Справа № 367/8338/25
Провадження №2/367/5612/2025
Іменем України
24 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Третяк Я.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Люліної О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Працевитого Г.О. звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №36294 від 12.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №24/791546 від 28.08.2009 в розмірі 10 627,61 грн. та стягнути з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 28.08.2009 між позивачем ОСОБА_2 та Акціонерним Товариством «Індустріально-експортний банк» було укладено кредитний договір №24/791546, за умовами якого позичальнику було надано кредит.
Вказується, що 08.06.2022 позивачем ОСОБА_2 було змінено власне прізвище на « ОСОБА_3 » в зв'язку з укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , в зв'язку з чим позивач зазначається як ОСОБА_1 .
Зазначається, що з мобільного додатку «Дія» позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження № 66154904, позивач не отримувала жодних листів у яких би містилась постанова про відкриття виконавчого провадження або будь-які інші постанови по вказаному виконавчому провадженню.
Представник позивача наголошує, що 12.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис №36294 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №24/791546 від 28.08.2009 в розмірі 10 627,61 грн. Також було встановлено, що правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного Товариства «Індустріально-експортний банк» на підставі договору відступлення прав вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Груп Фактор», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від від 14.12.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет». В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським Владиславом Юрійовичем було відкрито виконавче провадження, винесені постанови про арешт коштів боржника.
Окрім того вказує, що позивачем не отримувалося жодних вимог про стягнення боргу від відповідача, а тому, відсутні законні підстави для вчинення виконавчого напису.
Стверджує, що відповідно до інформації, яка міститься на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження», можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком №1172.
Також зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження» можна встановити, що відповідачем не було надано ніяких доказів, в тому числі детального розрахунку суми заборгованості, який би підтверджував відповідність нарахованої суми заборгованості. Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і взагалі наявності заборгованості для можливості вчинення виконавчого напису.
Таким чином, вважаючи, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис всупереч чинному законодавству, представник позивача звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.07.20225 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.
Ухвалою суду від 22.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст.178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третім особам також копію позовної заяви з додатками.
До суду від представника відповідача надійшла заява, згідно якої позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визнають, просить стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду, інші 50 відсотків судового збору на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету.
Ухвалою суду від 22.07.2025 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 12.05.2021 № 36294, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість в сумі 106 27,61 грн., відповідно до кредитного договору № 24/791546 від 28.08.2009, укладеного з АТ «Індустріально-експортний банк».
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 20.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 36294, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром Маркет», якому ТОВ «Фінансова компанія « Груп Фактор», відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 14/12/2020- ФМ від 14.12.2020 за кредитним договором № 24/791546 від 28.08.2009, укладеним між первісним кредитором - Акціонерним товариством «Індустріально-експертний банк» та ОСОБА_2 .
Встановлені обставини щодо вчинення 20.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису № 36294, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості у розмірі 10627,61 грн., стороною відповідача не оспорюються та визнаються, з огляду на подання заяви про визнання позову.
20.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66154904, з виконання виконавчого напису нотаріуса від 12.05.2021 № 36294, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість в сумі 106 27,61 грн., відповідно до кредитного договору № 24/791546 від 28.08.2009, укладеного з АТ «Індустріально-експортний банк».
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій № 296/5).
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 2 даного Переліку визначено про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 №96/5 (далі за текстом - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 3.1. - 3.5. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172; якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку; строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у вчиненні виконавчого напису.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Так, згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку,-шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині),з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, а також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором.
Також, суд бере до уваги ту обставину, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
При цьому, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи, що представником відповідача подано заяву про визнання позову в частині визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про те, що станом на момент вчинення виконавчого напису заборгованість боржника не була безспірною.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Так, представник позивача просить стягнути з відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати з надання правової (правничої) допомоги у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 22.06.2025, укладений між Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» та ОСОБА_5 , додатковий договір від 22.06.2025 до договору про надання правової допомоги від 22.06.2025; рахунок від 22.06.2025 на суму 5 000,00 грн.; акт від 22.06.2025 про надані послуги на суму 5 000,00 грн.
Заперечуючи заявлені витрати на правничу допомогу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Клопотання обґрунтовує тим, що витрати, які позивач поніс/понесе під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони.
Враховуючи вище викладене, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 5 000,00 грн. до 2 850,00 грн.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, суд вважає за можливе стягнути із відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 36294, вчинений 12.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» грошових коштів у розмірі 10 627 (десять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 61 копійка, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9 А, оф. 204, код ЄДРПОУ: 43311346) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) гривень 28 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, згідно платіжної інструкції № 0692-7286-7597-9412 від 21.07.2025 в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та при поданні заяви про забезпечення позову, згідно платіжної інструкції № 0463-7244-4635-8280 від 21.07.2025 в розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Я.М.Третяк