Провадження № 33/803/2519/25 Справа № 202/2411/25 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
25 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),-
Постановою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що 12 лютого 2025 року о 14 годині 17 хвилин в м.Дніпрі по просп. Миру 8, водій ОСОБА_1 керував автомобілем CKC VWG LЗНЗ-ШМДЗ д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги, не надав дорогу транспортному засобу Mercedes Benz д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та допустив зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість постанови.
Посилається на те, що суд першої інстанції не повідомляв його про дату та час судового засідання, що підтверджується відсутністю такого виклику в матеріалах справи.
Вважає, що рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами не було прийнято у передбачений законом трьохмісячний термін, у зв'язку з цим працівниками поліції було повернуто йому водійське посвідчення.
Зазначає, що:
- автомобіль застрахований відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності володільців транспортних засобів», і тому матеріальні пошкодження потерпілому за ДТП відшкодовано в повному обсязі;
- адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП скоєно ним вперше, відповідно до ч.1. ст.30 КУпАП ані грубим, ані систематичним не є;
- апелянт працює водієм в комунальному закладі швидкої допомоги і позбавлення права керування залишить його родину без засобів існування, а підприємство, яке постійно потребує водіїв, отримає нову вакансію та перебої в графіку чергувань на швидкій.
Просить врахувати в якості обставини, що пом'якшує покарання його щире розкаяння.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просить постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.05.2025 скасувати та ухвалити нову, якою визнати його винним за ст.124 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції змінити в частині призначення адміністративного стягнення та призначити йому покарання за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Крім того ОСОБА_1 просить врахувати характеристику щодо нього з місця роботи, долучену до матеріалів справи за його заявою від 22.09.2025.
Потерпіла ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом не дотримано у повному обсязі.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме недотримання під час керування транспортним засобом вимог ПДР України, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених та наведених у постанові доказах, не оспорюються в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , а тому відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційним судом не перевіряються.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення питання про накладення на нього адміністративного стягнення є слушними, з огляду на таке.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.
Санкція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, суд послався на характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який проявив надмірну неуважність під час керування транспортним засобом та допустив зіткнення з іншим транспортним засобом та прийшов до висновку, що саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім задля його виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
При цьому, за наявності в санкції ст.124 КУпАП альтернативного більш м'якого виду стягнення у виді штрафу, суд в своїй постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворого виду стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті.
Такий висновок суду першої інстанції щодо обраного до правопорушника адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість.
Зокрема, місцевим судом, в порушення вимог ст.33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 свою вину в вчиненні адміністративного правопорушення визнав, є пенсіонером по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.24), з 21.02.2023 працює на посаді екстреного медичного техніка виїзної бригади екстреної медичної допомоги КП “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР», за місцем роботи характеризується виключено позитивно (а.с.23).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов до висновку, що внаслідок неповноти судового розгляду, суд не врахував належним чином особу правопорушника ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався, визнає свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, працює водієм в комунальному закладі швидкої допомоги і позбавлення його права керування транспортними засобами залишити його родину без засобів до існування, а підприємство - працівника, а також відсутність суттєвих негативних наслідків дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 має бути призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, внаслідок суворості.
Щодо доводів сторони захисту про те, що суд першої інстанції не повідомляв особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату та час судового розгляду, апеляційний суд зазначає, що про розгляд адміністративної справи судом першої інстанції ОСОБА_1 було повідомлено судовою повісткою від 14.04.2025, яка була направлена йому на домашню адресу (а.с.8). Тому враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.
Апеляційні доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що суд першої інстанції прийняв рішення про накладення на нього адміністративного стягнення поза процесуальними строками, встановленими ст. 38 КУпАП, апеляційний суд відкидає, як неспроможні.
Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
Матеріали даної справи свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП 12 лютого 2025 та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 09 травня 2025 року строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП не спливли.
Тому адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції в межах строків, визначених законом. Факт реєстрації постанови суду до ЄРДР 23.07.2025 не спростовує наведених висновків.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року - зміні в частині призначення адміністративного стягнення, з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 КУпАП у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО