Справа № 180/718/24
Провадження № 1-кп/204/523/25
22 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000085 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2023 року,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні вчинили тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на теперішній час встановлений той факт, що обвинувачені не мають тісних соціальних зв'язків. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному правопорушенні, а також, мають можливість встановити повні анкетні дані свідків, понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій за даним кримінальним провадженням. У разі встановлення цих осіб, можуть намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Також, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення в яких обвинувачуються, враховуючи те, що обвинувачені займаються незаконною діяльністю тривалий час. В сукупності це дає підстави вважати, що ризики, які були наявні під час обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів на даний час не зменшились та продовжують діяти й на даний час.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_11 не погодився із доводами прокурора. Пояснив, що в п. 1 клопотання, прокурор посилається на норми, які не регулюють питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу. Сторона обвинувачення посилається, як на підставу неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, на те, що в разі зміни запобіжного заходу його підзахисні можуть переховуватись від суду, однак це є формальний підхід та нічим не підтверджений. Також, слід звернути увагу, що на обґрунтування неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу, зазначено про наявність значних грошових коштів у його підзахисних, що у свою чергу може забезпечити їх переховування, однак із цим погодитись не можливо, бо його підзахисні вже тривалий час сплатити заставу не мають змоги, а тому про це некоректно говорити. Крім цього, прокурором не було надано жодних доказів цьому факту. Прокурором не надано доказів наявності у його підзахисних дозволу на виїзд за межі держави, а саме закордонних паспортів. Крім того, жодних доказів наявності у обвинувачених контактів на непідконтрольних територіях не надано. Щодо незаконного впливу, то зазначення обґрунтування «наявність авторитету» не можливо вважати таким, що може свідчити про наявність такого ризику, а тому є формальний підхід прокурора до складання вказаних клопотань. Його підзахисні вже протягом тривалого часу перебувають під вартою, а тому ризики можуть бути нівельовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім цього, слід взяти до уваги той факт, що його підзахисні раніше не судимі, працювали, мають сім'ї, а тому можливість подальшої бездоганної поведінки може в повній мірі забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Просить суд обрати інший запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтримали думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що його підзахисний вже протягом тривалого часу перебуває під вартою. Прокурором на підтвердження наявності ризиків, на які він посилається у своєму клопотанні, жодних доказів надано не було. Вважає, що ризик можливого переховування є необґрунтованим, оскільки його підзахисний є громадянином України призовного віку, а тому його виїзд за межі держави в період дії воєнного стану є неможливим. Крім цього, прокурором не було надано суду доказів, які б підтверджували наявність значних коштів у його підзахисного, які б могли забезпечити йому безперешкодний виїзд за межі держави. Щодо впливу на свідків, то вказаний ризик також відсутній. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а в разі неможливості обрання такого запобіжного заходу, зменшити розмір застави до мінімального розміру.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_21 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що ризики, які були зазначені прокурором у своєму клопотанні, кожного разу одні й ті ж, жодних доказів наявності яких прокурором не надається. Вважав, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, а натомість, відносно його підзахисного необхідно обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачений ОСОБА_21 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Також, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що жодних доказів його причетності до вчинення кримінального правопорушення не має. У матеріалах кримінального провадження відсутні закупки чи відео-/фото фіксація передачі наркотичних засобів саме від нього. Крім цього, при проведенні обшуків у його помешканні були допущені процесуальні порушення. Дактилоскопічна експертиза, яка могла б підтвердити належність речовини саме йому проведена не була. Свідчення ОСОБА_14 суперечливі, оскільки він прямо вказує на конфлікт із іншим обвинуваченим, описує насильство та примус з його боку, а щодо нього наводить лише власні припущення без будь-якого підтвердження. Крім того, ОСОБА_14 має особисту зацікавленість його оговорювати, оскільки він проживає з його колишньою співмешканкою та виховує її дитину. Всі основні свідки вже є допитаними. Він має постійне місце проживання в м. Марганець, проживає із цивільною та виховує дитину. Має позитивні характеристики з місця роботи, де відпрацював понад 17 років. Просив змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_7 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання. Суду пояснив, що із плином часу ризики, на які посилається прокурор, втратили свою актуальність та не підтверджені жодними доказами. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та вирішити питання щодо зменшення розміру застави або ж застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_12 підтримала думку адвоката ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав думку своїх захисників.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_20 та ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_9 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що він в повній мірі поділяє думки інших захисників. Кожне клопотання прокурора не несе нової інформації, а тому є ідентичним із попереднім. У його підзахисних не має значних статків, на наявність яких посилається прокурор у своїх клопотанням, оскільки вони не мають змоги сплатити альтернативний запобіжний захід, який їм було визначено судом. Просив відмовити у задоволенні клопотань прокурора та змінити його підзахисним запобіжний захід на нічний домашній арешт, оскільки вони є соціально адаптованими та мають постійне місце проживання.
Обвинувачений ОСОБА_19 підтримав думку захисника.
Обвинувачений ОСОБА_20 підтримав думку свого захисника. Суду пояснив, що клопотання прокурора є шаблонним та нічого нового у ньому не було наведено. Щодо наявності ризиків, то зазначені прокурором ризики нічим не підтвердженні. Він є молодою людиною, у нього є бабуся похилого віку, яка потребує допомоги. Просив змінити йому запобіжний захід.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що ризики, які були наведені прокурором жодними доказами не підтверджені та є безпідставними. Вказані ризики із плином часу не відповідають дійсності та формально переносяться прокурором із одного клопотання в інше. Він вважає, що ризики зменшились, а тому необхідно розглянути клопотання щодо зміни запобіжного заходу. Просиві відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити його підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або ж вирішити питання щодо зменшення розміру визначеного альтернативного запобіжного заходу. Крім цього, просив врахувати той факт, що його підзахисний є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання та родину.
Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що у його підзахисної є дитина, мати похилого віку. Крім цього, вважав, що його підзахисна у повній мірі буде взмозі виконати покладені на неї обов'язки судом у разі зміни їй запобіжного заходу. Прокурором при поданні клопотання жодного разу не надавались докази наявності зазначених ним ризиків. Щодо тиску на свідків чи інших осіб, прокурором не було надано підтверджень вказаному ризику, оскільки жодних заяв про здійснення тиску з боку його підзахисного на свідків або ж на інших осіб не було подано. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід або ж зменшити розмір раніше визначеного альтернативного запобіжного заходу.
Обвинувачена ОСОБА_18 підтримала думку свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або зменшення розміру застави, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв'язку з чим в задоволенні клопотань захисників та обвинувачених слід відмовити, виходячи з наступного.
При надання оцінки клопотань прокурора, судом відповідно до принципу всебічності, об'єктивності та неупередженості розгляду, закріплених в ст. 6 Конституції України, ст.ст. 8, 9, 87, 93, 94, 177 КПК України, оцінює їх в сукупності з усіма наданими доказами, матеріалами та запереченнями сторони захисту.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину обвинуваченим: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , відповідно до обвинувального акту, наявні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені може переховуватись від суду, що є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такі висновки ґрунтуються виходячи із наступного.
Обвинувачені: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, та в разі визнання обвинувачених винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень виключає можливість застосування до них інституту звільнення від кримінальної відповідальності або ж від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Matznetter v. Austria № 2178/64 від 10 листопада 1969 року, суд визнав, що ризик втечі повинен бути обґрунтований конкретними обставинами справи, а не лише припущеннями. Реальна загроза суворого покарання сама по собі може створювати стимул для втечі особи від правосуддя, особливо за відсутності стабільних соціальних зв'язків у країні.
Крім цього, вказаний ризик збільшує свою актуальність у зв'язку із можливістю переховування обвинувачених на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.
Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.
Крім цього, тимчасово окуповані території України не визнають юрисдикцію судової системи, правоохоронних органів України чи судових повісток. Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.
У своєму рішенні Letellier v. France №?12369/86, рішення від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що ризик ухилення від суду може бути обґрунтованим, якщо особа має реальний доступ до територій, де влада держави не має фактичного контролю.
Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченими наслідків можливого визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 можуть вдатися до дій в разі застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що на даний час існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеною та вказаний ризик є актуальним.
Щодо посилання сторони захисту на відсутність у обвинувачених грошових накопичень, як на тому наполягає прокурор у своєму клопотанні, суд зазначає, що казані доводи сторони захисту не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки неможливість обвинуваченими сплатити розмір застави жодним чином не може свідчити про відсутність грошових накопичень. Також, наявність або ж відсутність грошових накопичень у обвинувачених жодним чином не може нівелювати наявний та триваючий ризик можливого переховування від суду.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідків та інших осіб, суд зазначає наступне.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачені може бути обізнаними із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Беручи до уваги той факт, що на даний час був змінений порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні за клопотанням сторони захисту та триває стадія допиту обвинувачених, а тому залишаються не допитаними свідки, що у свою чергу дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
При цьому, той факт, що свідки є залегендованими, жодним чином не нівелює наявність ризику впливу обвинувачених на них, оскільки останнім можуть бути відомі дійсні дані цих свідків.
Таким чином, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим.
Посилання ж сторони обвинувачення на відсутність будь-яких відомостей щодо здійснення впливу на свідків з боку обвинувачених, а саме відповідних заяв чи повідомлень, не може бути взято судом до уваги, оскільки вказане підтверджує дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Що ж стосується посилання прокурора на наявність ризику впливу обвинувачених на інших осіб, а саме обвинувачених, то суд повторно зазначає, що вказане посилання не може бути взятим судом до уваги, оскільки в цій частині ризик припинив своє існування.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Судом при вирішенні питання щодо наявності вказаного ризику береться до уваги термін вчинення інкримінованих обвинуваченим, відповідно до обвинувального акту кримінальних правопорушень, а саме більш ніж вісім місяців, що у свою чергу може свідчити про стійкість злочинної поведінки останніх та в свою чергу підвищує ймовірність продовження протиправної діяльності шляхом продовження вчинення даного кримінального правопорушення або ж вчинення нового у разі застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, а тому даний ризик на даний час не втратив своєї актуальності.
Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом не може бути взятим до уваги посилання сторони захисту, як на підставу відсутності вказаного ризику факту відсутності судимостей у обвинувачених, оскільки сам факт наявності або ж відсутності судимостей не може свідчити про відсутність у обвинувачених ймовірного бажання продовжити протиправну діяльність.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, суд зазначає наступне.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що запобіжний захід у вигляді застави має відповідати принципу пропорційності і не може ставати надмірним фізичним тягарем для обвинуваченого, оскільки це може фактично обмежувати його право на свободу (стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини наголошував на необхідність індивідуального підходу до визначення розміру застави з урахуванням таких факторів: фінансового стану обвинуваченого, суті та тяжкості інкримінованого правопорушення, можливості застави виконувати роль гарантії належної явки на судові засідання та неухильного дотримання процесуальних обов'язків, відсутності надмірного обмеження свободи, яке може виникнути через непропорційний розмір застави.
Так, у справі Mamedova v. Russia № 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський суд з прав людини розглянув питання необґрунтовано високої застави, яка фактично призвела до тримання заявниці під вартою через неможливість її внесення, і визнав таку практику порушенням статті 5 Конвенції.
Відповідно до статті 12 КК України ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_20 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Крім цього, слід також взяти до уваги, що інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення відносяться до категорій правопорушень проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинувачених будь-якого іншого запобіжного заходу, який не буде пов'язаний із триманням під вартою, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинувачених під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.
Оскільки, відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_20 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України, а тому суд вважає, що у вказаному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, оскільки обвинуваченим ставиться у провину відповідно до обвинувального акту вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та прекурсорів. При цьому, факультативним об'єктом вказаного кримінального правопорушення є життя та здоров'я людини. А у разі застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням змісту пред'явленого обвинувачення, тривалості вчинення кримінального правопорушення, останні, будучи на свободі, у зв'язку із відсутністю засобів для існування, можуть вдатися до повторного вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та прекурсорів задля свого незаконного збагачення.
Враховуючи вказане, у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Беручи до уваги підвищену суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень для громадськості, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не втратили на даний час своєї актуальності, суд вважає, що такий запобіжний захід, як тримання під вартою, є виправданим, а зменшення розміру застави, а також застування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, з урахуванням обставин справи, не забезпечить належне виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Посилання сторони захисту на наявність у обвинувачених на утриманні як малолітніх дітей, так і батьків або бабусь похилого віку, які потребують постійного догляду та забезпечення, наявність позитивних характеристик, приймаються судом до уваги, однак не можуть бути тією безумовною підставою, яка б могла свідчити про зменшення ризиків, які на даний час залишаються дійсними.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.
Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
Суду не було надано будь-яких відомостей того, що на теперішній час стан здоров'я обвинувачених є такого ступеню тяжкості, який перешкоджає застосування відносно останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи.
Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший не пов'язаний із триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченим належить продовжити, згідно зі ст. 197 КПК України, строком на 60 днів із визначенням розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_14 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20 листопада 2025 року включно, з застосуванням заходів безпеки у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , заставу у розмірі 130 (сто тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 393640 (триста дев'яносто три шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Покласти на обвинувачених: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений(на) зобов'язаний(на) виконувати покладені на нього/неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або зменшення розміру застави - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1