про залишення позовної заяви без руху
25 вересня 2025 року м. Київ № 320/13338/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві про відмову в перерахунку позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати позивачу період роботи з 21.08.1980 по 02.07.2001 в ДКП "Київжитлотеплокомуненерго" до загального стажу та перерахувати пенсію за віком з дня виникнення права на призначення пенсії, а саме: з 28.12.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомла, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003№ 1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).
Позивач зазначає, що за результатами звернення до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням зарахувати період роботи з 21.08.1980 по 31.12.1997 до загального страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії з 28.12.2022, відповідач повідомив про відсутність підстав для зарахування означеного періоду до загального страхового стажу з огляду на невідповідність печатки при звільненні назві підприємства.
На переконання позивача, означена неточність є формальною з огляду на те, що записами у трудовій книжці підтверджено, що у спірному періоді вона працювала у ВО теплових мереж "Київжитлотеплоенерго" та була звільнена у зв'язку з переведенням до СВП "Житлотеплоенерго Київенерго".
Крім того, позивач наголосила, що згідно усталеної позиції Верховного Суду на неї не може перекладатися відповідальність за вчинення неточних записів у трудовій книжці.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що право громадян на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Верховний Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС, у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24.
З позовної заяви вбачається, що листом ГУ ПФУ в м. Києві від 05.04.2023 №2600-0209-8/64685 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки згідно доданих до заяви документів про стаж, її страховий стаж складає 25 років 0 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії За даними документами до загального страхового стажу не зарахований період трудової діяльності відповідно до трудової книжки " НОМЕР_1 від 06.06.198, з 21.08.1980 по 31.12.1997, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві підприємства, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993. Довідка про перейменування відсутня.
На звернення представника позивача листом від 10.06.2023 №22579-22358-Б-03/8-2800/23 було повідомлено, що позивачу призначено пенсію, обчислену за нормами Закону №1058.
Однак згодом, ознайомившись із розпорядженням про призначення пенсії, позивач звернула увагу, що до страхового стажу зараховано не всі періоди роботи, а саме: період роботи з 21.08.1980 по 31.12.1997 до загального страхового стажу не зараховано. Зараховано період догляду за дітьми, а саме: з 22.01.1983 по 04.08.1987.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 28.12.2022.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що заявою від 21.03.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 28.03.2023 №9910/03-16 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, не зарахувавши періоду трудової діяльності з 06.06.1980 по 21.08.1980 по 31.12.1997, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві підприємства, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Заявою від 05.04.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 13.04.2023 №263040011164 позивачу призначено пенсію за віком з 28.12.2022 на підставі Закону №1058, про що зазначено у протоколі про призначення пенсії та формі РС-право.
З форми РС-ПРаво вбачається про зарахування позивачу наступних періодів роботи до загального страхового стажу: з 22.01.1983 по 04.08.1987 (догляд за дитиною до 3 років), з 01.01.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 31.12.2022. Всього 29 років 6 місяців 13 днів.
Водночас, відповідно до записів у трудовій книжці позивача №№ 1 - 5, позивач з 21.08.1980 прийнята контролером в службу ВО ТС "Київжитлопеплоенерго" згідно наказу від 18.08.1980 №73-к. 06.11.1980 переведена техніком в РЕК-2 згідно наказу від 10.11.1980 №290-к. 01.10.1989 переведена в РЕК-2 згідно наказу від 10.10.1989. Копія трудової книжки містить штамп про реорганізацію ВО ТС "Київжитлопеплоенерго" в Підприємство теплових мереж "Київжитлотеплокомуненерго" згідно наказу управління житлового господарства виконкому Київської міської ради народних депутатів від 14.10.1988 №468. 01.11.1993 позивач переведена інженером ІІІ категорії РЖ-2 згідно наказу від 16.11.1993 №218-к. 02.07.2001 звільнена за переведенням до СВП "Житлотеплоенерго Київенерго" згідно наказу від 02.07.2001 №181к.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 05.04.2023 №2600-0209-8/64685 позивача повідомлено, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховані період трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 06.06.1980, з 21.08.1980 по 31.12.1997, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві підприємства, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 17.03.2025, за відсутності доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, її права можуть бути захищені судом з 17.09.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи вказане, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску щодо позовних вимог, заявлених до 17.09.2024.
3. Роз'яснити позивачам, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.