Справа № 367/9874/25
Провадження №1-кс/367/989/2025
Іменем України
22 серпня 2025 року місто Ірпінь
Слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 (в режимі відеоконферензв'язку),
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 клопотання слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111040000363 від 15.05.2025 про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України,-
установив:
слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з указаним клопотанням, яке обґрунтоване таким. Слідчим відділенням ВП № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111040000363 від 15.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України. Установлено, що з 30.04.2025 до цього часу у військовій частині НОМЕР_1 на тимчасовому обліку військової частини проходить військову службу за призовом по мобілізації ОСОБА_4 , гранатометник 1 відділення охорони 3 взводу охорони 7 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , що незаконно перебуває поза межами військової частини (самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 13.01.2025), якого було затримано ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до військової частини НОМЕР_1 на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 № 7038, розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 № 6837 та від 23.09.2024 № 18156. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Окрім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, зобов'язаний додержуватися вимог статей 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Згідно зі статтями 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України.
Відповідно до статей 178, 328 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 27.05.2019 у кримінальному провадженні №42013110100000535 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 187 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Однак, ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі за злочини проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який діє до теперішнього часу на всій території України. Досудовим розслідуванням установлено, що 14.05.2025 приблизно о 02:30 (більш точний час досудовим розслідування не встановлено), у ОСОБА_4 , який правомірно перебував поблизу магазину ФОП « ОСОБА_7 » за адресою: АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, а саме: камери "4MP H.265 Wi-Fi IPC-F42FP (2.8мм)" та карти пам'яті «Kingston microSD 128GB C10 UHS-I R100MB/s + SD», які належать ОСОБА_7 . Одразу після цього, ОСОБА_4 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та він залишиться непоміченим, маючи вільний доступ, таємно викрав камеру "4MP H.265 Wi-Fi IPC-F42FP (2.8мм)" та карту пам'яті «Kingston microSD 128GB C10 UHS-I R100MB/s + SD», які знаходились на фасаді магазину ФОП « ОСОБА_7 » за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3572,46 грн. 21.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Санкція частини четвертої статті 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, та відповідно до статті 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України КК України підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 15.05.2025; протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 15.05.2025; протоколом огляду місця події, що проводився 15.05.2025 у період часу з 15:35 до 15:50 за місцем проживання ОСОБА_4 в ході якого він добровільно видав камеру "4MP H.265 Wi-Fi IPC-F42FP (2.8мм)" та карту пам'яті «Kingston microSD 128GB C10 UHS-I R100MB/s + SD»; протоколом огляду карти пам'яті «Kingston microSD 128GB C10 UHS-I R100MB/s + SD» від 19.06.2025; іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження. В силу частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Таким чином, підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , органом досудового розслідування на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведення вини останнього, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з конфіскацією майна. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків. Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень. На думку слідчого застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме пункту 2 частини третьої статті 132 КПК України та правовим позиціям ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. З огляду на викладене, слідчий просила клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з утриманням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», із визначеним розміром застави - 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
У судовому засіданні 22.08.2025 прокурор ОСОБА_11 підтримав клопотання, просив його задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що долученими до клопотання матеріалами підтверджено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Також зазначив, що наявний факт самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_4 військової частини, однак за указане правопорушення підозру йому ще не вручено.
У судовому засіданні 22.08.2025 підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що, дійсно, вчинив указане правопорушення, однак злого умислу у нього не було. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки він і військову службу залишив, щоб бути вдома і допомагати матері похилого віку. Також зауважив, що планує йти воювати захищати країну, при цьому на питання слідчого судді чому він це не робив коли безпосередньо перебував у військовій частині пояснити зміг.
Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до таких висновків.
У силу частини першої та пункту 9 частини другої статті 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (стаття 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (стаття 178 КПК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК України, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання. Вимоги до клопотання визначені частинами другою та третьою указаної статті.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (пункт 4 частини другої статті 183 КПК України).
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (частин перша статті 197 КПК України).
Згідно з частиною третьою статті 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Слідчим відділенням ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №12025111040000363 від 15.05.2025 стосовно ОСОБА_4 . В межах провадження 21.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, а саме: таємному викраденні чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слід врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
1.Щодо обґрунтованості підозри
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Слідчий суддя ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом пункту 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цьому етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК України, повністю обґрунтована і підтверджується матеріалами кримінального провадження, які долучені до клопотання, а саме: витягом з ЄРДР, рапортом про прийняття заяви (ЄО13617) про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 14.05.2025; копією висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи; протоколами допиту свідків; протоколом огляду місця події від 15.05.2025.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовуються зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам статті 278 КПК України та на цьому етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
2.Щодо наявності ризиків
Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.
В обґрунтування клопотання прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов'язків. ОСОБА_4 усвідомлює, що вчинив умисний злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, тому санкція злочину може спонукати його до переховування, а саме: зміни місця проживання, пов'язаного з незаконним перетином кордону; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України, тощо. Також, підозрюваний не одружений, дітей на утриманні немає тобто у нього фактично відсутні міцні соціальні зв'язки, які могли б його утримати від переховування від органу досудового розслідування та суду. Про наявність такого ризику також свідчить поведінка ОСОБА_4 до подій травня 2025 року, а саме те, що він перебуваючи на військовій службі самовільно залишив її.
При встановленні наявності ризику впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя погоджується з думкою слідчого, прокурора, що підозрюваний знаючи місце перебування/проживання може впливати на потерпілих шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу, вимагати дачу ними неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування. Ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення підтверджується характером кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 . Крім того, свідки у цьому кримінальному провадженні ще не допитані під час судового розгляду, що, у разі застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, надає йому можливість суттєво вплинути на їхні показання до початку розгляду кримінального провадження судом.
На думку слідчого судді, зважаючи на те, що підозрюваний офіційно не працює, не навчається, не має постійного джерела прибутку, він може продовжити вчинення аналогічних кримінальних правопорушень й надалі у разі не перебування під вартою. Указане також підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше судимий в переважній більшості за злочини проти власності, востаннє вироком Шевченківського районного суду міста Києві від 27.05.2019 за вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 187 КК України до покарання у виді семи років трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.
Отже, на цьому етапі досудового розслідування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації указаних ризиків.
Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочинів, суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким підозрюється ОСОБА_4 , вважає, що досягнення мети, визначеної у статті 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного під варту.
Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968; «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969; «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969; «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991 та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 07.11.2013) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» указано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
З викладених вище обставин можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків буде запобіжний захід у виді тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід як свідчать обставини провадження на цьому етапі кримінального провадження буде недієвим.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (частина третя статті 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 КПК України), а тому у цьому випадку слідчий суддя вважає, що для гарантування дотримання ОСОБА_4 його процесуальних обов'язків буде достатнім визначення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, клопотання слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим заходом, тому підлягає задоволенню з визначенням розміру застави та покладенням обов'язків.
Беручи до уваги викладене, а також те, що строк тримання під вартою не може перевищувати строку досудового розслідування, керуючись статтями 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту фактичного затримання до 20 жовтня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору, а також направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят), яку може бути внесено як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти негайно після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави.
У разі внесення застави, зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування та суду, а також повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави, зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/перебування;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає/перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від позапроцесуального спілкування із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- залишити на зберіганні в уповноважених органах державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
Роз'яснити, що у разі, якщо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього процесуальні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1