24 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5521/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, б. 3, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ 14035769)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Осіпову Ю.Ю., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26 травня 2025 року № 110130011152;
2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити переведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з дати звернення із відповідною заявою - з 03 грудня 2024 року, та здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 340/8290/24 та довідок Кропивницької митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03 грудня 2024 року за №7.22-22/27 та №7.22-22/28.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки на час звернення до пенсійного органу позивач досяг визначеного законом віку, набув необхідну кількість страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. Позивач вважає, що виконав всі умови, передбачені законодавством для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». На підставі наведеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою від 25.08.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с. 44).
Відповідач у наданому відзиві зазначив, що переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не доцільне, оскільки її розмір буде нижчим, ніж позивач отримує за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 47-52).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20), з 19.10.2022 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі №340/8290/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в переведенні з одного виду пенсії на іншій від 11.12.2024 року № 110130011152 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі №340/8290/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийнято рішення від 26.05.2025 року №110130011152 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
23.06.2025 року позивач повторно звернувся із заявою про проведення перерахунку пенсії та перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 110130011152 від 26.05.2025 року позивачу відмовлено в перерахунку та переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки без врахування довідок про складові заробітної плати, розмір пенсійної виплати зменшиться після переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України №889-VIII.
В усіх довідках про заробітну плату, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, зазначаються відповідні суми заробітної плати виключно державних службовців. Складання і видача вказаних довідок належить до компетенції державних органів.
Причиною неврахування довідки від 03.12.2024 р. № 7.22-22/27, виданої Кропивницькою митницею державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), відповідач вказав, що в довідці зазначена надбавка за спеціальне звання (РМС-ІIІ рангу), а отже така довідка не може бути врахована при перерахунку пенсії відповідно до Закону 889, оскільки не відповідає чинному законодавству.
Крім того, посилається на те, що рішенням Кропивницького окружного адміністративного суду на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не покладено зобов'язання щодо врахування довідки, виданої Кропивницькою митницею державної митної служби України № 7.22-22/28 від 03.12.2024 р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та № 7.22-22/27 від 03.12.2024 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) .
Зазначає, що без урахування довідок про складові заробітної плати розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» може бути визначений з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», що є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсійної виплати.
Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII вік і страховий стаж.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до рішення відповідача від 26.05.2025 року №110130011152, винесеного за результатами чергового розгляду заяви позивача на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року №340/8290/24, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби становить 21 рік, 7 місяців 26 днів, вік заявника на час звернення за переведенням на пенсію - 62 роки.
Отже фактично спірним в даній справі є питання щодо правомірності неврахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.22-22/27 та №7.22-22/28.
Порядок призначення пенсій державним службовцям затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622), згідно з пунктом 4 якого пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 % суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048 (далі по тексту - Постанова №1-3).
Суд зазначає, що довідки №7.22-22/27 та №7.22-22/28 видані за формою відповідно до Постанови №1-3.
Водночас відповідач вказує, що ним не враховано зазначені довідки через відображення у складових заробітної плати такого показника, як надбавка за спеціальне звання (РМС-ІIІ рангу).
Відповідно до статті 573 Митного кодексу України, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник митної служби; 2) державний радник митної служби I рангу; 3) державний радник митної служби II рангу; 4) державний радник митної служби III рангу; 5) радник митної служби I рангу; 6) радник митної служби II рангу; 7) радник митної служби III рангу; 8) інспектор митної служби I рангу; 9) інспектор митної служби II рангу; 10) інспектор митної служби III рангу; 11) інспектор митної служби IV рангу; 12) молодший інспектор митної служби. Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Суд також враховує Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №405-VII, який є чинним на час спірних правовідносин та прямо встановлює, що період роботи (служби) посадових осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та організаціях зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №405-VIII встановлено співвідношення між спеціальними званнями працівників митниць та органів доходів і зборів.
Так, звання «Інспектор митної служби 1 рангу» відповідає званню «Інспектор податкової та митної справи I рангу», «Радник митної служби 3 рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи III рангу», «Радник митної служби 2 рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи II рангу», «Радник митної служби 1 рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи I рангу».
Спеціальне звання інспекторів митної служби та радників митної служби відповідають рангам державних службовців згідно додатку №6 Порядку про співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306.
Додатком 13 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «Радник митної служби IІ рангу», яке присвоєне позивачу, прирівнюється до 5 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що надбавка за спеціальне звання (РМС-ІIІ рангу) не належить до складових заробітної плати, а довідка яка містить таку надбавку, не відповідає чинному законодавству.
Суд також наголошує, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже відповідач, маючи сумнів щодо складових заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця, мав право запитати в уповноваженого органу, що видав довідку, первинні документи, на підставі яких її було видано та перевірити обґрунтованість такої довідки. Натомість останній безпідставно не врахував для обчислення розміру пенсії надані довідки, як наслідок - відмовив позивачу у переведенні на пенсію державного службовця.
З огляду на зазначене, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільстькій області від 26.05.2025 №110130011152 прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Відтак, суд виснував, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з дати звернення із відповідною заявою - з 03 грудня 2024 року, та здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням довідок Кропивницької митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03 грудня 2024 року №7.22-22/27 та №7.22-22/28.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 11). Такі витрати підлягають стягненню на користь позивача.
Крім того, представником позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат ( а.с.12-14), в якій просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч грн.) 00 коп.
До заяви додано документи, що підтверджують фактичне понесення та розмір зазначених витрат, а саме: копію договору про надання правової допомоги б/н від 06.08.2025 року; копія додатку № 1 від 06.08.2025 року до Договору б/н від 06.08.2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; копію акту наданих послуг від 08.08.2025 року; копію рахунку на оплату № 09/25 від 08.08.2025 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 09/25 від 08.08.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заперечень проти задоволення заяви та розміру вказаних витрат не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в в Тернопільській області від 26 травня 2025 року № 110130011152 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити переведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з дати звернення із відповідною заявою - з 03 грудня 2024 року, та здійснити розрахунок призначеної пенсії з урахуванням довідок Кропивницької митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03 грудня 2024 року №7.22-22/27 та №7.22-22/28, про що винести відповідне рішення, з врахуванням правових висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО