Провадження № 11-кп/803/3130/25 Справа № 210/2666/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 вересня 2025 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року включно, без права внесення застави, -
ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 вересня 2025 року клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу залишено без задоволення. Задоволено клопотання прокурора про продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року включно, без права внесення застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо нього на домашній арешт та прийняти до уваги письмове зобов'язання Криворізької філії громадської організації «Міжрегіональний народний контроль».
На підтвердження апеляційних вимог зазначив, що прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Просить врахувати, що він не має на меті переховуватися від суду, а також, що має стійкі родинні та соціальні зв?язки. Відповідно до медичних документів, його стан здоров?я не дозволяє тривалого тримання під вартою без надання належного лікування та унеможливлює настання ризиків втечі та повторного скоєння злочину.
Учасники судового розгляду були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, клопотань про проведення апеляційного розгляду за їх участю до суду не надійшло, що відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 вересня 2025 року обвинуваченому за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року, без права внесення застави.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів встановила, що судом 1-ї інстанції, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які в сукупності давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу,
Суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що задовольняючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд правильно встановив наявність ризиків п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, та на які на теперішній час вказує прокурор, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали, не зменшилися, й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Суд виходив з того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, котре є тяжким злочином проти життя та здоров'я людини, суспільно-небезпечним наслідком якого є смерть людини, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. З урахуванням зазначених обставин, суд вважав, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме, що обвинувачений побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, а саме потерпілу та свідків, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. При цьому суд взяв до уваги відомості про особу обвинуваченого, та вважав, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.
Із вказаним висновком суду 1-ї інстанції погоджується і апеляційний суд. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Також існує і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. А вони на теперішній час судом ще не допитані.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру процесуальних дій, які належить провести.
Дані про особу обвинуваченого вказують на те, що він ніде офіційно не працює, не одружений, що свідчить про відсутність в нього будь-яких міцних соціальних зв?язків, які би утримали його від зміни місцезнаходження з метою переховування від суду.
Оцінюючи обґрунтованість ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, тобто засобів для існування, що може спонукати його на вчинення корисних правопорушень.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками звільнення обвинуваченого з-під варти та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні. Ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Доводи апеляційної скарги про можливість застосування до обвинуваченого домашнього арешту ні є слушними з огляду тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінальне правопорушення, та ні є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ході судового розгляду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Наразі правослухняна поведінка обвинуваченого зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не його високими моральними якостями.
Посилання обвинуваченого на дані про його особу та стан його здоров?я, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити обвинуваченому у разі звільнення з під варти, запобігти існуючим ризикам передбачених статтею 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зобов'язання, видане громадською організацією «Міжрегіональний народний контроль»не є самостійним запобіжним заходом, передбаченим КПК України. Воно може розглядатися лише як один із факторів, що свідчить про соціальні зв'язки обвинуваченого з громадськістю, але не замінює процесуальні гарантії. Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується, якщо прокурор доведе неможливість запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК, жодним із м'якших заходів. У Зобов'язанні організація декларує готовність «контролювати» обвинуваченого, забезпечувати його явку до суду та невідлучення з місця проживання, посилаючись на ст. 331 КПК України. Однак цей документ не містить конкретних механізмів контролю (наприклад, електронного моніторингу чи щоденних звітів), а лише загальні зобов'язання, що не усувають ризиків переховування чи впливу на потерпілу чи свідків.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_6 з-під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про особу ОСОБА_6 , стану його здоров?я, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки інкримінованим злочином спричинено загибель людини.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого, а також й відсутність підстав для скасування судового рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 вересня 2025 року, яякою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року включно, без права внесення застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді