Справа № 212/11219/25
1-кс/212/1243/25
26 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 62025170010000323 від 05.02.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, українця, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією - солдата резерву 24 запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не маючого, інвалідності не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
встановила таке.
До суду звернувся слідчий із зазначеним клопотанням про застосування тримання під вартою на строк 60 діб. Обґрунтував його таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи на посаді солдату резерву 24 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 25 січня 2025 року солдат ОСОБА_4 , самовільно без дозволу командира залишив район виконання бойового завдання с. Деревки, Котелевського району, Полтавської області, командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. В ході відпрацювання осіб, які самовільно залишили військову частину, працівниками СКП ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, 24 вересня 2025 року, був зупинений солдат ОСОБА_4 , та доставлений до ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кості Гордієнка, буд. 7, після чого був затриманий у порядку ст. 208 КПК України. Також йому було пред'явлено письмову підозру.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Слідчий вважає, що є такі ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з боку підозрюваного:
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не явки до слідчого, прокурора або суду: будучи раніше судимим, підозрюваний вчинив тяжкий злочин, тобто обізнаний про наслідки вчиненого ним злочину та можливості застосування реальної міри покарання, таким чином є достатньо підстав вважати, що останній може ігнорувати виклики слідчого, прокурора або суду, з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний є особою, яка раніше судима, не працює, отже не має постійного заробітку, у зв'язку з цим є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може скоювати в подальшому злочини з метою відшукування коштів для існування, тобто ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не ставав, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, перебуваючи на волі знову вчинив тяжкий умисний злочин.
Позиція учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор на задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наполягав.
Підозрюваний заперечив проти застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснив, що самовільно залишив частину за станом здоров'я, сам з'явився до поліції та знайшов військову частину, яка готова його взяти для продовження військової служби. Зазначив, що він - не злочинець і не повинен триматися під вартою. Просив застосувати домашній арешт.
Захисник також заперечила проти застосування тримання під вартою, просила застосувати цілодобовий домашній арешт. Підтвердила слова підозрюваного про звернення до військової частини для можливості продовження військової служби підозрюваним.
Досліджені матеріали, встановлені фактичні обставини. Застосовані норми права та оцінка суду.
Слідчий суддя встановила, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 05.02.2025 за № 62025170010000323 за правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 407 КК України з викладом обставин, що відповідає зазначеному у клопотанні.
Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за підписом командира вч НОМЕР_1 від 23.01.2025 (а. с. 7), матеріалами службового розслідування в/ч НОМЕР_1 (а. с. 7-24), протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 23-24.09.2025, протоколом допиту підозрюваного від 24.09.2025 підтверджується обґрунтована підозра.
Затримано ОСОБА_4 24.09.2025 о 18:20 год.
25 вересня 2025 року йому було вручено повідомлення про підозру, що він сам підтвердив у судовому засіданні.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за скоєння якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин ( справа «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» («Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»; Заяви № 12244/86; 12245/86; 12383/86; Рішення від 30.08.1990, § 32).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя встановила наявність обґрунтованої підозри (описано вище в цій ухвалі) та погоджується з доводами прокурора про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки до слідчого, прокурора або суду. Визнаючи цей ризик, суддя враховує, серед іншого, показання самого підозрюваного про те, що він самовільно залишив військову частину за станом здоров'я, однак протягом часу відсутності на службі за медичною допомогою, обстеженнями, лікуванням до медичних установ не звертався. На питання судді про те, чи встановлено підозрюваному діагноз «туберкульоз», про підозру на який він заявив, він заперечив таку обставину (наявність діагнозу). Рекомендаційний лист в/ч НОМЕР_2 адресований іншій військовій частині (в/ч НОМЕР_3 ), ніж та, яку залишив підозрюваний (А2582); цю обставину учасники не змогли пояснити в судовому засіданні. Крім того, такий лист не спростовує висунутої підозри та підстав для взяття під варту.
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного, та інші питання.
Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено запобіжний захід - тримання під вартою.
Отже, приписи зазначеної норми - імперативні, і у слідчого судді немає дискреції (можливості вибору з декількох варіантів) у цьому питанні.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, оцінюючи можливість застосування застави, враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, ризик подальшого переховування, продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, відсутність підтвердження міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, відсутність офіційних джерел доходів. Тому слідчий суддя дійшла висновку про недоцільність застосування застави.
З урахуванням встановлених обставин справи та особи підозрюваного слідчий суддя дійшла висновку про неможливість обрання іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, до підозрюваного, а також недоцільність призначення застави.
Враховуючи зазначене, керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 183, 194, 196, 202, 395 КПК України, слідчий суддя
Слідчий суддя постановила:
клопотання слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області -задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який рахувати з моменту затримання 24 вересня 2025 року о 18:20 годині, без права внесення застави, тобто до 22 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали становить до 22 листопада 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення; може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 29 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1