були громадянами інших країн. Проте вказаний механізм не може застосовуватися до громадян колишнього СРСР та інших осіб, які після розпаду СРСР не вчинили дій для встановлення належності до громаднства України та отримання паспорта громадянина України, натомість скористалися аналогічним чи подібним механізмом набуття/визнання громадянства в інших республіках колишнього СРСРС та стали їхніми громадянами. Такі особи є іноземцями і громадянство України вони можуть набути на загальних підставах, зокрема, за територіальним походженням. Заявник не скористався правом визнання належності до громадянства України, до набуття ним громадянства рф, а тому підстав для того, щоб, маючи статус громадянина рф, останній визнавався як громадянин України відповідно до вказаного принципу немає. Тому просить в задоволенні заяви відмовити (а.с. 22-24).
Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.
Його представник, адвокат Голіней Л.Д. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, вказаних в заяві.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, 23.09.2025 року через систему “ Електронний суд » подав до суду письмове клопотання, в якому заперечив щодо задоволення заяви з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 19.06.2025 року. Також звернув увагу, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України не є обставиною, що породжує для нього юридичні наслідки. Тому просить в задоволенні заяви відмовити або закрити провадження у справі, а розгляд справи проводити без його участі ( а.с. 60-62 ).
Суд, заслухавши вказаних учасників, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон народився ОСОБА_1 , його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 204 від 26.11.1982 року, що стверджується даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 27.06.2023 року. Вказане також підтверджується даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051791279 від 13.06.2025 року (а.с. 4, 39-40).
Згідно з даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00051816855 від 16.06.2025 року, ОСОБА_2 20.04.1979 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 . Прізвище нареченої після укладення шлюбу « ОСОБА_5 »; 02.07.1992 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) складено актовий запис №326 щодо розірвання шлюбу між ними, про що свідчать дані повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00051866678 від 18.06.2025 року (а.с. 41-45 ).
Даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051762108 від 12.06.2025 року стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , про що 20.10.1979 року складено відповідний актовий запис № 169; його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 37-38)).
Згідно з даними повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00051816769 та №00051817047 від 16.06.2025 року ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 46-49 ).
Відповідно до листа Управління державної міграційної служби країни в Івано-Франківській області №2601.4.2-3237/2601.2-25 від 20.06.2025 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 паспортами громадянина України в УДМС в Івано-Франківській області не документовані ( а.с. 51 ).
Згідно з даними архівної довідки №37, виданої архівом управління освіти Херсонської міської ради від 24.03.2025 року, у документах архівного фонду середньої школи №21 м. Херсона у книзі наказів директора за 1989-1992 роки наказом №8 від 05.09.1989 року ОСОБА_2 ( по батькові не вказано) зарахований до 1 класу; наказом №1 від 25.05.1991 року залишений на повторний курс у 2 класі за незадовільні відмітки. Наказом №15 від 21.05.1992 року ОСОБА_1 відрахований зі школи №21 у зв'язку з переводом його до допоміжної школи №1 на підставі заяви ОСОБА_3 ( а.с. 5 ).
Відповідно до архівної довідки №37, виданої вказаним архівним відділом, у документах архівного фонду допоміжної школи №1 м. Херсона в алфавітній книзі обліку учнів за 1992 рік значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вибув з 2 класу з 14.09.1992 року згідно з наказом директора №2-а від 14.09.1992 року; проживав в АДРЕСА_1 ( а.с. 6 ).
Згідно з копією атестата від 31.05.2014 року ОСОБА_1 здобув повну загальну середню освіту в 2014 році у Васищенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області ( а.с. 7 ).
Судом також встановлено, що вироком Апеляційного суду Херсонської області від 09.11.2007 року ( складеного російською мовою ) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених пп.1, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна ( (а.с. 29-34). У вступній частині вказаного вироку зазначено “ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , росіянин, громадянин росії, житель с. Ущерпьє Клінцовського району Брянської області, рф ».
Відповідно до даних копії довідки ДУ “Коломийська виправна колонія №41» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Херсон, зареєстрований в с. Ущерп'є Клінцовського району Брянської області, рф, засуджений 09.11.2007 року Апеляційним судом Херсонської області до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна ( а.с. 28 ).
Згідно з копією листа Коломийського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області № 2619-1149/2619.1-25 від 21.05.2025 року щодо документування паспортом громадянина України засудженого ОСОБА_1 повідомлено, що під час проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не документований паспортом громадянина України та не встановлено факту його проживання на території України станом на 24.08.1991 року; рекомендовано звернутися із відповідною заявою до суду щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року ( а.с. 8 ).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Звертаючись до суду із вказаною заявою представник заявника просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року.
Разом з тим, під час судового розгляду у своїх письмових запереченнях та в клопотанні представник заінтересованої особи заперечив відносно встановлення вказаного юридичного факту та просив, з підстав, викладених у запереченні, - відмовити в задоволенні заяви або закрити провадження у даній справі, оскільки ОСОБА_1 є громадянином іншої держави, а встановлення даного факту не породжує для нього жодних юридичних наслідків.
Таким чином, при розгляді справи встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, що зумовлює залишення заяви без розгляду. Разом з цим заявник не позбавлений можливості подати позов на загальних підставах.
Відповідно до правил, передбачених ч.6 ст. 294 та ч.4 ст.315 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Оскільки суд дійшов висновку про залишення вказаної заяви без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, підстави ддля задоволення клопотання представника заінтересованої особи про закриття провадження у справі відсутні.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 260, 261, ч.6 ст.294, ч.4 ст.315, ст.353 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Голіней Лілією Дмитрівною, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території України станом на 24.08.1991 року, - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29.09.2025 року.
Суддя: Яремин М. П.