Справа № 367/10217/24
Провадження №2/367/1875/2025
Іменем України
23 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Третяк Я.М.,
за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 010/9967/82/608489 від 24.07.2019 у розмірі 158356,82 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що 24.07.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/9967/82/608489, відповідно до якої Банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24.07.2023 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 45%.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання перед позичальником за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку та розмірі передбаченому умовами Кредитного договору.
30.11.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 010/9967/82/608489.
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/9967/82/608489.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 010/9967/82/608489 від 24.07.2019 року.
У порушення умов договору, відповідач не виконав свого обов'язку, в результаті чого, станом на день формування позовної заяви, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 010/9967/82/608489 від 24.07.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника становить 158356,82 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 91498,78 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 44860,74 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 21997,30 грн.
16 жовтня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 24 липня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/9967/82/608489, у відповідності до умов якої Банк зобов'язався надавати Позичальнику кредитні кошти в межах поточного ліміту 10000,00 грн. (п. 1.4.1), який в подальшому було збільшено до 47300,00 грн., строком на 48 місяців (п. 1.5) під 45,0 % річних (п. 1.6), а позичальник зобов'язався повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування, що підтверджується копіями Заяви, Додатку № 1 до Заяви 010/9967/82/608489 від 24.07.2019 року та копією Паспорту споживчого кредиту за підписами відповідача.
АТ «Райффайзен Банк» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту в порядку та на умовах передбачених договором, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача.
30 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 010/9967/82/608489, що підтверджується копією Договору відступлення права вимоги, копією платіжного доручення та Витягом з Реєстру боржників від 15.12.2021 року до Договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/9967/82/608489 на загальну суму 91950,01 грн.
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/9967/82/608489, що підтверджується копією Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та копією Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників (Додаток № 3) до Договору № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/9967/82/608489 на загальну суму 136359,52 грн.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором № 010/9967/82/608489 від 24.07.2019 року, станом на 10.09.2024 року заборгованість відповідача становить 158356,82 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 91498,78 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 44860,74 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 21997,30 грн.
Згідно ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) висловлена наступна правова позиція: «ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. За змістом частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04.07.2018 (справа № 14-154цс18)».
Враховуючи те, що відповідач порушив зобов'язання за договором, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Ст. 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини - заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; заявку на дання юридичної допомоги № 342 від 05.07.2024 року, якою сторони погодили вартість надання юридичних послуг по вказаній справі на загальну суму 25000,00 грн.; витяг з акту № 4 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024 року на загальну суму 25000,00 грн.; копію платіжної інструкції від 12.09.2024 на оплату послуг з надання правової допомоги згідно договору № 01-07/2024 на загальну суму 100000,00 грн.
Таким чином, дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заявлених витрат, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 629, 634, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306)заборгованість за договором № 010/9967/82/608489 від 24.07.2019 року у розмірі 158356 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Копію рішення направити сторонам для відому.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я. М. Третяк