Провадження № 11-сс/803/1717/25 Справа № 199/9286/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю :
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець смт. Гродівка, Красноармійського району, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області залишено без задоволення, застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків строком до 27 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що матеріали провадження мітять достатні дані стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину, а також є доведеними передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування від органів слідства та суду та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, втім всі інші ризики, заявлені у клопотанні, є лише припущеннями та не підтверджуються будь - якими об'єктивними даними.
Також вставлено наявність в підозрюваного ОСОБА_8 родини, місяця проживання підтверджено відомості про лікування, хірургічне втручання та перебування на стаціонарному лікуванні.
Вказано, що для запобігання встановленим ризикам, буде достатнім застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання, а достатніх підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не вбачається.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладанням у разі внесення застави обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Також, вказує, що слідчий суддя, не оцінивши належним чином докази по справі, прийшов до необґрунтованого висновку щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Акцентує увагу суду на тому, що ОСОБА_8 є організатором, керівником, а відтак і бенефіціаром злочинної діяльності, яка виразились у незаконному придбанні, зберіганні, наркотичних та психотропних речовин з метою збуту та їх збуті з корисливих мотивів.
Вважає помилковим висновок суду про достатність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Крім того вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, обов'язків передбачених КК України. Вважає, що належною та достатньою у цьому випадку є застава у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного та захисника, які заперечували проти доводів прокурора та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, застава може становити від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у визначених законом межах нездатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався не у повному обсязі.
Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42025042010000042 від 26.03.2025 року за ч. 2 ст. 307 КК України.
26 серпня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Того ж дня прокурором подано клопотання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та відносно нього існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, яким неможливо запобігти окрім як шляхом застосування виняткового запобіжного заходу.
Перевіривши з урахуванням доводів апеляційної скарги представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки даний факт підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.04.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за місцем від 13.06.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою від 13.06.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-контроль від 13.06.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-контроль особи від 13.06.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та виїмка кореспонденції, негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 14.05.2025; протокол огляду від 21.05.2025; протокол огляду від 21.05.2025; протокол огляду від 20.06.2025; протокол огляду від 20.06.2025; висновок експерта №СЕ-19/104-25/26704/НЗПРАП від 11.07.2025; висновок експерта №СЕ-19/104-25/26640/НЗПРАП від 15.07.2025; висновок експерта №СЕ-19/104-25/26642/НЗПРАП від 15.07.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за річчю 03.07.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за річчю 03.07.2025; - які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність ОСОБА_8 до інкримінованих злочинів.
З наведених обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 в обсязі, достатньому для застосування відносно нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відтак висновки слідчого судді щодо наявності відносно ОСОБА_8 підозри у вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, достатньо обгрунтованої для застосування до нього запобіжного заходу, є правильними, що в апеляційному порядку ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.
Із тих самих міркувань колегія суддів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення наявності щодо підозрюваного ризиків переховування від органів слідства та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, існування яких також не оспорюється.
Разом із тим, висновки слідчого судді щодо недоведеності інших заявлених прокурором ризиків колегія суддів вважає передчасними.
Так, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні перебуває на ранній стадії, а відтак на даний час у розпорядженні сторони обвинувачення не можуть перебувати всі докази, натомість відбувається їх збирання, сприяння якому і є одною із головних цілей застосування запобіжного заходу.
Зважаючи на характер скоєння інкримінованих ОСОБА_8 діянь - кількість епізодів, вчинення їх на протязі тривалого часу у складі сталої групи осіб, із застосуванням заходів конспірації та технічних засобів, - колегія суддів погоджується із апеляційними доводами прокурора про високу ймовірність знищення або приховування цим підозрюваним речових доказів, зокрема чорнових записів, наркотичних засобів та психотропних речовин, які ще не виявлені органом досудового розслідування, а також незаконного впливу з його боку на свідків та інших обвинувачених.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя також не надав належної оцінки вагомості встановлених ризиків.
Так, у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у розрізі чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. Разом із тим, існування та вагомість встановлених щодо нього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України обґрунтовуються головною мірою суворістю можливого покарання за їх вчинення.
Про особливу вагомість встановлених ризиків свідчить і те, що під час проведення у даному кримінальному провадженні негласних слідчих дій було задокументовано неодноразове отримання фігурантами грошових коштів в результаті довготривалої злочинної діяльності, а відтак частина їх може перебувати у розпорядження цього підозрюваного, який може використати їх для переховування або реалізації інших ризиків.
Також у цьому контексті належить зазначити, що згідно із встановленими у межах досудового розслідування обставинами, які підтверджуються наданими доказами, саме ОСОБА_8 створив групу для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, розробив план злочинної діяльності та керував нею, що дозволяє грунтовно припускати особливу суспільну небезпечність його особи, а відтак і вагомість встановлених щодо нього ризиків.
З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 шляхом застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання вартою, у зв'язку із чим апеляційні скарга у цій частині підлягає задоволенню.
Обговорюючи питання про розмір альтернативної застави, колегія суддів зважає на те, що згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України він визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах нездатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Зважаючи на фактичні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, зокрема те, що останній небезпідставно підозрюється у тому, що він створив злочинну групу для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, розробив план злочинної діяльності та керував нею, при цьому під час проведення у даному кримінальному провадженні негласних слідчих дій було задокументовано неодноразове отримання фігурантами грошових коштів в результаті довготривалої злочинної діяльності, беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 та обсягу існуючих на даний час ризиків, буде достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від слідства та суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.
Пунктом 2 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на вищенаведене апеляційна скарга прокурора задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання прокурора належить задовольнити, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з альтернативною заставою у розмірі 908 400,00 гривень 00 копійок та покладенням на нього відповідних обов'язків у випадку її внесення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 жовтня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативну заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 908 400,00 грн., яка може бути винесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 25 жовтня 2025 року включно.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
4) носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, - до 25 жовтня 2025 року включно.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 з-під варти звільнити.
Підозрюваного ОСОБА_8 взяти під варту в залі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4