25 вересня 2025 рокусправа № 380/12241/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового до бюджету в розмірі 24 517,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний узгоджений податковий борг у сумі 24 517,23 грн.по єдиному податку з фізичних осіб. Враховуючи те, що податковим органом було здійснено заходи спрямовані для погашення вказаної податкової заборгованості, однак така залишається не погашеною, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить стягнути її в примусовому порядку.
Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23.06.2025 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 23.06.2025 року позивачем виконано повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалу від 07.07.2025 направлено відповідачу рекомендованим повідомленням № 06 102 6726 09 50 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , однак конверт повернувся оскільки "адресат відсутній за вказаною адресою".
Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2023 у справа №9901/218/21 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Незважаючи на вжиті судом заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідач у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на наведене суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені самостійно задекларовані суми податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, на підставі податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 06.02.2025 на суму 24 517,23 грн.
Згідно розрахунку суми податкового боргу сума податкового боргу, яку податковий орган стягує в межах заявлених позовних вимог становить 24 517,23 грн., що підтверджується інтегрованою краткою платника податків за платежем "єдиний податок з фізичних осіб"
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. При цьому, виконанням податкового обов'язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що позивач є платником єдиного податку.
Згідно пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації подаються на базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно п.295.1 ст.295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацю платника єдиного податку- фізичної особи - підприємця від 06.02.2025.
Загальна сума самостійно задекларованого відповідачем грошового зобов'язання зі сплати єдиного податку та не сплаченого у визначенні законом строки станом на 06.02.2025 так і на 07.07.2025 становить 24 517,23 грн.
У відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом.
Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку на загальну суму 17645 грн. та є податковим боргом.
Як підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з несплатою податкового боргу згідно статті 59 Податкового кодексу України відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» №0007422-1305-1301 від 19.03.2025, яку надіслано рекомендованим листом з повідомлення про вручення, однак конверт також повернувся, оскільки « адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд встановив, що з дати отримання податкової вимоги, відповідач податковий борг не погашав у повному обсязі.
На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу в сумі 24 517,23 грн відповідач не надав, а суд не здобув.
Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Приписами пп. 87.1. - 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України, передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пп. 87.11. ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, що сума податкового боргу є підтвердженою матеріалами справи, при цьому відсутні докази його погашення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 24 517,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг до бюджету в розмірі 24 517,23 грн.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна