26 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11960/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Полтавській області, оформлену листом вих. № 12677-12064/К-02/8-1600/25 від 04.08.2025, в перерахунку та зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 07.11.2015, а також період служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в органах внутрішніх справ України в період з 16.08.2008 року по 07.11.2015 року, а також період служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 року по 31.05.2016 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.06.2025 з відомостей персонального кабінету Електронного порталу "Пенсійний фонд України" позивачу стало відомо, що станом на червень 2025 року він має страховий стаж в розмірі 9 років, при тому, що відповідно до трудової книжки страховий стаж станом на 16.08.2025 року становить 17 років.
23.06.2025 позивачем направлено запит щодо сплати страхових внесків Харківським національним університетом внутрішніх справ за період навчання з 16.08.2008 по 02.06.2012. Відповідно до листа ХНУВС № 24ІЗ/24/2025 від 26.06.2025 (4896), позивачу надано відомості про сплату страхових внесків, які відраховувалися з грошового забезпечення позивача на посаді "курсанта".
01.07.2025 року позивачем направлено запит до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області щодо сплати страхових внесків, які відраховувалися з грошового забезпечення позивача на посадах УМВС України в Полтавській області в період з 02.06.2012 по 07.11.2015. 11.07.2025 за вих. № 4/4770 від 11.07.2025 надано довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за запитуваний період.
01.07.2025 року позивачем надіслано запит до ГУНП в Полтавській області щодо сплати страхових внесків, які відраховувалися з грошового забезпечення на посадах ГУНП в Полтавській області в період з 07.11.2015 року по 31.05.2016 року. Листом вих.№ 143225-2025 від 08.07.2025 року надано довідку про те, що за період проходження служби в ГУНП в Полтавській області в період з 07.11.2015 року по 31.05.2016 року з грошового забезпечення позивача утримувався ЄСВ.
21.07.2025 позивач звернувся до ГУПФУ в Полтавській області з заявою про зарахування трудового стажу до страхового стажу в органах внутрішніх справ в період з 16.08.2008 року по 07.11.2015 року, а також в Національній поліції України - в період з 07.11.2015 року по 31.07.2016. До заяви додав довідки ХНУВС, Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області про сплату страхових внесків.
Листом ГУПФУ в Полтавській області № 12677-12064/К-02/8-1600/25 від 04.08.2025 в зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу відмовлено.
Дану відмову позивач вважає необгрунтованою, у зв'язку з чим звернувся до суду.
15.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він вказав, що доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція відповідача заснована на помилкововму тлумаченні норм чинного законодавства.
Стислий зміст заперечень відповідача
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази у відповідача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно із законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.10.2008 позивача, зокрема:
- згідно з записом № 1 прийнятий на службу в органах внутрішніх справ України, наказ ХНУВС №405 о/с від 31.07.2008;
- згідно з записом трудової книжки № 2 звільнений з органів внутрішніх справ, наказ УМВС № 625 ос від 06.11.2015;
- згідно з записом № 3 прийнятий на службу в Національну поліцію України, наказ ГУНП №9 від 07.11.2015;
- згідно з записом трудової книжки № 4 звільнений зі служби в Національній поліції України, наказ ГУНП № 363 о/с від 31.08.2020.
Відповідно до довідки про трудовий та страховий стаж позивача від 12.08.2025 за період з 01.01.2004 по червень 2016 року відсутні відомості про трудовий та страховий стаж позивача.
З довідки форми ОК-5 позивача слідує, що за спірні періоди з 16.08.2008 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 31.05.2016 частково відображено відомості про страховий стаж позивача, при цьому відомості за 2009,2010 рік відсутні.
Відповідно до листа Харківським національним університетом внутрішніх справ №24ІЗ/24/2025 від 26.06.2025 (4896), позивачу надано відомості про сплату страхових внесків, які відраховувалися з грошового забезпечення позивача на посаді "курсанта", відповідно до яких за період з серпня 2008-червень 2012 сплачувався ЄСВ за кожний місяць.
11.07.2025 за вих. № 4/4770 від 11.07.2025 надано довідку УМВС України в Полтавській області про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 03.06.2012 по 06.11.2015, , відповідно до якої за вказаний період сплачувався ЄСВ за кожний місяць.
Листом вих.№ 143225-2025 від 08.07.2025 року надана довідка про те, що за період проходження служби в ГУНП в Полтавській області в період з 07.11.2015 по 31.05.2016 з грошового забезпечення позивача утримувався ЄСВ кожного місяця.
21.07.2025 позивач звернувся до ГУПФУ в Полтавській області з заявою про зарахування трудового стажу до страхового стажу в органах внутрішніх справ в період з 16.08.2008 по 07.11.2015, а також в Національній поліції України - в період з 07.11.2015 по 31.07.2016 . До заяви додав довідки ХНУВС, Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області про сплату страхових внесків.
Листом ГУПФУ в Полтавській області від 04.08.2025 в зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу відмовлено. Зазначено, що тривалість страхового стажу на розмір пенсії не впливає.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. До червня 2016 року звітність передбачала лише загальні показники кількості осіб та нарахованого грошового забезпечення в звітному періоді без персоніфікованого обліку відомостей. На сьогодні Пенсійний фонд України спільно з Державною податковою службою України здійснюють завантаження зазначеної інформації з інформаційних реєстрів Державної податкової служби до реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Позивач не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавцем визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Цією ж статтею визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі змісту пункту 2 частини першої статті 9, частин першої, другої статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що пенсія по інвалідності в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання, призначається за рахунок коштів Пенсійного фонду, незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пунктом 17 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Платниками єдиного внеску відповідно до абзацу 7 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці 7 пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З аналізу наведених норм випливає, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Поряд з цим, як визначено статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Так, згідно з приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.10.2008 позивача, зокрема:
- згідно з записом № 1 прийнятий на службу в органах внутрішніх справ України, наказ ХНУВС №405 о/с від 31.07.2008;
- згідно з записом трудової книжки № 2 звільнений з органів внутрішніх справ, наказ УМВС №625 ос від 06.11.2015;
- згідно з записом № 3 прийнятий на службу в Національну поліцію України, наказ ГУНП №9 від 07.11.2015;
- згідно з записом трудової книжки № 4 звільнений зі служби в Національній поліції України, наказ ГУНП № 363 о/с від 31.08.2020.
Відтак, суд наголошує, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу за вказаний період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Окрім того, судом встановлено, що відповідно до листа Харківським національним університетом внутрішніх справ № 24ІЗ/24/2025 від 26.06.2025 (4896), позивачу надані відомості про сплату страхових внесків, які відраховувалися з грошового забезпечення позивача на посаді "курсанта", відповідно до яких за період з серпня 2008-червень 2012 сплачувався ЄСВ за кожний місяць. 11.07.2025 за вих. № 4/4770 від 11.07.2025 позивачу надана довідка УМВС України в Полтавській області про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 03.06.2012 по 06.11.2015, відповідно, до якої за вказаний період сплачувався ЄСВ за кожний місяць. Листом вих.№ 143225-2025 від 08.07.2025 надана довідка про те, що за період проходження служби в ГУНП в Полтавській області в період з 07.11.2015 по 31.05.2016 з грошового забезпечення позивача утримувався ЄСВ кожного місяця.
Дані довідки позивач надава відповідачу під час свого звернення 21.07.2025.
Проте, позивач вказав у листі від 04.08.2025, що тривалість страхового стажу на розмір пенсії не впливає, таким чином відповідач проігнорував надані йому докази позивачем.
Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно із законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Проте, відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має право на різні види пенсій, призначається на вибір одна із них. Отже, особа вправі обрати для себе вид пенсії, котрий вважає доцільним. Позивач може в майбутньому перейти на інший вид пенсії, для призначення якої йому необхідна наявність усього його страхового стажу.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Окрім того, згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний період страхового стажу позивача.
Обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно із частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" покладено на платника єдиного внеску.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду здійснюють контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
З огляду на викладені вище положення Закону висновується, що обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.
Відтак, оскільки відсутність відомостей про сплачені страхові внески за періоди проходження служби позивача виникло не з його вини, то вказана обставина не може бути підставою для відмови у зарахування до страхового стажу періоду служби, за який роботодавцем сплачені єдині внески.
Невключення до страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ та у Національній поліції є порушенням права позивача на належне пенсійне забезпечення, незалежно від того, який вид пенсії призначений позивачу станом на дату розгляду цієї справи.
Відповідачем не надані докази того, що за спірний період проходження служби позивачем несплачені єдині внески.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є ефективним способом захисту прав та інтересів останнього в адміністративному суді.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, а також період служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016.
Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись ст. 9, 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 04.08.2025 про відмову позивачу зарахувати до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, період проходження служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати до страхового стажу період служби проходження в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, період проходження служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 31.05.2016, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічний спір вирішений у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі №420/14131/24.
Отже, позовна заява підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, оформлену листом №12677-12064/К-02/8-1600/25 від 04.08.2025, про відмову ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, період проходження служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 31.05.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, період проходження служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза