Провадження № 33/803/2310/25 Справа № 202/6603/25 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
захисника адвоката Халупка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., -
постановою Індустріального районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року встановлено, що відповідно до адміністративного матеріалу 24 червня 2025 року о 19 год. 00 хв. в с. Щесоснове, вул. Центральна, 1, ОСОБА_2 керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння , а саме з запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на алкотестері «Драгер» на місці зупинки та проходження огляду в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які беззаперечно встановлюють факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Зокрема у направленні на огляд не зафіксовано, що останній проінформований про відповідальність за відмову від проходження огляду, відсутній підпис особи про ознайомлення з правами та наслідками відмови.
Стверджує, що матеріалах справи відсутні докази додержання процедури направлення та огляду, зокрема не досліджено, чи був алкотестер сертифікованим, справним та повіреним на дату перевірки, не зафіксовано письмову відмову від огляду у медичному закладі або належного акту про її оформлення.
Зауважує, що він не отримував судової повістки про розгляд справи та матеріали справи не містять таких доказів.
Наголошує, що суд не дослідив жодної інформації щодо обставин, що пом'якшують відповідальність, не витребував відомостей про особу порушника, його стан здоров'я, сімейний та майновий стан.
Вказує, що сам факт відмови від проходження огляду, навіть якщо він доведений, не є автоматичним доказом перебування особи у стані сп'яніння.
ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі, захисника адвоката Халупка В.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову, адміністративне провадження направити на новий судовий розгляд; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Індустріального районного суду м. Дніпра, не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що він 24 червня 2025 року о 19 год.00 хв. в с. Щесоснове, вул. Центральна, 1, керував транспортним засобом NISSAN X-TRAIL н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння , а саме з запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на алкотестері «Драгер» на місці зупинки та проходження огляду в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 371806 від 24 червня 2025 року; направленням водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів; відеозаписом поліцейських.
ОСОБА_1 інкриміновано адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже доведенню підлягає факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду.
Досліджені матеріали справи, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, виявлення поліцейськими під час спілкування ознак алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що в апеляційній скарзі не заперечуються фактичні обставини справи, зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак сп'яніння, які виявлені поліцейськими під час спілкування та наголошенні водієві, як підстава для вимоги пройти огляд; факт відмови від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Вказані обставини, є обов'язковими ознаками складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Твердження сторони захисту, що не доведений факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, поза розумним сумнівом спростовується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого, після того, як поліцейським наголошено на виявлених ознаках алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, на вказану вимогу ОСОБА_1 відповів відмовою, зокрема озвучив: «не», на питання поліцейського підстави відмови, ОСОБА_1 зазначив: «а так». Отже, враховуючи поведінку ОСОБА_1 беззаперечно можна стверджувати, що останній відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що матеріали справи не містять письмової відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки норми діючого КУпАП та відповідної інструкції, зобов'язують проведення технічної фіксації огляду, яка й була здійснена поліцейськими, при цьому відібрання у водія письмової відмови від проходження огляду не передбачено.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність підпису ОСОБА_1 в направленні на проведення огляду на стан сп'яніння, не спростовують його вини у вчинені адміністративного правопорушення, оскільки останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, водночас, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я проводиться за обов'язкової присутності поліцейського, отже проставляння підпису ОСОБА_1 в направленні за відсутності згоди на проходження огляду, жодним чином не вказують на порушення процедури проведення огляду.
За цих же підстав, доводи апеляційної скарги щодо відсутності документів, які підтверджують сертифікованість вимірювального приладу, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер. Крім того, сам ОСОБА_1 під час спілкування із поліцейськими та пропонування йому пройти огляд, не висував вимогу в ознайомленні відповідних повірочних документів на прилад. Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, жодним чином не пов'язана з не ознайомленням документів на газоаналізатор, що вказує на формальне посилання на порушення проведення огляду.
Твердження ОСОБА_1 , що сам факт відмови від проходження огляду, навіть якщо він доведений, не є автоматичним доказом перебування у стані сп'яніння є неспроможним, оскільки останньому інкриміновано не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що відповідає порушенням п. 2.9а ПДР України, а керування транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп'яніння, та відмови від проходження відповідного огляду, що відповідає порушенням п. 2.5 ПДР України.
Отже, дослідженими матеріалами справи, в діях ОСОБА_1 поза розумним сумнівом вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вчинив правопорушення, які відрізняється підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті.
Твердження ОСОБА_1 про неврахування пом'якшуючих обставин, не впливає на застосування стягнення, оскільки відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутня альтернатива адміністративного стягнення.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 років.
Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 28 липня 2025 року, щодо ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА