Провадження № 3-в/537/58/2025
Справа № 537/5306/21
18.09.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Н.В., за участі секретаря Дьяченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука в залі судових засідань в місті Кременчук подання начальника Крюківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області Коноваленко І. стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вирішення питання про давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення,
12 вересня 2025 року начальник Крюківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області Коноваленко Ірина звернулася до суду з поданням, в якому просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 року за ч.1 ст.183-1 КУпАП, за давністю відбування стягнення на підставі ст.304, ст.305 КУпАП, ст.80 КК України.
В обґрунтування подання зазначено, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 надійшли до Крюківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області та були прийняті до виконання 29.11.2021 року. Проте ОСОБА_1 не з'являвся у центр пробації за викликами. Для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 органом пробації проводилися першочергові розшукові заходи. Проведеними першочерговими розшуковими заходами не вдалося встановити місце знаходження ОСОБА_1 19.06.2025 року Крюківським ВДВС у м. Кременчуці повідомлено, що боржник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Тому на підставі ст.304, ст.305 КУпАП, ст.80 КК України просили вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 року за ч.1 ст.183-1 КУпАП, за давністю відбування стягнення.
В судове засідання представник Крюківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області Богдан В. не з'явилася, подала письмову заяву про проведення розгляду справи у її відсутність, подання підтримує в повному обсязі. Додатково подала документи на підтвердження факту, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , на теперішній час безвісті зниклий.
ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, хоча повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Вказану постанову суду звернуто до виконання 16.11.2021 року, тобто у визначений ст.303 КУпАП строк.
Матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 надійшли до Крюківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області та були прийняті до виконання 29.11.2021 року.
В ході виконання постанови суду проводилися розшукові дії для встановлення місця перебування правопорушника ОСОБА_1 , в ході яких встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , на теперішній час вважається безвісті зниклим, що підтверджено витягом із наказу № 7 командира військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2025 року.
На даний час ОСОБА_1 суспільно корисні роботи не відпрацював.
Відповідно статті 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містять поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме, ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі ст.80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Згідно з ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі N5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч.3 ст.80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини НОМЕР_3 . Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст.80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.1832 КУпАП та кримінальної відповідальності за 3892 КК України, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів:
1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;
2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;
3) не вчинення нею нового злочину, а не кримінального проступку.
Враховуючи вище наведене, за аналогією права та той факт, що з часу набрання законної сили постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 року про призначення ОСОБА_1 за ч.1 ст.1831 КУпАП адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло два роки, а тому на час розгляду подання закінчились строки давності її виконання, факт ухилення від відбування стягнення не встановлений постановою чи вироком суду, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за закінченням строків давності виконання постанови про накладення стягнення, визначені ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.
Керуючись ст. 303, 304 КУпАП, ст.80 КК України, суд,
Подання начальника Крюківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області Коноваленко І. про вирішення питання про давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного за ч.1 ст.1831 КУпАП постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.11.2021 року у справі №537/5306/21, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Мурашова Наталя Валентинівна