Справа № 761/36745/25
Провадження № 1-кс/761/23909/2025
12 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурораОфісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , заявника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання останнього, подане в інтересах ТОВ «СПЕЙСИКС», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 72023000500000026 від 02.05.2023,
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ТОВ «СПЕЙСИКС», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2024 (справа № 761/4060/24) в рамках кримінального провадження № 72023000500000026 від 02.05.2023, а саме на грошові кошти у безготівковій формі у сумі 103 100 000,00 гривень (сто три мільйони сто тисяч гривень 00 копійок), що знаходяться на відкритому в АТ «СЕНС БАНК» (код банку (МФО): 300346, код за ЄДРПОУ: 23494714) рахунку НОМЕР_1 (валюта рахунку: 980 - Українська гривня), який належить ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 40169405), із забороною розпорядження вказаними грошовими коштами та зупиненням видаткових операцій за рахунком в межах цієї суми, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.
Відповідно до змісту клопотання заявник зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» належать ТОВ «СПЕЙСИКС», при цьому такі грошові кошти не відповідають ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, а з моменту накладення арешту стороною обвинувачення не зібрано достатньої кількості доказів, щоб виправдати таке втручання у право власності та необхідність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, що в свою чергу порушує конституційні права власника майна, а тому просить скасувати згаданий арешт.
В судовому засіданні заявник вимоги клопотання підтримав.
Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слід дійти такого висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, БЕБ України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000026 від 02.05.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
Далі, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2024 (справа № 761/4060/24) в рамках кримінального провадження № 72023000500000026 від 02.05.2023 накладено арешт на майно, яке є предметом розгляду даного клопотання. При цьому арешт на таке майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Також, згідно з процесуальним законом, вирішуючи питання щодо необхідності застосування та виду обтяження, в даному випадку арешту майна, слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на майно, яке є предметом клопотання, було накладено з метою забезпечення речових доказів, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, зокрема обставин, які досліджуються в ході досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що такий арешт є доцільним, в тому числі і на поточний момент.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що матеріали клопотання не містять відомостей про те, що відповідні грошові кошти належать саме ТОВ «СПЕЙСИКС», зокрема наявність судового рішення про стягнення з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «СПЕЙСИКС» певної суми грошових коштів прямо не свідчить про належність таких грошових коштів вказаному підприємству.
При цьому слідчий суддя також бере до уваги те, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала потреба в арешті майна, про що в першу чергу має свідчити повна відсутність ризиків (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження), передбачених ст. 170 КПК України, а отже, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ТОВ «СПЕЙСИКС», задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ТОВ «СПЕЙСИКС»,про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2024 (справа № 761/4060/24) в рамках кримінального провадження № 72023000500000026 від 02.05.2023, а саме на грошові кошти у безготівковій формі у сумі 103 100 000,00 гривень (сто три мільйони сто тисяч гривень 00 копійок), що знаходяться на відкритому в АТ «СЕНС БАНК» (код банку (МФО): 300346, код за ЄДРПОУ: 23494714) рахунку НОМЕР_1 (валюта рахунку: 980 - Українська гривня), який належить ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 40169405).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1