Справа № 420/9224/25
(додаткове)
26 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/9224/25, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року було задоволено адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН».
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000135/2 від 12.03.2025 року.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн.
18.09.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/9224/25 та стягнення з Одеської митниці на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 20 750,00 грн. та на послуги перекладу у сумі 3 800,00 грн.
23.09.2025 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №420/9224/25.
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Судом встановлено, що між Шевченко М.В. (як адвокатом) та приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» (як клієнтом) було укладено Договір про надання правової/правничої допомоги №1/2703-ю/25 від 27.03.2025 року (далі - Договір), за п.1.1 якого відповідно до цього договору адвокат приймає доручення клієнта на представництво, захист прав і законних інтересів ПП «ГЕЛІОС-ВАН» з питання звернення до суду в якості позивача у справі про оскарження рішення Державної митної служби України.
За п.1.6 Договору гонорар адвоката визначається сторонами за домовленості сторін.
Відповідно до п.1.9 Договору за правову допомогу, передбачену в пункті 1.1. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 24 900 грн. Першу частину винагороди в розмірі 20 750 грн. клієнт сплачує адвокату не пізніше 10 банківських днів після підписання цього Договору. Другу частину винагороди в розмірі 4 150 грн. клієнт сплачує адвокату не пізніше 10 банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування грошових коштів сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку клієнта.
Згідно п.1 Акту приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 від 16.09.2025 року до Договору про надання правової/правничої допомоги №1/2703-ю/25 від 27.03.2025 року вбачається, що адвокат та клієнт склали цей акт про виконані адвокатом роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме:
- ознайомлення з документами наданими Клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом;
- підготовка та подача позову до суду;
- підготовка та подача до суду заперечення на відзив;
- супровід справи в суді.
Відповідно до положень укладеного між сторонами договору (п. 1.9) сторони погодили фіксовану суму вартості наданих послуг (гонорару), які адвокат отримав в розмірі 20 750 грн. шляхом переказу грошей на банківський рахунок.
На підтвердження оплати наданих правничих послуг згідно Акту приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 від 16.09.2025 року, до суду надано платіжну інструкцію №405 від 10.04.2025 року.
Аналізуючи вищевказані матеріали суд враховує обсяг та якість підготовлених та наданих адвокатом до суду документів, що стосуються спірних правовідносин.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд зазначає, що наведені представником позивача докази та доводи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Виходячи з наведеного, враховуючи задоволення позовної заяви, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи (справа незначної складності), обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу з Одеської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 6 056,00 грн.
В іншій частині клопотання сторони позивача слід відмовити з вищенаведених обставин.
Щодо вимоги представника позивача стосовно стягнення судових витрат на послуги перекладача суд зазначає наступне.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно частин шостої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року позовну заяву позивача було залишено без руху, оскільки вона була подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, а саме на підтвердження обставин та доводів, викладених у позовній заяві, було подано письмові докази, які викладені іноземною мовою та не були перекладені українською мовою. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків, зазначивши спосіб усунення шляхом подання до суду належного офіційного перекладу документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 07.04.2025 року, представником позивача було надано до суду офіційний переклад документів, складених іноземною мовою, що вимагалось вищевказаною ухвалою суду.
На підтвердження понесених витрат з перекладу документів представник позивача надав до суду рахунки на оплату №41 від 27.03.2025 року та №48 від 09.04.2025 року за послуги перекладу документу з англійської мови на українську мову, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №48 від 09.04.2025 року та №41 від 27.03.2025 року, а також платіжну інструкцію №347 від 28.03.2025 року та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №103 від 10.04.2025 року.
Водночас суд зауважує, що надані позивачем до суду документи містять загальний характер та не містять жодної інформації, що зазначений перелік документів стосується перекладу документів, що додавались до матеріалів адміністративної справи №420/9224/25. Будь-яких індивідуальних ознак документів (дата та реквізити), які б свідчили, що їх переклад здійснювався на виконання ухвали суду від 07.04.2025 року, у вищевказаних документах не зазначено, а судом з наданих документів не вбачається.
За таких обставин, з огляду на недоведеність позивачем пов'язаності з розглядом адміністративної справи №420/9224/25 понесених ним витрат на залучення перекладача та здійснення ним перекладу, суд дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні заяви позивача про компенсацію судових витрат та, відповідно, про ухвалення додаткового рішення у справі в цій частині.
Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача - задовольнити частково.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 056,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.